Постанова 4857 № 140/559/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/559/20 пров. № А/857/3866/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Оксани Василівни на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року прийняту суддею Ковальчук В.Д. в м.Луцьк у справі № 140/559/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 03.04.2018 № 393/в "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", від 27.04.2018 № 111 о/с "По особовому складу" про звільнення позивача зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву повернено, з підстав п.9 ч.4 ст.169 КАС України. Позивач не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків обставинам справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилається на те, що початком перебігу строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є день вручення наказу про звільнення або видачі трудової книжки. Копію наказу про звільнення отримав лише після укладення договору про надання правової допомоги, у відповідь на адвокатський запит АО «Удовиченко і партнери» 24.01.2020. Обставини, що склались в сім`ї позивача у період з 2018 по 2020 рік, значно утруднили можливість оскарження наказу про звільнення, оскільки звернення до суду потребувало витребування від відповідача необхідних документів. Оплата послуг, візити до адвоката на той час були для нього з фінансової точки зору неможливими, зважаючи на те, що першочерговою проблемою було здоров`я сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтримка стану здоров`я дружини. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин. Просить залишити без змін ухвалу суду. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частинами першою та шостою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Судом встановлено, що 07.02.2020 ОСОБА_1 поштовими засобами зв`язку звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Волинській області від 03.04.2018 № 393/в "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", від 27.04.2018 № 111 о/с "По особовому складу" про звільнення позивача зі служби в Національній поліції України за пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.1 - 13) Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року встановлено, що адміністративний позов позивачем подано після закінчення строків, встановлених законом для звернення до адміністративного суду із позовом та без заяви про його поновлення. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, наказу від 03.04.2018 № 393/в "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області", а також надання доказів, що підтверджують дату отримання трудової книжки після звільнення зі служби з органів поліції. 21 лютого 2020 року позивач направив на адресу суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка зареєстрована судом 24 лютого 2020 року. В обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначає що трудову книжку після звільнення зі служби в поліції отримав 03.07.2018, однак вважає, що в даному випадку саме отримання копії наказу про звільнення (24.01.2020) є визначальною передумовою для звернення до суду, оскільки без дослідження наказу про звільнення неможливо надати йому правову оцінку та об`єктивно встановити всі обставини справи. З моменту отримання трудової книжки не міг звернутись до адміністративного суду з даним позовом без копії наказу про звільнення, тобто з об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з труднощами, які виникли внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку, встановленого статтею 47 КЗпП. Додатковими підставами, що унеможливлювали звернення до суду у встановлений законодавством строк після отримання трудової книжки була вагітність дружини, народження та лікування сина, що потребували значних матеріальних витрат та часу, у зв`язку з чим позивач періодично перебував за кордоном. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є не поважними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, а позов підлягає поверненню. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Апеляційний суд обумовлює і ту обставину, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі № 0340/1431/18 ОСОБА_1 повернено його позов до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним наказу т.в.о. начальника Головного управління НП у Волинській області від 03.04.2018 №393/в "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВПГУНП у Волинській області" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, поновити на посаді лейтенанта поліції інспектора реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області, з підстав невиконання ухвали цього ж суду від 30.07.2018 року про залишення без руху позовної заяви, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, а саме: не додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не зазначено у позовній заяві наявності у нього або іншої особи оригіналів документів, копії яких додає до позовної заяви, та не підтверджено того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, не надано наказу від 03.04.2018 №393/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВПГУНП у Волинській області», який оскаржується. Ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили. Як зазначає сам позивач і таке стверджується матеріалами справи, трудову книжку серії НОМЕР_1 отримав 03.07.2018. В даному випадку початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом про поновлення на посаді розпочинається з дати отримання позивачем трудової книжки, тобто з 03.07.2018, що правильно зазначив суд першої інстанції і з таким погоджується апеляційний суд. Щодо покликання позивача, як на поважність причин пропуску строку - не отримання копії документів, необхідних для звернення до суду, то ОСОБА_1 не представив, як суду першої, так і апеляційної інстанції, жодних доказів звернення до відповідача з приводу їх отримання, як і не надав доказів звернення з метою поновлення на службі. Щодо покликання позивача на лікування сина, що потребувало значних матеріальних витрат та часу, однак, як слідує з копії свідоцтва про народження сина позивача - ОСОБА_2 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після завершення місячного строку з дня отримання позивачем трудової книжки та можливого строку звернення до суду. З долучених до апеляційної скарги ксерокопій паспортів громадянина України для виїзду за кордон позивача НОМЕР_2 НОМЕР_3 вбачається, що останній по декілька разів на місяць пересікав кордон, з метою фінансового забезпечення сім`ї, про що і зазначає в апеляційній скарзі, що не позбавляло його права на звернення за наданням правової допомоги чи зверненням до відповідача, суду. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Апеляційний суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. В обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про недоведеність ОСОБА_1 поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки зазначені ним в заяві підстави поважності причин пропуску строку на звернення до суду, не створювало для позивача об`єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 1,5 років при місячному терміні оскарження необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх трудових прав. Позивачем в порушення вимог частини 1 статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження наявності об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати його право на звернення до суду із даним позовом. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому така скасуванню не підлягає. керуючись ст. ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Оксани Василівни - залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 140/559/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін