Постанова 4857 № 1.380.2019.004639

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004639 пров. № А/857/449/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, прийняте суддею Сподарик Н.І. в м.Львові о 10 годині 53 хвилині, повний текст складено 27 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004639 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару, - встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 31.07.2019 № UA 209000/2019/000340/2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального права, а також неповного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що касові або товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавалися. Про неподання касових або товарних чеків щодо здійснення оплати вказано в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Поданий до митного оформлення висновок експертного авто-товарознавчого дослідження № 23096 від 23.07.19 складений з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), зокрема: відповідно до п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування, дані фотографії до митного оформлення не подавались. Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються якщо рахунок сплачено. Статтею 368 Митного кодексу України, яка врегульовує питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів (в спірному випадку транспортний засіб переміщувався саме громадянином), передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Абзацом 2 ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. Окрім того, листом Міністерства Фінансів України від 16.02.2017 р. N 31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок- фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Комплексний аналіз ст. 53 Митного кодексу України та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України свідчить про необхідність подання громадянами на підтвердження фактурної вартості товарів касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Пунктами 3-5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із переліку вищевказаних документів декларантом було надано копія спільного сімейного банківського чеку № 180 від 13.02.2019 виписаний ОСОБА_2 , де зазначала тільки сума 8200 доларів та юридична фірма State Value Auto, однак у платіжному дорученні не вказано ні рахунок отримувача, ні за що саме було здійсненна оплата тому поданий документ не містить відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів. Окрім того, вказаний чек виписаний ОСОБА_2 . Проте, на митницю не подано жодного документа, який би вказував, що оплата здійснена за громадянина ОСОБА_1 . Розписка від 15.01.2019 митному органу не подавалася. В матеріалах справи наявні скриншоти витягів АСМО Інспектор, де і відображено проведення консультації. Вважає визначення митної вартості, використавши ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР є правомірним. Зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обгрунтування апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Просить залишити без змін рішення суду. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 придбав у Сполучених Штатах Америки, у американської фірми State Value Auto. (2620 N Shepherd Dr, Houston, Texas, 77008, USA) транспортний засіб марки AUDI модель A-4, VIN-код НОМЕР_1 за ціною 8 200 дол. США. У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) від 13.02.2019 року №23453652-А, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 8200 дол. США, а також вартість перевезення 400 дол. США. Тобто, загальна вартість вказаного транспортного засобу, разом з доставкою становила 8600 дол. США. Відповідно до даного рахунку 13.02.2019 року були сплачені готівкові кошти в сумі 8200 дол. США, що підтверджується змістом даної фактури а також копією спільного сімейного банківського чеку від 13.02.2019 року №180 (BANK HUNTINGTON, USD). 03.07.2019 року нотаріально-завіреною довіреністю Зелінський Юрій-Владислав Романович уповноважив - ОСОБА_3 бути його представником при набутті на його ім`я права власності на транспортні засоби, а саме: купити за кордоном на його ім`я автомобіль будь-якої марки та моделі, за ціну та умовах на свій розсуд, транспортувати даний транспортний засіб до місця його проживання, в тому числі перетин кордону, розмитнення та реєстрацію на його ім`я. Прибувши до Львівської митниці ДФС, 24.07.2019 року декларантом подано до митного контролю митну декларацію № UА209190/2019/050470 на товар - "Легковий автомобіль, марки AUDI, модель: A-4, номер кузова НОМЕР_1 , у якій заявлено митну вартість 8600 дол. США в еквіваленті у гривнях. Відповідачем за результатами розгляду даної декларації прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00872 та рішення про коригування митної вартості від 31.07.2019 року № UA 209000/2019/000340/2, де скориговано вартість автомобіля до 13800 дол. США за 6 (резервним) методом митної вартості. У рішенні відповідач мотивував його прийняття наступним: митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження митної вартості та неподанням декларантом документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення, додаткові документи не подавались). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 13800,00 дол. США. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ст.368 МКУ), документ щодо оплати товару до митного оформлення не подавались. Документів, що підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання товаром митного кордону України не надано (ч.2 ст.368 МКУ). Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про подання додаткових документів на підставі яких митна вартість буде визнана,- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Поданий до митного оформлення висновок експортного авто-товарознавчого дослідження №23096 від 23.07.2019 року складений з порушенням Методики Товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), зокрема: відповідно до п.5.5 Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Дані фотографії до митного оформлення не подавались. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 13800,00 дол. США. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішенням Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.07.2019 № UA 209000/2019/000340/2 та скасував таке, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - ч. 3 ст. 53 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України). Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Судами встановлено, що декларантом подано до митного контролю Львівській митниці ДФС митну декларацію № UА209190/2019/050470 із зазначенням ціни товару 220418,40 гривень, що по курсу становить 8600 дол. США та на підтвердження обґрунтованості митної вартості товару також надано зокрема: рахунок - фактуру №23453652-А від 13.02.2019 року, платіжку №180 від 13.02.2019р., яка підтверджувала факт сплати ціни, зазначеної у фактурі; замовлення покупця/договір купівлі-продажу №23453652-А від 13.02.2019 року, у якому вказано вартість перевезення товару; висновок автотоварознавчого дослідження за зверненням ОСОБА_1 з номером 23096 від 23.07.2019 року та додатком до висновку - Ремонтна калькуляція №1191-І від 23.07.19 року; скрін з персонального кабінету веб-порталу metrosalvagepool.com; цінову інформацію, що стосується декларованого товару, з веб-порталу nadaguides.com; експортну декларацію у формі Т-1 №19PL402010NU2NPLK4 від 22.07.2019 року. В ході здійснення митного контролю, на вимогу митниці про необхідність подання додаткових документів зазначено: ціна товару, зазначена у рахунку - фактурі №23453652-А від 13.02.2019 року, про факт сплати ціни, зазначеної у фактурі додаємо платіжку №180 від 13.02.2019р.; на вимогу щодо здійснення страхування, надано заяву власника товару про те, що страхування не здійснювалось; на вимогу надати транспортні документи повідомлено, що у графі 44 подано документ під кодом 0380 з номером №23453652-А від 13.02.2019 року, у якому вказано вартість перевезення товару; на вимогу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів повідомлено, що у графі 44 подано документ під кодом 3016 з номером 23096 від 23.07.2019 року та додатком до висновку - Ремонтна калькуляція №1191-І від 23.07.19 року під кодом 9000; до ВМД долучено: 1) Висновок про вартісні характеристики товару повідомляю №23096 від 23.07.2019 року; 2) Ремонтну калькуляція №1191-І від 23.07.19 року; 3) Скрін з персонального кабінету веб-порталу metrosalvagepool.com; 4) Цінову інформацію, що стосується декларованого товару, з веб-порталу nadaguides.com; 5) Експортну декларацію у формі Т-1 №19PL402010NU2NPLK4 від 22.07.2019 року. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем долучено до поданої електронної митної декларації документи відповідно до визначеного ст.52, 368 МК України переліку, які підтверджують заявлену вартість, а тому підстав не взяв до уваги покликання митного органу, що заявлена вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного автомобіля. Апеляційний суд також не приймає до уваги покликання митного органу, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, оскільки законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час проведення митного огляду транспортного засобу, у графі "Наявні пошкодження, ознаки експлуатації" додаткового аркуша до Акту про проведення митного огляду товарів від 23.07.2019 року № UA20903/2019/49242 зазначено: " ОСОБА_4 лакофарбового покриття, забруднено салон, капот, передній бампер". Зазначена інформація завірена особистим митним забезпеченням інспектора Львівської митниці ДФС, який безпосередньо здійснював митні формальності у відповідності до статті 338 Митного кодексу України. Наявні пошкодження підтверджуються також висновком автотоварознавчого дослідження № 23096 від 23.07.2019 та ремонтною калькуляцією № 1191-1 від 23.07.2019. Тобто, імпортований позивачем автомобіль мав пошкодження, а згідно інформації, зазначеної в оскаржуваному рішенні АСАУР ДФС визначена вартість на підставі ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, та його технічний стан, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Суду першої та апеляційної інстанції, не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Відповідачем не спростовано рахунку-фактури (інвойс) №23453652-А від 13.02.2019 року, в якому вказано вартість транспортного засобу в сумі 8200 дол. США, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки AUDI, модель: A-4, номер кузова НОМЕР_1 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 8200 дол. США та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. У разі наявності сумнівів у заявленій митній вартості, відповідач міг скерувати документи на верифікацію до митних органів країн відправлення чи хоча б скерувати запити продавцю товару чи особі, що виписувала сімейний чек. Окремо слід зазначити, щодо рахунку-фактури, то п.3 ч.2 ст.53 МК України одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів визначає рахунок-фактуру (інвойс) окремо від платіжного доручення, який визначений у п.4 ч.2 даної статті. Тобто, це два окремих, незалежних один від одного документи, що підтверджують задекларовану митну вартість. Разом з тим, окрім рахунку-фактури, декларантом було подано й інші документи, які відповідно до ст.53 МК України, підтверджують митну вартість товару, що випливає з графи 44 митної декларації. Апеляційний суд зазначає, що у позивача відсутній обов`язок щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару, оскільки це не передбачено статтею 53 Митного кодексу України. Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, а саме, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів - стаття 55 МК України. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Тобто, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до ч.1-5 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Відповідачем не надано доказів, як суду першої, так і апеляційної інстанції, що ним проведено необхідну консультацію у належний спосіб, а саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Апеляційний суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівки від громадянина, оскільки про відсутність згаданих документів жодним чином не було зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та не витребовувались такі від декларанта. Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції не наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації АСАУР ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в АСАУР ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обгрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Щодо твердження митного органу, що розписка від 15.01.2019 ОСОБА_5 до митного контролю не подавалася, а тому її не можна брати до уваги, то така розписка, а також копії спільного сімейного банківського чеку від 13.02.2019 №180 обґрунтовують факт оплати за придбаний позивачем транспортний засіб, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказується зауважень до банківського чеку від 13.02.2019 №180. Крім того, припущення митного органу, що наявні розбіжності в підписах у документах не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, є недоречними та помилковими, а у службової особи немає повноважень для дачі оцінки підписам, оскільки такий не володіє спеціальними знаннями у сфері почеркознавства. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004639 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 21.04.2020 У зв"язку із перебуванням судді Мікули О.І. у відпустці з 14.04.2020 по 20.04.2020, згідно наказу №142-л/тм від 01.04.2020, з 21.04.2020 по 24.04.2020 року, згідно наказу №162-л/тм від 21.04.2020 та з 27.04.2020 по 12.05.2020, згідно наказу №148-к/тм від 08.04.2020, постанова в Єдиний державний реєстр судових рішень направлена - 13.05.2020р.