Постанова 4857 № 1.380.2019.002955

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002955 пров. № 857/11431/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Судової-Хомюк Н.М., Ільчишин Н.В., секретаря судового засідання Цар М.М., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год. 52 хв. 17 вересня 2019 року, повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року, у справі №1.380.2019.002955 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В: 13.06.2019 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Львівської митниці ДФС, просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019 № UA 209000/2019/000184/2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, пошкодження автомобіля є суттєвими і відображені у Акті митного огляду, складеного посадовими особами відповідача, а також відображені у фотографіях, долучених до нього. Суд першої інстанції вказав про ненадання позивачем будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів; не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 20.03.2019, в якому вказано вартість транспортного засобу в сумі 6500 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу. Крім того, суд першої інстанції вказав, що зміст спірного рішення вказує на те, що воно не містить повної інформації, яка вимагається положеннями ч.2 ст.55 МК України, не надано суду доказів про проведення консультацій з декларантом, що є обов`язковим до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Скаржник вказує, що разом із митною декларацією декларант не подавав заяву про одержання коштів, висновок про вартісні показники транспортного засобу, фактуру редагування про допущення помилки в прізвищі, такі документи були подані митниці разом з заявою в порядку статті 55 Митного кодексу України, тобто після оскаржуваного рішення. Скаржник зазначає, що подані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. Вказує, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, що викликало сумніви щодо вказаних і задекларованих усіх витрат, понесених за даний транспортний засіб. В судовому засіданні 20.01.2020 представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала у польської фірми «LAZOOL AUTOMOTIW» (ul. Wiejska 1166-436 Slonsk, PL) транспортний засіб марки AUDI модель A4, VIN-код НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 18.03.2014, модельний рік 2014, за ціною 6500 Євро. На підтвердження факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок-фактуру від 20.03.2019 №9/03/2019, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 6500 Євро, спосіб оплати - готівка, дата виставлення - 20.03.2019, дата продажу - 20.03.2019, термін оплати - 20.03.2019. Відповідно до даного рахунку-фактури сплачені кошти в сумі 6500 Євро, що, в свою чергу, підтверджує документ (заява) про одержання коштів (oswiadczenie), виданим представником польської фірми «LAZOOL AUTOMOTIW» (ul. Wiejska 1166-436 Slonsk, PL). 20.03.2019 оформлена експортна митна декларація на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки AUDI модель A4, VIN-код НОМЕР_1 , ( НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 , у якій відображено, що вартість експортованого автомобіля становить 28 191 польських злотих, що по курсу становить 6500 Євро. 03.04.2019 ФОП ОСОБА_2 , представником декларанта ОСОБА_3 С ОСОБА_4 . подано до митного контролю митну декларацію №UА209190/2019/030868, у якій заявлено митну вартість транспортного засобу 6500 Євро в еквіваленті у гривнях. За результатами розгляду поданої декларації Львівською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00531 та рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019 № UA209000/2019/000184/2, яким визначено вартість вказаного автомобіля 9600 Євро за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. У графі 33 рішення про коригування, зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 №689 та постанови КМУ № 1077 від 12.12.2018, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9 600,00 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 9 600,00 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, в порядку статті 55 Митного кодексу України, якій присвоєно номер №UА209190/2019/031142, та 03.04.2019 така оформлена Львівською митницею ДФС у митному відношенні. 23.05.2019 в порядку пункту 8 статті 55 Митного кодексу України ОСОБА_1 подала письмову заяву до Львівської митниці ДФС, якою, для підтвердження митної вартості, додано наступні додаткові документи: заяву на оплату автомобіля від продавця з перекладом на українську мову; висновок про вартісні показники транспортного засобу від 02.04.2019 №0588; фактуру редагування про допущення помилки в прізвищі від 15.05.2019 №К1. Просила винести у відповідності до пункту 9 статті 55 Митного кодексу України письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості, скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019 №UA209000/2019/000184 та повернути (вивільнити) фінансову гарантію у сумі 29 969,38 гривень. Листом від 31.05.2019 № 2366/ДЗН/13-70-19 Львівська митниця ДФС відмовила у коригуванні митної вартості. Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, таким, що підлягає скасуванню ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України). Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість транспортного засобу марки AUDI модель A4, VIN-код НОМЕР_1 визначена за основним методом. У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при митному оформленні транспортного засобу у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості такого, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9600 Євро. Скаржник вказує, що системою управління ризиків встановлено індикатор ризику для транспортного засобу марки AUDI модель A4, VIN-код НОМЕР_1 на рівні 9600 Євро. При перевірці поданої митної декларації №UА209190/2019/030868 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, жодних документів про перехід права власності між такими не надано. Також встановлено розбіжності у прізвищі покупця, а у фактурі №09/03/2019 від 20.03.2019 вартість автомобіля вказано без VAT, однак не зазначено законних підстав для звільнення від оподаткування VAT. Оскільки подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем виставлена вимога декларанту подати додаткові документи, які б підтвердили заявлену митну вартість, однак такі подано не було. Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного транспортного засобу декларант надав митному органу рахунок-фактуру від 20.03.2019 №9/03/2019, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 6500 Євро, спосіб оплати - готівка, термін оплати - 20.03.2019. Відповідно до даного рахунку-фактури сплачені кошти в сумі 6500 Євро. В подальшому, 23.05.2019, декларантом подано заяву про одержання коштів (oswiadczenie), за підписом представника продавця зазначеного транспортного засобу - «LAZOOL AUTOMOTIW» (ul. Wiejska 1166-436 Slonsk, PL), про прийняття готівки у розмірі 6500 Євро від позивача за авто марки AUDI модель A4, VIN-код НОМЕР_1 , яка скріплена штампом продавця «LAZOOL AUTOMOTIW». Водночас, згідно з пунктом 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, документи, що підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ. Разом з тим, поданий позивачем рахунок-фактури не оформлений на відповідному бланку і не завірений печаткою (підписом) продавця, відсутній підпис покупця автомобіля, а заява про прийняття готівки не містить дати видачі такої та містить помилку в прізвищі покупця, яка в подальшому виправлена не була. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем надано фактуру редагування про допущення помилки в прізвищі від 15.05.2019 №К1, однак така помилка не виправлена ні у зазначеній вище заяві, ні у експортній митній декларації на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу. З наявної у матеріалах справи копії декларації країни відправлення вбачається, що позивач при експорті автомобіля скористався послугами брокера (представника) «Biuro Uslug Celnych», вартість яких, в силу приписів частини 10 статті 58 МК України, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Однак, з наданих позивачем документів вбачається, що до заявленої декларантом ціни транспортного засобу витрати на брокерську винагороду «Biuro Uslug Celnych» не включено. Декларантом не надано митному органу документів, які містять відомості про оплату брокерських послуг чи сплату комісійних за закупівлю, платіжних документів, які підтверджують вартість транспортного засобу з врахуванням витрат на брокерські послуги, договорів (угод, контрактів) з третіми особами щодо вказаних послуг. Не долучено такі документи і до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до вказаного рахунку-фактури продавцем товару (власником) є «LAZOOL AUTOMOTIW», тоді як технічному паспорті «RICON DEUTSCHLAND GMB», однак доказів переходу права власності від «LAZOOL AUTOMOTIW» до «RICON DEUTSCHLAND ІНФОРМАЦІЯ_1 », ціни придбання за такою угодою суду не надано, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів. Щодо долученого до матеріалів справи Висновку спеціаліста №0588 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, складеного 04.04.2019, то суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами скаржника, що у формулі при визначенні середньої ринкової ціни ДТЗ застосовано показник Сд, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Фонду Державного майна України Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, в редакції чинній на час складання висновку, означає ціну КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури, зокрема, наведеної у переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням (додаток 8). У висновку зазначено, що Сд становить 8500 Євро, джерело інформації otomoto.pl, однак у додатку 8 до вказаної Методики таке джерело інформації не передбачено. Відповідно до пункту 7.53.9 зазначеної Методики підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Якщо проводиться експертне дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов`язкова. У висновку спеціаліста №0588 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу вказано, що на основі зовнішнього візуального огляду транспортного засобу встановлено, що транспортний засіб має сколи лакофарбового покриття та сліди подряпин по всій частині кузова потребує відновлювального ремонту, передні сидіння мають потертості, сліди підтікання мастила та палива двигуна, хромовані деталі мають потемніння, подряпини. Водночас, в додатковому аркуші до Акта про проведення митного огляду товарів №UA20903/2019/20938 зафіксовано лише про пошкодження лакофарбового покриття. З врахуванням зазначеного вказаний висновок не може бути самодостатнім доказом правильності визначення декларантом митної вартості спірного автомобіля. Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Суд апеляційної інстанції зауважує, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. Основними напрямками контролю АСАУР є достовірність декларування, правильність визначення митної вартості, країни походження та класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, дотримання заходів нетарифного регулювання, та ін. Основне завдання АСАУР полягає в тому, щоб на підставі всіх діючих профілів здійснити оцінку ризику митної декларації, яка прийнята до митного оформлення та видати повідомлення із вказівками необхідних заходів. Як зазначено скаржником, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019 №UA209000/2019/000184/2 використано рівень цін, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР. Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті

7. Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена власником ввезеного транспортного засобу, а також не підтверджували загальної суми всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваного транспортного засобу продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позову. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.002955 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. М. Судова-Хомюк Н. В. Ільчишин У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці з 21.01.2020 по 02.02.2020, повне судове рішення виготовлене 04.02.2020