Постанова 4857 № 460/1312/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1312/20 пров. № А/857/3999/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, прийняту суддею Дорошенко Н.О. в м.Рівне у справі № 460/1312/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплати грошового забезпечення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 28.09.2017 №218 о/с про звільнення зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлення на посаді начальника сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; виплату грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позовну заяву повернено, з підстав п.9 ч.4 ст.169 КАС України. Позивач не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків обставинам справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилається на те, що при первинному пред`явленні позову до ГУНП просив визнати наказ протиправним та скасувати його, а також зобов`язати внести зміни в наказ, а з пред`явленням нового позову просить визнати протиправним та скасувати наказ, а також поновити на службі в поліції. Підстави пред`явлення позову ідентичні, змінено лише предмет позову: «внести зміни в наказ» на «поновити на службі». Вважає, що з прийняттям остаточного рішення по справі №817/1670/17 судом касаційної інстанції, яке було винесено 13.02.2020, почався перебіг процесуального строку, який дає право в межах місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Судом першої інстанції не встановлено поважних причин його пропуску, оскільки позивачу було відомо про існування оскарженого наказу ще в 2017 році. Просить залишити без змін ухвалу суду. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки правомірність наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області наказу від 28.09.2017 №218 о/с вже була предметом судового розгляду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Судом встановлено, що 27.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 28.09.2017 №218 о/с про звільнення зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлення на посаді начальника сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; виплату грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху, для подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали. 11.03.2020 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтована тим, що з прийняттям остаточного рішення по справі № 817/1670/17, в даній позовній заяві залишив підстави позову аналогічними (визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП), а змінив лише предмет позову (поновити його на службі в поліції), та в межах місячного терміну з дня ухвалення рішення Верховним Судом у справі №817/1670/17 пред`явив позов до Рівненського окружного адміністративного суду (справа № 460/1312/20). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з виданням Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області наказу від 28.09.2017 №218 о/с про звільнення зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», про існування якого позивачу було відомо ще в 2017 році, оскільки такий оскаржувався позивачем в судовому порядку. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №817/1670/17, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 та постановою Верховного Суду від 13.02.2020, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу від 28.09.2017 №218 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ, в частині звільнення за власним бажанням пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов`язання начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області внести зміни в наказ від 28.09.2017 №218 о/с та звільнити позивача зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є не поважними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов підлягає поверненню. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Апеляційний суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому така скасуванню не підлягає. керуючись ст. ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року про повернення позову у справі № 460/1312/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін