Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 534/1949/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 р.Справа № 534/1949/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Куц Т.О., вул. Гірників, 17, м. Комсомольськ, Полтавська, 39800, повний текст складено 07.05.20 року по справі № 534/1949/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до Інспектора ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Рогового Р.Г., в якому просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 року. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що постановою інспектора його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Заперечує порушення ним правил дорожнього руху, в свою чергу, інспектор при складанні постанови допустив порушення ст.ст. 283,284 КупАП. 07 травня 2020 року рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області позов ОСОБА_1 - задоволено. Постанову серії ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн - скасовано. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрито. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Вважає, що позивачем не надані належні докази обгрунтованості позовних вимог. Посилаючись на викладені доводи вказав на правомірність винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 року. Отже, з викладених підстав, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно зазначеної постанови ОСОБА_1 26.11.2019 о 12 год 40 хв в м. Кременчук по проспекту Полтавський, 65 керував автомобілем в якому була тріщина на лобовому склі в зоні дій роботи склоочисників та не пред`явив посвідчення водія та реєстраційні документи на вимогу працівника поліції, чим порушив п.п.2.4 ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с.4). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення та наявності доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії серії ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектором ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Рогового Р.Г. встановлено, що ОСОБА_1 26.11.2019 о 12 год 40 хв в м. Кременчук по проспекту Полтавський, 65 керував автомобілем в якому була тріщина на лобовому склі в зоні дій роботи склоочисників та не пред`явив посвідчення водія та реєстраційні документи на вимогу працівника поліції, чим порушив п.п.2.4 ПДР України, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с.4). Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Так, відповідно до п.п.2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами. ДСТУ 3649:2010 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Пунктом 1 розділу «Вимоги до інших елементів конструкції» визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що порушенням зазначених вимог ГОСТ 5727-88 є наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, тобто, на думку колегія суддів обов`язковим є встановлення розміру тріщини для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності. При цьому, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів встановлення розміру тріщини на вітровому склі автомобіля позивача більш як 50 мм. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не долучено до матеріалів справи жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Також, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 року не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а. Крім зазначеного сам відеозапис вчиненого правопорушення також є відсутнім. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. В свою чергу, позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР . Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і до суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушення вимог п.п. 2.4 ПДР України. Таким чином, колегія суддів вважає не підтвердженим здійснення позивачем самого факту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо показань свідків, колегія суддів відхиляє, оскільки відеозаписом не зафіксовано самого факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, зокрема, позивач своєї вини не визнав. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що порушення позивачем вимог ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої ним постанови серії ДП18 № 594194 від 26 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Рогового Романа Григоровича залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.05.2020 року по справі № 534/1949/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 12.10.2020 року