Постанова 4857 № 140/2889/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2889/19 пров. № А/857/1206/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за апеляційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя першої інстанції Димарчук Т.М., м. Луцьк, повний текст складено 16.12.2019), В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000334/2 від 26.03.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000334/2 від 26.03.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної фіскальної судовий збір у розмірі 2752,27 грн. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано оставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що декларантом не було зазначено жодних витрат на доставку транспортного засобу до кордону, зокрема витрат на транспортування та страхування. Також зазначає, що у фактурі продавцем зазначена одна особа, а у технічному паспорті інша. Покликається на те, що ні до митного оформлення, ні на вимогу митниці позивачем не було подано жодного належного документа про здійснену оплату за придбаний транспортний засіб, хоча такі документи він зобов`язаний був подати. Отже, заявлена уповноваженою особою позивача митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості, оскільки фактурна вартість імпортованого товару не була підтверджена документально. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року замінено Волинську митницю ДФС на правонаступника - Волинську митницю Держмитслужби. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.03.2019 декларантом в інтересах ОСОБА_1 подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію (МД) №UA205090/2019/041071 від 22.03.2019 (а.с. 47) з метою декларування товару: легкового автомобіля - марки VOLVO, модель НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014, бувший у використанні, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1969 см3, тип двигуна - дизельний, , потужність - 133 kW, тип кузова універсал, призначення пасажирський для використання по дорогах загального користування, кількість місць 5, колісна формула - 4x2, категорія ТЗ-М1. Декларантом в графі 42 МД №UA205090/2019/041071 від 22.03.2019 вказано ціну товару в сумі 21000 польських злотих та зазначено в графі 45 митну вартість в сумі 152258,27 грн (еквівалентну 21000 польських злотих), яку визначено за 1 (основним) методом визначення митної вартості товару за ціною контракту. 26.03.2019 відповідач прийняв рішення №UA 205110/2019/000334/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 205110/2019/00334 (а.с.10-11). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав. Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України). Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000334/2 від 26.03.2019 з підстав того, що вказана декларантом ціна не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 13774 Євро. У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться нв територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість нарівні 21 000 польських злотих. Також встановлено, що в технічному паспорті № НОМЕР_3 від 12.08.2014 в графі С зазначений власник транспортного засобу - Rune Theodorsen, VIERVEGEN 16, PORSGRUNN (Португалія), в рахунку-фактурі №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019 вказаний - Pawel Mucha, GDANSK (Польща). Також згідно даної фактури вартість становить 21 000 польських злотих, згідно довідки №б/н від 21.03.2019 заявлені транспортні та страхові витрати становлять 60 Євро, однак вони не були включені до митної вартості. Згідно ст. 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість 13 774,00 Євро» та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленням транспортних засобів, бувших у використанні» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати: банківські платіжні документи згідно фактури №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019; договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеним в графі С технічного паспорта; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення, (так як декларант подає лист №6/н від 21.03.2019 щодо страхування та транспортування); інші додаткові наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Згідно п. 6 ст. 53 МК України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Також відповідно до ст. 254 МК України декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформлення. Декларант не надав жодного з витребуваних митним органом документів для підтвердження заявленої митної вартості та надіслав лист №25/03-3 від 25.02.2019 щодо неможливості надання таких документів. Також у рішенні вказано, що у зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТГ 1994 року, Митного кодексу України, також, (вимогами ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст. 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку", та спрацюванням системи ризиків АСАУР: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: , валюта - EUR, вартість - 13 774,00 Євро. Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 13 774 Євро (а.с.10). Декларантом в інтересах ОСОБА_1 надано наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним 1 (основний) метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) від 14.02.2019 №FVE/ONE/20190205; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.02.2019 №UA205010/2019/115624 з додатковим аркушем; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_3 від 12.08.2014; банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.01.2019 №0.0.1305830123.1; декларацію про походження товару (експортну декларацію) №19PL322010E0050427 від 19.02.2019; документи, що підтверджують вартість перевезення та страхування товару від 21.03.2019 №б/н та від 18.02.2019 №360500845467; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 22.03.2019 №47-19 та інші документи (а.с. 47-51, 55-61). При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей подані позивачем документи не містили і зворотного відповідачем не доведено. Під час опрацювання поданих декларантом разом з митною декларацією МД №UA205090/2019/041071 від 22.03.2019 документів встановлено, що декларантом заявлено митну вартість нарівні 21000 польських злотих. Крім того, встановлено, що в технічному паспорті № НОМЕР_3 від 12.08.2014 в графі С зазначений власник транспортного засобу - зазначений «Rune Theodorsen, VIERVEGEN 16, PORSGRUNN (Португалія)», в рахунку-фактурі №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019 вказаний «Pawel Mucha, GDANSK (Польща)». Також згідно даної фактури вартість становить 21000 польських злотих, згідно довідки №б/н від 21.03.2019 заявлені транспортні та страхові витрати становлять 60 Євро, які не були включені до митної вартості. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР митна вартість товару нижча наведеної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість 13774,00 Євро та згідно з статтями 53 та 54 МК України відповідачем надіслано декларанту електронне повідомлення від 25.03.2019 про надання в 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи згідно фактури №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019; договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеним в гр. С технічного паспорта; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (так як декларант подає лист №б/н від 21.03.2019 щодо страхування та транспортування); інші додаткові наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.123). Декларантом 25.03.2019 митному органу надіслано лист за №25/03-3 у якому зазначено, що на даний час надати витребовувані документи немає можливості, від подання яких декларант не відмовляється. Просила випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов`язання грошову заставу. З визначеною митним органом митною вартістю не погоджується (а.с.63). Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано висновок звіт експерта про оцінку транспортного засобу від 22.03.2019 №47-19, згідно з яким вартість нерозмитненого бувшого у використанні автомобіля марки VOLVO, модель V70, номер кузова № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, ввезеного на митну територію України на дату оцінки складає 150 797,29 грн (що еквівалентно 7 652,25 Євро або 20 940 польських злотих) (а.с. 70-86). Також, додано видруківку з TurboSwift, з якої вбачається, що ОСОБА_1 20.02.2019 через АТ КБ «Приватбанк» проведено платіж у розмірі 21000 польських злотих, отримувачем якого є Pawel Mucha, GDANSK (Польща), як оплату за автомобіль з ідентифікаційним номером № НОМЕР_2 на підставі рахунку-фактури №FVE/ONE/20190205 (а.с. 11, 130-131). Таким чином зазначеними документами в повній мірі підтверджено митну вартість товару на рівні 21000 польських злотих. Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи митного органу щодо розбіжностей у власнику транспортного засобу згідно реєстраційних документів та особи, що що зазначена в рахунку-фактурі, оскільки такі не обґрунтовують сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів згідно оспорюваних рішень та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо комісійної винагороди. Фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація, отримана із зовнішніх джерел, про що прямо вказано у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості. Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Отже, інформація із зовнішніх джерел не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вартість придбаного в Польщі легкового автомобіля марки VOLVO, модель V70, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , у розмірі 21000 польських злотих підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) № FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019, в якому зазначено про оплату перерахунком. Твердження ж апелянта, що у поданій до митного оформлення фактурі №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019 були відсутні особисті підписи продавця і покупця не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки до матеріалів долучено оригінал фактури №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019 засвідчену підписами як продавця так і покупця, на якій наявний відбиток (штамп) Волинської митниці ДФС, що свідчить про те, що вказана фактура (з підписами покупця та продавця) була надана для огляду працівникам митниці (а.с. 122). Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000334/2 від 26.03.2019 не вказана інформація про надання до митної декларації фактури №FVE/ONE/20190205 від 14.02.2019, у якій відсутні підписи продавця та покупця. Щодо доводів апелянта про те, що заявлені у довідці №б/н від 21.03.2019 транспортні та страхові витрати становлять 60 Євро, однак вони не були включені до митної вартості, то такі не заслуговують на увагу, оскільки представник позивача пояснив, що така була помилково подана до митного органу, оскільки у даній довідці вказано не фактичні витрати, які були понесені позивачем, а ймовірні витрати, які були понесені попереднім власником, продавцем Pawlom Muchou, що підтверджується страховим полісом компанії Уніка № НОМЕР_4 від 18.02.2019 та письмовим поясненням митного брокера ОСОБА_2 . Таким чином, вказані витрати не були включені до митної декларації, оскільки ОСОБА_1 таких витрат не понесла, а протилежного відповідачем не доведено (а.с.59, 121). Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували зазначені відомості щодо ціни, вказаної позивачем. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п`ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. Митний орган не довів наявність саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. Апеляційний суд вважає, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Однак, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не зазначив, які розбіжності мають документи подані до митного оформлення, в тому числі, чи мають вони ознаки підробки, а також, які відомості відсутні, для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, яку заявив декларант. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Не заслуговують на увагу також покликання апелянта на те, що позивачем оскаржено рішення лише 25.05.2019, тобто поза межами строку дії гарантійних зобов`язань, оскільки позивач оскаржила рішення суб`єкта владних повноважень в межах строку звернення до суду, передбаченого КАС України. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з врахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський В. Я. Качмар Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.