Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 624/206/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2025 р.Справа № 624/206/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Богачова Т.В., повний текст складено 27.05.25 по справі № 624/206/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області , Департаменту патрульної поліції третя особа Інспектор УПП в Дніпропетровській області капітан поліції Холодулькін Віталій Артурович про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа - Інспектор УПП в Дніпропетровській області капітан поліції Холодулькін Віталій Артурович, в якій просить суд про: скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Холодулькіна Віталія Артуровича від 26 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4153250 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту Патрульної поліції судовий збір в розмірі 605,60 гривень. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 27.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Холодулькіна Віталія Артуровича серії ЕНА №4153250 від 26 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу розмірі 340,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27.05.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 забороняє наявність на вітровому склі колісних транспортних засобів тріщин в зоні роботи склоочисників, незалежно від їх розміру. Водночас транспортний засіб FORD TRANSIT за своїм призначенням відноситься до вантажних, вантажопідйомністю до 3,5 тонн, і за правилами статті 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягає обов`язковому технічному контролю кожні 2 роки. Вказує, що додана до відзиву фотографія свідчить, що на вітровому склі відповідного транспортного засобу в зоні роботи склоочисників з боку пасажира наявна тріщина, довжина якої явно перевищує 5 см. За таких обставин даний транспортний засіб не може пройти обов`язковий технічний контроль, позаяк має недопустимі пошкодження вітрового скла. Стверджує, що в оспорюваній постанові зазначено посилання на портативний відеореєстратор поліцейського 470226, що використовуються поліцією на підставі Інструкції №1026, скріншотом відеозапису з якого і є зазначена фотографія. Зауважує, що така фотографія є належними і допустимими доказом у розумінні статей 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прямо передбачена статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення в якості засобу доказування. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27.05.2025 без змін. Зазначає, що посилання відповідача на те, що з наявністю тріщини на склі позивач не міг би пройти технічний огляд автомобіля не може бути аргументом та доказом на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Вказує, що оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію правопорушення, що нівелює доказове значення наданих відповідачем фото. Звертає увагу, що в оскаржуваній постанові у графі «До постанови додаються» зазначено, що в якості доказу долучаються «інші матеріали справи», але які саме - не відомо, зокрема відсутні і будь-які відомості про те, яким технічним засобом здійснювалася фотофіксація. Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та Департамент патрульної поліції отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. ОСОБА_1 про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений за номером телефону, що підтверджується телефонограмою. Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26 лютого 2025 року інспектор УПП роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітан поліції Холодулькін В.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4153250 у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Зі змісту постанови встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП стало керування 26.02.2025 об 11:56 годині на дорозі М-29 транспортним засобом Ford Transid, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, що є порушенням п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, та п.31.1. Правил дорожнього руху. У постанові зазначено, що до неї додаються «інші матеріали справи 470226». Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КупАП). Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року №

630. Відповідно до ст.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси). Згідно п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Отже, ДСТУ 3649:2010 передбачає вимоги до елементів конструкції автотранспортного засобу, що знаходиться в експлуатації, відповідно до яких на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. При цьому, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За приписами ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4153250 вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП стало керування 26.02.2025 об 11:56 годині на дорозі М-29 транспортним засобом, у якому тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, що є порушенням п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, та п.31.1. Правил дорожнього руху. У постанові зазначено, що до неї додаються «інші матеріали справи 470226». Отже, дії позивача кваліфіковані за ч.1 ст.121 КУпАП, якою встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, відповідальність за вказаною нормою настає саме у разі експлуатації транспортного засобу виключно з тими несправностями, які передбачені Правилами дорожнього руху України, як такі, з якими заборонена експлуатація транспортних засобів. Колегія суддів звертає увагу, що кваліфікуючи дії позивача за ч.1 ст.121 КУпАП, відповідач зазначає у спірній постанові про порушення позивачем п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» та п.31.1. Правил дорожнього руху України. Натомість, перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у п.31.4 Правил дорожнього руху України, до яких відносно вітрового скла належить встановлення на скло додаткових предметів або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість (пп. «в» п.31.4.7 ПДР). При цьому, вказаний перелік технічних несправностей, наведений в п.31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. Таким чином, у розумінні Правил дорожнього руху тріщина на склі автомобіля не віднесена до технічної несправності автомобіля, за наявності якої забороняється його експлуатація, що виключає можливість застосування в даному випадку ч.1 ст.121 КУпАП. Стосовно посилань відповідача на встановлене порушення позивачем вимог ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» колегія суддів вказує, що такі порушення є підставою для притягнення особи до відповідності за керування транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, який за технічним станом не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Однак, оскаржувана постанова не містить посилань на вчинення позивачем вказаного порушення. Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова серії ЕНА №4153250 від 26.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є протиправною та підлягає скасуванню, з закриттям справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що інші доводи сторін про правомірність чи неправомірність оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 27.05.2025 по справі № 624/206/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко