Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5748/18

Справа № 462/5748/18 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/3006/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №462/5748/18 за апеляційною скаргою Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- в с т а н о в и в : 17.09.2018 року з врахуванням заяви від 16.10.2018 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, покликаючись на те, що 29 травня 2018 року її було звільнено з посади заступника головного бухгалтера за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 35 від 04 травня 2018 року. У день звільнення підприємством не було виплачено належних їй коштів. Просить стягнути з відповідача 80 537,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь ОСОБА_1 80537,50 грн. грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування у дохід держави 704,80 грн. судового збору. Рішення Залізничного районного суду м. Львова оскаржив відповідач - Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Судом неправильно застосовано норми абзаців 1 та 2 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі-Порядок №100), яким слід керуватися при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні слід брати до уваги період у робочих днях, а не календарних. Такий висновок зробив Верховний суд України в постанові №635/2084/16-ц від 01.03.2017 року. Однак, суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , яка при обчисленні середнього заробітку взяла до уваги не робочі, а календарні дні, що є порушенням норм матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_1 звільнена 29 травня 2018 року. Фактичний розрахунок з нею проведений 02 жовтня 2018 року. Середньоденна заробітна плата розрахована відповідно до п.8 Порядку №100 та становить 644, 30 грн. Період затримки розрахунку з 29 травня 2018 року по 02 жовтня 2018 року становить 87 робочих днів, а не 125, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду. Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає не 80537,50 грн., а 56054,10 грн. Просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 80537,50 грн. змінити і ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути в користь відповідача 56 054 грн.10 коп. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено такі обставини. 29 травня 2015 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника головного бухгалтера за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 35 від 04 травня 2018 року. З розрахункового листа встановлено, що на день звільнення позивачу підлягало до виплати 93372,12 грн. . Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів лише 02 жовтня 2018 року, що стверджується позивачкою у заяві про збільшення позовних вимог, а також відомістю перерахунку №Л-0000542. У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно з ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що мала місце невиплата належних позивачу сум при звільненні, а відтак з відповідача сілд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи є законним та обгрунтованим. Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку слід стягнути за кількість календарних днів, а відтак рішення підлягає зміні, виходячи з наступного. Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок). Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У абзаці першому пункту 8 розділу IV Порядку зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду України від 01 березня 2017 року у справі № 635/2084/16-ц. Середньоденна заробітна плата позивача становить 644,30 грн. ((12885,91+12885,91):40=644,30. Кількість робочих днів за час затримки розрахунку з 30 травня 2018 року по 01 жовтня 2018 року становить 87, а відтак 644,30х87=56054,10 грн. Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст.376 ЦПК України). Відповідно до ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У п.29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 висловлено правовий висновок, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). У п.35 зазначеної постанови Велика Палата дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Відтак судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог. Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.374 ч.1 п.2,376 ч.1 п.4,383,384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2019 року змінити. Позов задовольнити частково. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування /код ЄДРПОУ 03187714, місто Львів, вулиця Рудненська, 10/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / 56054,10 /п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят чотири / гривні 10 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування /код ЄДРПОУ 03187714, місто Львів, вулиця Рудненська, 10/ у дохід держави 1223,56/одна тисяча двісті двадцять три гривні 56 копійок судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / в дохід держави 538 грн.44 коп. за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк