Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5745/18

Справа № 462/5745/18 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/3007/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:80 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, в с т а н о в и л а: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.16, 27), остаточно просила стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (далі - ЛКЕПЗПіП) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.05.2018 року по 01.10.2018 року включно у розмірі 55708 грн. 80 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що наказом ЛКЕПЗПіП від 26.04.2018 року її звільнено з роботи з 14.05.2018 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, однак, в порушення вимог закону, в день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, а належні до виплати суми їй виплачено лише 02.10.2018 року. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 18 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ЛКЕПЗПіП у користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55708 грн. 80 коп. Стягнуто з ЛКЕПЗПіП в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ЛКЕПЗПіП, просить його змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з ЛКЕПЗПіП у користь позивача, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути середній заробіток у розмірі 38598 грн. 24 коп. Апелянт зазначає, що при визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню у користь позивача, суд не врахував вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно з якими, для обрахунку середнього заробітку необхідно враховувати кількість робочих днів за період затримки розрахунку, а не календарних, як помилково визначила позивач і з якою погодився суд, задовольняючи в повному обсязі її позовні вимоги. При цьому, апелянт посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.03.2017 року (Справа №635/2084/16-ц). Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.04.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 05.05.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму (ч.2 ст.116 КЗпП). Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судом встановлено, що наказом ЛКЕПЗПіП від 26.04.2018 року позивача звільнено з роботи з 14.05.2018 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.5). В день звільнення позивача з роботи з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку становила 86874 грн. 26 коп., без вирахування обов`язкових платежів та зборів (а.с.19). Остаточний розрахунок з позивачем проведено 02.10.2018 року (а.с.20), що визнається сторонами. Отже, з урахуванням того, що повного розрахунку з позивачем в день звільнення проведено не було, розмір заборгованості по заробітній платі не оспорюється відповідачем (відсутній спір про розмір належних звільненому працівникові сум), тому в силу наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2018 року по 01.10.2018 року включно і цей факт визнається відповідачем. За загальним правилом пункту 2 (абзаци 3, 4) Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядку), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абз.1 п.8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. З довідки про заробітну плату позивача за два останні відпрацьовані місяці, які передували даті звільнення позивача з роботи (а.с.19), встановлено, що за березень 2018 року позивач отримала заробітну плату в розмірі 7958 грн. 48 коп., відпрацювавши 20 робочих днів, а за квітень 2018 року - 7958 грн. 48 коп., відпрацювавши 19 робочих днів, тому середньоденна заробітна плата позивача у ці місяці становила 397 грн. 92 коп. ((7958 грн. 48 коп. + 7958 грн. 48 коп.):40 р.д.). Визначений позивачем розмір середньоденної заробітної плати - 397 грн. 92 коп., як розрахункова величина для визначення розміру середнього заробітку за затримку при звільненні, відповідачем визнається. Кількість робочих днів за період затримки розрахунку при звільненні з 15.05.2018 року по 01.10.2018 року включно, у відповідності до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік», становить - 97, а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача у користь позивача за вказаний вище період, становить 38598 грн. 24 коп., а не 55708 грн. 80 коп., як визначила позивач. Суд першої інстанції не перевірив правильності наданого позивачем розрахунку середнього заробітку на дотримання вимог вказаного вище Порядку, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру присудженого позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, шляхом його зменшення з 55708 грн. 80 коп. до 38598 грн. 24 коп., як, власне, і просить відповідач у своїй апеляційній скарзі, а тому скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваного у користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та, відповідно, частковим задоволенням позовних вимог позивача за наслідками розгляду справи апеляційним судом (69%), судові витрати по даній справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 158 грн. 58 коп., від сплати якого позивач звільнена, - підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. При визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у дохід держави, апеляційний суд вирахував сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 327 грн. 73 коп. за частину позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено позивачу за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції (31%). З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягуваного з відповідача в дохід держави, також підлягає зміні. В іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржувалось, а тому залишається без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18 квітня 2019 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування у користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши його до 38598 гривень 24 копійок. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18 квітня 2019 року в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування у дохід держави, змінити, зменшивши його до 158 гривень 58 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 05 травня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.