Постанова 4857 № 460/1480/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1480/19 пров. № 857/12939/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за її позовом до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення, суддя у І інстанції Дорошенко Н.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 30 вересня 2019 року, ВСТАНОВИВ : У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС (далі - Митниця) про коригування митної вартості №UA204000/2019/000225/2 від 04 лютого 2019 року та рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00227. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1480/19 у задоволенні вказаного позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що декларантом позивача до митної декларації надано документи, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості транспортного засобу. Окрім цього, відповідно до Договору купівлі-продажу, вартість задекларованого ОСОБА_1 транспортного засобу в сумі 1200 EUR визначена з урахуванням пошкоджень двигуна та коробки передач автомобіля. При цьому у договорі купівлі-продажу зафіксовано пробіг автомобіля 416000 км. Однак, відповідно до наданої Митницею копії Акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01 лютого 2019 року № UA209060/2019/05051, при перетині транспортним засобом митного кордону України зафіксовано: показник одометра (пробігу автомобіля) 416266,00 км; наявні пошкодження: пошкоджено ЛФП. Зазначені відмінності у показнику одометра (пробігу автомобіля) станом на дату укладання договору купівлі-продажу 25 січня 2019 року та станом на дату проведення огляду транспортного засобу 01 лютого 2019 року, а також зафіксовані митницею на кордоні пошкодження автомобіля свідчать на користь того, що задекларований транспортний засіб міг рухатися, що спростовує факт пошкоджень двигуна та коробки передач. Таким чином, саме ненадання декларантом додаткових документів на підтвердження складових числового значення заявленої митної вартості слугувало підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що підтвердження вартості автомобіля на підставі договору купівлі-продажу повністю узгоджується з положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару надаються лише при їх наявності. Тобто, не існує законодавчо встановленої вимоги про обов`язковість надання таких документів. Тому вимога Митниці про надання додаткових документів є протиправною та заздалегідь нездійсненою для позивача через відсутність у нього таких документів. Окрім того, скаржник зазначає, що ненаведення Митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, витребування Митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Відповідач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 січня 2019 року між «FUN CARS» (вул. Кьольнерштрассе, 137, 53894, м. Мехерніх-Коммерн) (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля (без номера) (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого автомобіль Audi A4, VIN-код: НОМЕР_1 із пробігом у 416000 км, з пошкодженням двигуна та коробки передач, буде продано ціною 1200 євро. 04 лютого 2019 року декларантом ОСОБА_1 до Митниці подана митна декларація ІМ 40 ДЕ № UA204010/2019/203687 на імпортований автомобіль марки Audi, модель A4, вживаний, номер кузова - НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, номер двигуна (тип) - н/д, двигун - бензиновий, робочий об`єм - 1984 см3, потужність 110 кВт, тип кузова - універсал, вживаний, колісна формула 4x2, календарний рік випуску - 2004, модельний рік випуску - 2005, та надано відповідні документи, перелік яких наведено в гр.44 митної декларації. В декларації зазначено: метод визначення митної вартості товарів в гр. 43 ліве поле - 1, праве поле - не заповнене; ціна товару 1200,00 EUR (графа 42); курс валюти 31,626355 (графа 23); коригування: 39532,94 (графа 45). На вимогу митного органу про надання додаткових документів декларант листом № 50 від 04 лютого 2019 року повідомив, що по митній декларації № UA204010/2019/203687 від 04 лютого 2019 року додаткові документи надані не будуть, та просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості без врахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Також судом встановлено, що 04 лютого 2019 року Митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA204000/2019/000225/2, відповідно до якого вартість транспортного засобу не може бути визнана за вартістю, заявленою декларантом, у зв`язку з відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 статті 53 Митного кодексу України та відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи рахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ-СОТ від 1994. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (витяг з електронного довідника SuperSchwacke 02/2019 - 4088,59 євро). За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України. Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМС У від 13 жовтня 2006 року № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визнання митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 02/2019 - 4088,59 євро. Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 129307,20 грн. Окрім цього, Митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00227, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 04 лютого 2019 року № UA204000/2019/000225/2. Позивач, вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Таким чином, згідно із приписами МК митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження митної вартості задекларованого транспортного засобу подав Митниці документи, перелік яких вказаний у графі 44 митної декларації №UA204010/2019/203687 від 04 лютого 2019 року, зокрема, договір купівлі-продажу автомобіля від 25 січня 2019 року (без номера), в якому зазначено, що автомобіль буде продано за ціною 1200 євро. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Разом із тим, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, на переконання апеляційного суду, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви. Відтак, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Сам факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товару, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом на підставі поданих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для її коригування митним органом. Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) апеляційний суд оцінює критично, оскільки спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому апеляційний суд наголошує, що відповідач не надав суду доказів звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості. Враховуючи те, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Частиною 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідно до приписів частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі (1536,80+1152,60) = 2689,40 грн. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1480/19 скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA204000/2019/000225/2 від 04 лютого 2019 року та рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00227. Стягнути з Рівненської митниці ДФС (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 39420640) за рахунок його бюджетних асигнувань 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_3 ). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко