Постанова 4857 № 300/1637/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1637/19 пров. № А/857/2443/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Кушнерика М.П. суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, прийняте суддею Микитин Н.М. в місті Івано-Франківську о 16 годині 09 хвилині, повний текст складено 16 вересня 2019 року, у справі № 300/1637/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом, просить визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідачем, в порушення статей 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019. Також, зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 6500 EUR, при перетині кордону України і декларуванні визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору, однак відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові банківські платіжні та інші бухгалтерські документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відтак, застосований відповідачем резервний метод визначення митної вартості товару є протиправним. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, з підстав порушення норма матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при поданні документів до митного оформлення декларант не подавав жодного платіжного документу, що підтверджує сплачену суму за даний транспортний засіб, навіть у разі сплати готівкою. Митним кодексом передбачено документ, який подається митному органу у випадку сплати коштів за товар готівкою - це платіжний документ (чеки, квитанції, розписки і т.д.), що зазначено у пункті 5 частини другої статті 53 Митного кодексу України. При вирішенні даної справи судом першої інстанції не взято до уваги відповідь Регіонального сервісного центру МВС про те, що ОСОБА_1 продав цей автомобіль і він уже зареєстрований на іншу особу. Також, не надано оцінки обставині, що АСАУР містить інформацію, в тому числі із зовнішніх джерел, про вартість ідентичних (подібних) транспортних засобів. В даному випадку при визначенні вартості транспортного засобу за основу було взято витяг каталогу Schwacke №298594/S. Використання даного джерела не є забороненим і не суперечить Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (GATT). Враховуючи те, що позивачем не було надано належних документів, які підтверджують митну вартість автомобіля, відповідачем правомірно та відповідно до норм чинного законодавства використано періодичний довідник «SuperSHWACKE». В підсумку з врахуванням вказаних обставин зазначає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 митним органом дотримано усіх законодавчих норм. Представником Галицької митниці подано письмові пояснення, у яких зазначається, що долучений позивачем до матеріалів справи платіжний документ № КР 15/2019 від 11.02.2019 до митного оформлення не надався, а тому не міг враховуватись відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень. У зв`язку з цим інспектором не могли бути проаналізовані такі документи і не були взяті до уваги. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2020 року, проведено заміну відповідача Івано-Франківську митницю ДФС на Галицьку митницю Держмитслужби, відповідно до ст.52 КАС України. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 15.02.2019 декларантом ТОВ "АДЕЛЬ СЕРВІС" в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UА206030/2019/402867, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки AUDI, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1 , 2006 року випуску, тип двигуна - дизель, загальна кількість місць - 5, робочий об`єм двигуна 2967 см. куб., бувший у використанні. Визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6500,00 EUR - графа 42 митної декларації (а.с.31). В підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення декларантом подано ряд документів, зокрема, договір купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2019, в якому вказано покупця автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), копію митної декларації країни відправлення №19PL445010Е0177839 від 11.02.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209070/2019/01913 від 13.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.12.2009, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 24.02.2004, інші некласифіковані документи - квитанція №739240 від 08.02.2019 (а.с. 11-14, 18, 23, 25-27, 32). 15.02.2019 о 20 год 15 хв відповідачем направлено декларанту електронне повідомлення про початок митної консультації. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України запропоновано подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі їх відсутності експертний висновок про вартість товару (а.с.59). Декларантом проінформовано відповідача, про неможливість подання документів для підтвердження заявленої митної вартості та висловлено прохання прийняти рішення про коригування митної вартості (а.с.60). За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UА206030/2019/402867 від 15.02.2019 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС - Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VSN - кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 9850,00 EUR (а.с.57). Також, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206030/2019/00391, відповідно до якої декларанту відмовлено у прийнятті митної декларації з тих причин, що "Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст.64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС - Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VSN - кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України". Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення - задекларувати митну вартість товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA206030/2019/000377/2. Декларанту доведено можливість оскарження цього рішення (а.с.66). 18.02.2019 декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію №UA206030/2019/403084, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, робочий об`єм двигуна 2967 см куб, із зазначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6500,00 EUR - графа 42 митної декларації, однак із зазначенням у графі 45 суми коригування - 302239,80 грн, що еквівалентно 9850,00 EUR (а.с.22). Не погоджуючись з прийнятими митним органом карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391 від 15.02.2019, а також рішенням про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019, позивач звернувся з позовом до суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішенням Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 та скасував таке, а також картку відмови, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2, 3 статті 53 МК України, визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 3, 4, 6 ст.54 МК). Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною 1, 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частинами 1, 2 та 4 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206030/2019/402867, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною 6 500 Євро, а саме рахунок-фактуру (інвойс) від 08.02.2019 № б/н; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.02.2019 №UA209070/2019/01913, у якому технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.12.2009, згідно з яким технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації; копію митної декларації країни відправлення 19PL445010E0177839 від 11.02.2019 (а.с.23, 25-27). Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР. Однак, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Також, слід зазначити, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач в підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2019, в якому вказано узгоджену вартість автомобіля в сумі 6 500 Євро готівкою, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки: Audi, модель: Q7, номер кузова НОМЕР_1 , 2006 року випуску та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6 500 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучена до матеріалів справи інформація з електронного довідника "Schwacke" не містить інформацію станом на 10.09.2019, тоді як процедура розмитнення відбувалась у лютому 2019, а ціна транспортного засобу в даному витязі визначена 10 519,32 EUR не відповідає визначеній митній вартості зазначеній у оскаржуваних рішеннях 9850 EUR. Відтак, відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke. Поряд з цим, слід зазначити, що інформація із вказаного ресурсу з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар та в силу ч.3 ст.57 МК України не можуть використовуватися як достовірне джерело інформації для визначення митної вартості. Інформація із ресурсу Schwacke не є висновком про якісні та вартісні характеристики конкретно визначеного товару, оскільки поза увагою залишаються такі цінові характеристики товару, як значний фактичний пробіг автомобіля, численні недоліки та пошкодження. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацією електронного довідника "Schwacke" не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Апеляційний суд звертає також увагу на Додатковий аркуш до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/1210 від 12.03.2019 про оцінку колісного транспортного засобу, якому в розділі "наявні пошкодження, ознаки експлуатації" зафіксовано, зокрема, "пошкоджено лакофарбове покриття, пошкодженні двері, бампера", що додатково підтверджує заявлену митну вартість транспортного засобу, з якого видно, що даний автомобіль має певні пошкодження (а.с. 27 (зворот). Відтак, визначення відповідачем митної вартості легкового автомобіля (бувший у використанні) марки "Audi" моделі "Q7" 2006 року випуску, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним. Згідно з оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті митної декларації, а не у митному оформленні товару. Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Таким чином, відповідачем не доведено наявність підстав для відмови у прийнятті первинної митної декларації від 15.02.2019 № UА206030/2019/402867, що є свідченням протиправності оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391. Щодо твердження відповідача про подання декларантом нової декларації із зазначенням ціни, визначеної митним органом, що свідчить про визнання декларантом правомірності оскаржуваного рішення, то колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 122 КАС України надано проміжок часу в шість місяців для того, щоб особа з`ясувала обставини з приводу того чи винесене суб`єктом владних повноважень відповідає приписам визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та ст. 54, 55 Митного Кодексу та чи не порушує належних їй прав. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку національним законодавством з недостатньою чіткістю врегульовано питання щодо неможливості оскарження та скасування рішень про коригування митної вартості постановлених митним органом з порушенням закону у випадку випущення товарів у вільний обіг за новою декларацією із зазначенням митної вартості, вказаної митним органом в оскаржуваному рішенні. Підтвердженням вказаних обставин щодо недостатньої чіткості закону є численні судові рішення Верховного Суду, зокрема від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, 27 червня 2019 року у яких Верховний суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення про визнання протиправним та скасування рішенню про коригування митної вартості. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки щодо фактичного погодження апелянта із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених контролюючим органом у рішенні про коригування митної вартості товару №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 є безпідставним. Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняті митним органом картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 300/1637/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29.05.20