Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/21432/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/21432/19 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я. Дата і місце ухвалення: 11.03.2020р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. при секретарі - Рябоконь Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 11 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019р. №249/19, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. Позов обґрунтовувала тим, що накладення на ОСОБА_1 штрафних санкцій за недопущення посадових осіб Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до проведення позапланової перевірки на об`єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки позивач не повідомлялася відповідачем щодо здійснення позапланового заходу контролю, у зв`язку з чим позбавлена була можливості надати доступ до об`єкту перевірки. Також, позивач зазначала, що її належним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого вона не могла реалізувати свої права, передбачені частиною 1 статті 268 КУпАП. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 березня 2020 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України - у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 11.03.2020р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при розгляді клопотання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду, залишив поза увагою, що особа, яка подала відповідне клопотання та особи, які брали участь у його розгляді зі сторони відповідача, не мали повноважень на подання будь-яких клопотань, так як відсутні належні докази здійснення ними представництва інтересів відповідача в рамках само представництва. Також, апелянт посилається на те, що в ОСОБА_1 не було можливості своєчасно надати до суду докази наявності поважних причин незначного пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019р. №249/19. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вона не є фахівцем в галузі права і їй не було відомо про стислі строки оскарження постанови відповідача. На дату ознайомлення позивачем з матеріалами виконавчого провадження №593909, ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, та юридичними особами ТОВ «Фінпрод» і ТОВ «Вінстер» були укладені договори, на виконання яких позивач мала виконати роботи та надати послуги у містах Києві та Харкові. А відтак, ОСОБА_1 знаходилася у відрядженні, виконувала покладені на неї обов`язки за договорами та не мала вільного часу для підготовки та подання позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач зазначила, що після повернення до м.Одеси захворів її син на ОРВІ та трахеїд, що також позбавило її можливості оскаржити спірну постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Зазначені обставини позивач вважає поважними причинами пропуску строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 прийнятої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019р. №249/19, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. Суд першої інстанції, залишаючи поданий адміністративний позов без розгляду, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, встановлений частиною 2 статті 286 КАС України, та не зазначено наявності поважних причин пропуску такого строку. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України). Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлено ст.286 КАС України, частиною 2 якої передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Нормою ч. 2 ст. 286 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом десяти днів) та метою звернення до суду. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36). Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33). Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується апелянтом, що про існування спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019р. ОСОБА_1 дізналася 19.11.2019р. під час ознайомлення в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з матеріалами виконавчого провадження №59390943, що підтверджується розпискою позивача на копії постанови про відкриття виконавчого провадження. (а.с.151) Позов про оскарження вказаної постанови подано ОСОБА_1 до суду першої інстанції 19.12.2019р., тобто з порушенням строку, встановленого ч.2 ст.286 КАС України. При цьому, в поданій до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не зазначила жодної поважної, документально підтвердженої причини пропуску строку звернення до суду, наявність якої могло б бути підставою для його поновлення. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на свою юридичну необізнаність щодо строків оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення колегія суддів не приймає до уваги, оскільки порядок та строки оскарження зазначено безпосередньо в спірній постанові від 28.03.2019р. №249/19, з якою позивач ознайомилася 19.11.2019р. Також, колегія суддів вважає, що не є поважними причинами пропуску строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення виконання ОСОБА_1 покладених на неї, як виконавця, обов`язків за договорами про надання послуг щодо пошуку орендарів, укладеними 01.11.2019р. та 15.11.2019р. з ТОВ «Фінпрод» та ТОВ «Вінстер» відповідно, оскільки поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відсутність у позивача вільного часу для підготовки та подання позову не є обставиною, що не залежить від волевиявлення особи та становить істотну перешкоду для реалізації її права звернення до суду. Щодо посилань апелянта на хворобу її сина, то з наданих ОСОБА_1 довідок лікаря ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 не відвідував заняття у зв`язку із захворюванням з 02.12.2019р. З вказаного слідує, що вказана обставина (захворювання дитини) мала місце після спливу встановленого КАС України строку для звернення до суду. Таким чином, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі апелянтом не зазначається обставин, що заважали б їй та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк. Жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк. А відтак, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 286 КАС України, та не зазначено наявності поважних причин, які могли б бути підставою для його поновлення. А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, встановленні пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України. Надаючи правову оцінку посиланням апелянта на те, що подане від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради клопотання про залишення позову без розгляду підписано не уповноваженою особою колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи заяву про залишення позовної заяви без розгляду підписано представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за довіреністю Картавцевою А.М. (довіреність від 02.01.2020р. №01-9/5вих). (а.с.109) Так, відповідно до статті 131-2 Основного Закону, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Таким чином, частина 5 статті 131-2 Основного Закону встановлює винятки, які визначаються законом, щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною 3 статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. За приписами ч.ч. 1 та 3 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Також, ч.8 ст.59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Відповідно до ч.1 ст.60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. До категорії термінових адміністративних справ віднесені також і справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст.286 КАС України). Однією з особливостей розгляду справ такої категорії є те, що зазначені справи розглядаються у скорочені строки та не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи (ст.ст. 268, 286 КАС України). Таким чином, представництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень, може відбуватись у двох напрямках, а саме: - шляхом самопредставництва, через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту); - через представника. При цьому, представником юридичної особи, суб`єкта владних повноважень, може бути як адвокат, так і фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Норми КАС України, які не суперечать ч.5 ст.131-2 Основного Закону, чітко встановлюють випадок коли фізична особа може бути представником юридичної особи, суб`єкта владних повноважень, за довіреністю виданої від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Таким випадком є малозначність справи. Оскільки зазначена справа є справою незначної складності, тобто малозначною справою, тому колегія суддів доходить висновку, що подане від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради клопотання про залишення позову без розгляду підписано уповноваженою особою - представником за довіреністю Картавцевою А.М. Більше того, положення КАС України надають право суду залишити позов без розгляду, в тому числі на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України (у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду), без наявності відповідного клопотання відповідача. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 122, 240, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 11 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 12 травня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук