Постанова 4854 № 420/31144/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31144/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Радчук А.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.11.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 12.09.2025 року ТОВ «СТІЛЛІ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що для здійснення митного оформлення товару декларант позивача подав до Одеської митниці митну декларацію від 19.03.2025 року № 25UA500020002051U0. Відповідно до цієї декларації на митну територію України за умовами поставки FOB надійшов товар для ТОВ «СТІЛЛІ». На підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією позивач подав документи, зазначені в її графі

44. Апелянт стверджує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів або ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На переконання відповідача, такі обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов частини 1 статті 54 МКУ, що й зумовило необхідність витребувати в декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, передбачені статтею 53 цього Кодексу. Також апелянтом наголошено, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, та зроблено посилання на постанови ВС України від 28.07.2021 справа №808/3022/17, від 26.07.2021 справа №813/8725/14, від 16.07.2021 справа №804/3702/16, від 16.07.2021 справа №804/769/16, від 12.07.2022 у справі №808/865/18. 19.03.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.03.2025 №1903-01 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб. Як зазначив відповідач, вказані вище розбіжності усунені не були. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500020002051U0 від 19.03.2025містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідачем повідомлено, що у відношенні товарів застосували резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів з урахуванням опису та фізичних характеристик, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить: товар №1 7, 364 дол. США/пара (МД від 07.09.2024 №UA408020/2024/44858), ніж заявлено декларантом 6, 639 дол. США/пара ; товар № 2 7, 377 дол. США/пара (МД від 04.09.2024 №UA100440/2024/322551), ніж заявлено декларантом 6, 639 дол. США/пара.; товар №3 7, 430 дол. США/пара (МД від 27.09.2024 №UA100180/2024/012091), ніж заявлено декларантом 6, 540 дол. США/пара. Таким чином, апелянт вважає, що у рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. З цих підстав апелянт вважає обґрунтованим та законним прийняте ним рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року, оскільки діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТІЛЛІ». Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СТІЛЛІ», код ЄДРПОУ 44601800, основний вид діяльності за КВЕД: 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям; інші: 47.72 - Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах. У ході здійснення господарської діяльності позивача - ТОВ «СТІЛЛІ» 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №1, відповідно до предмету якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття. Згідно з п. 1.5. Контракту №1 номенклатура товару та ціни визначаються у додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Згідно з п. 2.1. Контракту №1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. За приписами п. 2.2. Контракту №1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів. погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту. Відповідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Контракту №1 умови поставки: (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо Продавець виставив Покупцю попередній інвойс. Відповідно до додаткової угоди від 19.07.2022 до контракту №1 сторони вирішили викласти п. 3.1 контракту №1 в новій редакції: 3.1 Умови поставки: (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у додатках. За умовами оплати відповідно п. 4 Контракту №1 Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. Авансові платежі можливі за згодою сторін. У випадку непоставки товару Продавець зобов`язаний повернути авансовий платіж протягом 90 днів з дати авансування. Bcі платежі за Контрактом здійснюються у доларах США або Китайських юанях шляхом банківського переказу. 20.12.2024 року на виконання умов Контракту №1 Продавцем було виставлено Інвойс №140 з переліком товарів на загальну суму 62812,9904 доларів США. З метою митного оформлення ввезеного товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 25UA500020002051U0 від 19.03.2025 року на: - товар №1 - взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки менш як 24см, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X100-1R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-2R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-3R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-4R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-5R, взуття з розміром 36- 37 - 120 пар; - арт. X100-6, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-7, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-8R, взуття з розміром 36-37 - 116 пар. - товар №2 - взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки 24 см або більше, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X100-1R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-2R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-3R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-4R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-5R, взуття з розміром 38- 41 - 360 пар; - арт. X100-6, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-7, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-8R, взуття з розміром 38-41 - 348 пар. - товар №3 - взуття жіноче, на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X200-1, взуття з розміром 36-41 - 800 пар; - арт. X200-2, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-3, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200- 4, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200-5, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-6, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-7, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200-8, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. NB200-1, взуття з розміром 36-41 - 584 пар; - арт. NB200-2, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. NB200-3, взуття з розміром 36-41 - 472 пар; - арт. NB200-4, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-5, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-9, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-14, взуття з розміром 36-41 - 480 пар. Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, зазначені у графі 44: - Пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.12.2024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №140 від 20.12.2024; - Домашній коносамент (House bill of lading) №BW25010852A від 03.02.2025; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7063 від 18.03.2025; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25C700001262/00403 від 04.03.2025; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №593 від 04.03.2025; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 19.07.2022; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 26.12.2022; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 02.01.2023; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 06.01.2023; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 06.02.2023; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 31.12.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022; - Договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023; - Договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023; - Звіт про зважування №792 від 18.03.2025; - Повідомлення про прибуття від 08.03.2025. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано; 3) до митного оформлення наданий рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.03.2025 №593, складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 №21072023-01 між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та ТОВ «СТІЛЛІ», у якому п. 4.2 зазначено що послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку, але підтверджуючих документів умов договору до митного оформлення не надано. 4 ) згідно п. 3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2, 3 статті 53, 54 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Повідомлено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Як вказав відповідач, 19.03.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.03.2025 №1903-01 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб. 19.03.2025 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000099/2 за митною декларацією №25UA500020002051U0, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів з урахуванням опису та фізичних характеристик, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить: товар 1 7,364 дол. США/пара (МД від 07.09.2024 №UA408020/2024/44858) ніж заявлено декларантом 6,639 дол. США/пара ; товар2 7,377дол.США/пара (МД від 04.09.2024 №UA100440/2024/322551) ніж заявлено декларантом 6,639 дол. США/пара.; товар 3 7,430 дол. США/пара (МД від 27.09.2024 №UA100180/2024/012091) ніж заявлено декларантом 6,540 дол. США/пара. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000153 від 19.03.2025 року. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу а цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України). Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленого у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Щодо доводів апелянта про те, що п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, апеляційний суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. У наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Як встановлено вірно встановлено судом, сторонами договору у пункті 5.1. Контракту №1 від 18.07.2022 року узгоджено, що товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Додатковою угодою до Контракту №1 від 02.01.2023 року викладено п. 5.1. Контракту №1 в новій редакції: Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті. У свою чергу в інвойсі № 140 від 20.12.2024 до Контракту №1 від 18.07.2022 року у графі «Packing» зазначено: пакування відповідно до заявки покупця та включено в ціну. Відтак, вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем. Апеляційний суд зазначає, що заявлені декларантом витрати на упаковку та робіт пов`язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну. За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо. Матеріалами справи підтверджено, що Контракт №1 та інвойс №140 від 20.12.2024 року були надані митному органу разом із митною декларацією №25UA500020002051U0. Також вказане спростовує доводи апелянта щодо неможливості перевірити правильність визначення митної вартості товару через відсутність даних такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки. Також, митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано Рахунок на оплату від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України, а саме включає в себе такі послуги: Експедиційна винагорода на території України; Транспортно-експедиційне обслуговування на території України; Локальні портові витрати за межами державного кордону України; Морське перевезення за межами державного кордону України. Колегія суддів вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування. Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі №810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа №520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року. Посилання апелянта на наказ МФУ №599 від 24.05.2012 року колегія суддів вважає у даному випадку є безпідставним, оскільки такий наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:». З цього випливає, що наказ наводить можливі приклади документів в підтвердження вартості перевезення. Він не передбачає вичерпного переліку таких документів, а формулювання не містить обов`язкової вимоги. Таким чином, апеляційним судом не приймаються до уваги посилання апелянта на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування. Щодо твердження апелянта стосовно того, що до митного оформлення наданий рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.03.2025 №593, складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 №21072023-01 між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та ТОВ «СТІЛЛІ», у якому п. 4.2 зазначено що послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку, але підтверджуючих документів умов договору до митного оформлення не надано, то колегія суддів враховує пояснення позивача, що згідно з п. 4.3 Договору транспортного експедирування, вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором узгоджується сторонами шляхом підписання заявки до даного договору. Вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором також може бути визначена в заявках на надання послуг, актах виконаних робіт, рахунках-фактури та інших документах, погоджених сторонами. Декларантом було надано відповідачу виставлений експедитором рахунок на оплату вартості транспортних послуг. Станом на день подання документів для митного оформлення товарів, рахунок експедитора не було сплачено, а тому декларант не міг надати платіжний документ в підтвердження фактичної оплати транспортних послуг. З огляду на положення ч. 2 ст. 53 МК України, відповідно до якої документами, які підтверджують митну вартість товарів, є - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд відхиляє зазначені доводи відповідача. Також колегія суддів не приймає посилання апелянта, що згідно п. 3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні. Відповідно до розділу 3 Контракту №1 перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу. Матеріалами справи підтверджено, що відповідний інвойс було надано декларантом при митному оформленні, а жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом. Відтак, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «СТІЛЛІ» митної вартості товару апеляційним судом не встановлено. Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. З огляду на викладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, апеляційним судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі №9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі N9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі №140/2000/19. Апеляційний суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару. При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів. Також апеляційний суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі №160/4944/19). У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Апеляційний суд враховує висновки Верховного суду. Так, Верховний суд у постановах від 27.02.2019 року по справі №814/1647/16, від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 13.06.2019 року по справі №820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі №813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.03.2025 року № UA500020/2025/000099/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, повністю спростовуються матеріалами справи й не дають підстав вважати, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального чи процесуального права. Суд першої інстанції правильно, повно та всебічно з`ясував усі обставини справи й надав їм належну юридичну оцінку. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов