Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/5970/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5970/19 Номер провадження 22-ц/814/879/20Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Бондаревської С.М., Чумак О.В. секретар: Ткаченко Т.І. за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - адв. Марченко А.О. представника відповідача ОСОБА_3 - адв. Білокінь С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Банк звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно, та за попередньою змовою зі старшим касиром відділення №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську ОСОБА_3., шляхом протиправного заволодіння нарахованими відсотками за фіктивними угодами про внесення громадянкою ОСОБА_5 грошових коштів на депозитні рахунки ПАТ «ПУМБ», внаслідок чого Банку завдано майнової шкоди на суму 54732,47 грн. Зазначають, що 26 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України, а саме, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно та за попередньою змовою з керуючою відділенням №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську ОСОБА_6., шляхом протиправного заволодіння нарахованими відсотками за фіктивними угодами про внесення громадянкою ОСОБА_5 грошових коштів на депозитні рахунки ПАТ «ПУМБ», внаслідок чого Банку завдано майнової шкоди на суму 54732,47 грн. Вказують, що 13 січня 2017 року банком до кримінального провадження подано позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди від скоєного ними злочину в сумі 54732,47 грн. У подальшому, 05 вересня 2019 року, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, Київським районним судом м. Полтави винесено ухвалу про закриття кримінального провадження №12013180010000376 від 08.04.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. При цьому, поданий у кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судом залишено без розгляду, та роз`яснено, що, відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 54732,47 грн., що складає розмір завданої їх діями майнової шкоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851) ІВАN НОМЕР_1 . Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2020 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 54732,47 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851) ІВАN НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі по 960,50 грн. з кожного. З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, прохала його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позову банку. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2019 року про закриття кримінального провадження, не містить жодного доказового значення у даній справі стосовно розміру шкоди чи причетності когось із обвинувачених до події, внаслідок якої Банку було завдано шкоду. Вказує, що суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні безпідставно, за відсутності обвинувального вироку, зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є винними у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції в рішенні робив посилання на матеріали кримінального провадження, при цьому призначив розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження, позбавивши сторону апелянта заперечувати та спростовувати інформацію, що міститься в цих «доказах». Зауважує, що потребує доведення та обставина, що нестача цінностей в сумі 629844,01 грн. станом на кінець дня 06.09.2009 року пов`язана з інкримінованими ОСОБА_7 та ОСОБА_1 правопорушеннями. Також, вказує, що жодна з визначених ревізією (629844,01 грн.) чи експертизами (83684,72 грн.) сум недостачі не співпадає з заявленою в позові шкодою - 54732,47 грн. Відтак, вважає, що висновок суду про наявність та документальне підтвердження розміру шкоди в сумі 54732,47 грн. є неправильним. Також, з даним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на необгрунтованість та незаконність рішення місцевого суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів скарги посилається на те, що будь-яких доказів на підтвердження завданих збитків АТ «ПУМБ», причетності до настання цих збитків саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до позовної заяви не додано. Вказує, що в ухвалі суду про закриття кримінального провадження відсутні будь-які твердження щодо доведеності факту спричинення АТ «ПУМБ» майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення, розміру такої шкоди, причетності апелянта та доведеності її вини. При цьому, стверджує, що, оскільки рішення про закриття кримінального провадження №12013180010000376 у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, прийнято на стадії дослідження доказів, наданих суду стороною обвинувачення, всі обставини, викладені у обвинувальному акті, є невстановленими та недоведеними. Вважає, що місцевим судом було безпідставно зроблено посилання на норми закону, що регулюють правовідносини з позадоговірного врегулювання питання про відшкодування матеріальної шкоди поряд із нормами про договірне відшкодування матеріальної шкоди на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між позивачем та апелянтом. Також, зазначає, що матеріали справи не містять доказів спричинення Банку збитків, внаслідок протиправних дій відповідачів на визначену в позові суму. У судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційних скарг підтримали та прохали їх задовольнити. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників відповідачів, приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з АТ «ПУМБ» з 17 вересня 2007 року по 26 жовтня 2009 року. Вказана обставина підтверджується наступними доказами: наказом керуючого філії ПУМБ в м. Дніпропетровську від 17 вересня 2007 року №271 ОС, згідно якого ОСОБА_1 прийнято з 17 вересня 2007 року з випробувальним терміном три місяці на посаду керуючого створюваним відділенням №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську (справа №552/323/17, т.6, а.с.46); наказом керуючого філією ПАТ «ПУМБ» в м. Дніпропетровську від 26 жовтня 2009 року №107 ОС, згідно якого ОСОБА_1 звільнено 26 жовтня 2009 року на підставі п.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків (справа №552/323/17, т.6, а.с.53). 17 вересня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_1 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей та зобов`язалася у випадку нестачі цінностей з причин неправильного зберігання чи прорахунку при отриманні чи відпуску цінностей відшкодувати банку збитки в повному обсязі (справа №552/323/17, т.6, а.с.47-48). Також, установлено, що ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з АТ «ПУМБ» з 13 листопада 2007 року по 20 жовтня 2009 року. Вказана обставина підтверджується наступними доказами: наказом заступника керуючого філією ПУМБ в м. Дніпропетровську від 13 листопада 2007 року №336 ОС, згідно якого ОСОБА_3 прийнято з 13 листопада 2007 року з випробувальним терміном три місяці на посаду касира сектору грошового обігу, неторгових і касових операцій створюваного відділення №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську (справа №552/323/17, т.6, а.с.59); наказом керуючого філією ПУМБ в м. Дніпропетровську від 28 серпня 2008 року №203 ОС, згідно якого ОСОБА_3 переведено з 28 серпня 2008 року з її згоди на посаду старшого касира сектору грошового обігу, неторгових і касових операцій відділення №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську (справа №552/323/17, т.6, а.с.61); наказом керуючого філією ПУМБ в м.Дніпропетровську від 10 серпня 2009 року №92 ОС, згідно якого ОСОБА_3 переведено з 10 серпня 2009 року з її згоди на посаду старшого касира сектору грошового обігу, неторгових і касових операцій відділення №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську (справа №552/323/17, т.6, а.с.60); наказом керуючого філії ПАТ «ПУМБ» в м. Дніпропетровську від 20 жовтня 2009 року №103 ОС, згідно якого ОСОБА_3 звільнено 20 жовтня 2009 року на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри (справа №552/323/17, т.6, а.с.95). 13 листопада 2007 року між ЗАТ Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_3 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей та зобов`язалася у випадку нестачі цінностей з причин неправильного зберігання чи прорахунку при отриманні чи відпуску цінностей відшкодувати банку збитки в повному обсязі (справа №552/323/17, т.6, а.с.65-66). Як убачається з даних обвинувального акту у кримінальному провадженні №12013180010000376 від 08 квітня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, 19 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні привласнення чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто злочинів, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Згідно даних обвинувального акту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою протиправно заволоділи нарахованими процентами за неіснуючими договорами банківського вкладу, спричинивши ПАТ «ПУМБ» матеріальної шкоди на загальну суму 54732,47 грн. (справа №552/323/17, т.1, а.с.1-48). Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Як установлено судом, ухвалою Київського районного суду м. Полтави в кримінальній справі №552/323/17 від 05 вересня 2019 року, яка набрала чинності 13 вересня 2019 року, ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 та за ч.3 ст.191 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Звільнена ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Кримінальне провадження №12013180010000376 від 08.04.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України, закрите в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Цивільний позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 54732,47 грн. залишено без розгляду та роз`яснено цивільному позивачу його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.7-8). Задовольняючи позовні вимоги АТ «ПУМБ», суд першої інстанції виходив із того, що ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було вчинено дії щодо заволодіння чужим майном, яке було ввірено особі та перебувало в її віданні, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, доказуванню не підлягають, оскільки є встановленими. При цьому, визначаючи розмір відшкодування, суд зазначав про наявність підстав для стягнення коштів в сумі, заявленій в позові, оскільки така не перевищує розміру збитків, визначеного у висновку №156/157 судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №120131800100000376, складеному Полтавським відділенням ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, з урахуванням довідки ПАТ «ПУМБ» №PL1-50.4/11 від 23 лютого 2015 року та даних висновків почеркознавчої експертизи за №77 від 04 березня 2014 року та №922 від 18 листопада 2014 року. Такий висновок місцевого суду в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Як передбачено ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Пунктом 3 частини 1 статті 134 КЗпП України встановлено, що, відповідно до законодавства, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. У п.4 постанови Верховного Суду України від 29.12.2002 року №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Окрім того, у п.9 цієї ж постанови роз`яснено, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівників, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст.134 КЗпП) повинні додаватися докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства. Так, за змістом пункту третього частини першої статті 134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявний склад кримінального правопорушення в його діях установлено органами досудового розслідування. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Також, за змістом статті 137 КЗпП України суд, при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисною метою (частина друга статті 137 КЗпП України). Так, відповідно до положень статті 236 ЦПК України, суд має встановити на підставі наданих сторонами спору доказів обставини справи, викласти в рішенні суду та зробити з установлених фактичних обставин правові висновки щодо наявності підстав для покладення матеріальної відповідальності на працівника й щодо розміру матеріальної шкоди, яка спричинена працівником, і розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням положень статті 137 КЗпП України та положень статті 138 КЗпП України щодо обов`язку доведення умов покладення відповідальності за спричинену шкоду, передбачених статтею 130 КЗпП України. Як убачається зі змісту позовної заяви, Банк вказував на те, що предметом позову є шкода, завдана неправомірними діями ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , які носять ознаки кримінального правопорушення, встановлені органами досудового розслідування. З метою належного дослідження обставин справи та в повній мірі перевірки на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, судом апеляційної інстанції витребувано матеріали кримінального провадження №552/323/17-к, які надійшли на адресу суду 31.03.2020 року. Апеляційний суд, досліджуючи докази, наявні у матеріалах як цивільної, так і кримінальної справ, приходить до наступних висновків. Частиною 6 ст.82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави в кримінальній справі №552/323/17 від 05 вересня 2019 року, яка набрала чинності 13 вересня 2019 року, ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Звільнена ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Кримінальне провадження №12013180010000376 від 08.04.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України, закрите у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Цивільний позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 54732,47 грн. залишено без розгляду та роз`яснено цивільному позивачу його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.7-8). Також, як убачається зі змісту зазначеної вище ухвали, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191 КК України, а також у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України. ОСОБА_3 обвинувачувалась у заволодінні чужим майном, яке було ввірено особі та перебувало в її віданні, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191 КК України, а також у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчиняли кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України в період часу із 15 червня 2009 року по 07 серпня 2009 року, працюючи у відділенні №1 в місті Полтава філії ПАТ «ПУМБ» в місті Дніпропетровськ (а.с.7-8). Згідно даних акту ревізії цінностей, які знаходяться у сховищі цінностей (сейф) відділення №1 в м. Полтаві філії Публічного акціонерного товариства «ПУМБ» у м. Дніпропетровську, від 07 жовтня 2009 року станом на кінець дня 06 вересня 2009 року проведена ревізія цінностей, які знаходяться в касі, сховищі цінностей (сейфі) та обліковуються на балансових та позабалансових рахунках, з 100-відсотковим поаркушним перерахунком, та встановлено нестачу коштів в операційній касі в сумі 629844,01 грн. та лишки в сумі 100 доларів США (справа №552/323/17, т.1, а.с.124). Також, відповідно до даних звіту про документальну перевірку від 15 лютого 2010 року, проведеної комісією з перевірки згідно постанови слідчого СВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про проведення аудиторської перевірки Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» від 14 січня 2009 року, сума недостачі склала 629844,01 грн. (справа №552/323/17, т.3, а.с.1, 3-67). У відповідності до висновку експерта від 18.04.2011 року №235, складеного експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу КД НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Костенко А .М.: -підписи в: o «книга учета наличности операционной кассы и других цінностей банка» в графах « Управляющий филиалом» на а.с.4-6 з 07.09.2009 року по 14.09.2009 року включно виконані однією особою, але відповісти на питання про їх виконання ОСОБА_1 не представилось можливим у зв`язку з повною транскрипційною розбіжністю досліджуваних підписів і зразків підписів вказаної особи. -підписи в: o«контрольному журналі на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ», в графі «Підпис» на проти прізвища « ОСОБА_9 » з 01.10.2009 року по 06.10.2009 року включно; o«книга регистрации ключей, печатей и штампов» в графі «підпис» на проти прізвища « ОСОБА_9 » на а.с.2,4,5,6,7,8,9,15,21,22,25; o«касові документи банкомата» в графі « Управляющий ОСОБА_9 » на проти прізвища « ОСОБА_9 » на а.с.15,56,57,58 в графі «контролер» а.с.34,35,36; o«книга учета наличности операционной кассы и других цінностей банка» в графах «Управляющий филиалом» на а.с.1-4,6-10 з 18.08.2009 року по 04.09.2009 року включно та з 15.09.2009 року по 07.10.20009 року включно виконані однією особою, а саме ОСОБА_1 (справа №552/323/17-к, т.4, а.с.2-6). Згідно висновку експерта від 10.09.2010 року №393, складеного старшим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу КД НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Ясниським Д.Г. : -підписи які розташовані в графах: o«підпис» навпроти прізвища « ОСОБА_11 » на а.с.17-19 з 01.10.2009 року по 06.10.2009 року в контрольному журналі на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ; o«підпис» навпроти прізвища « ОСОБА_11 » на а.с.2,3,7,8,11,12,13,14,16,17,18,19,21,23,24 в книзі реєстрації ключів, печаток та штампів; o«завідувач касою ОСОБА_11 » та « Старший касир» на а.с.3,15,20,33,40,56,57,58 в касових документах банкомата; o«завідувач касою» на а.с.9,10 з 01.10.2009 року по 06.10.2009 року в книзі обліку готівки операції каси та інших цінностей банку виконані однією особою, а саме ОСОБА_3 (справа №552/323/17-к, т.4, а.с.8-11). Також, висновком №156/157 судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №12013180010000376, складеному 06.04.2016 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що: -Даними банківського (бухгалтерського) обліку установи банку ПАТ «ПУМБ» документально підтверджується внесення (прийняття) грошових коштів у якості депозитів фізичними особами ОСОБА_12 (код НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (код НОМЕР_3 ) на протязі 2009 року на підставі укладених Договорів Банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено в таблиці №1 в дослідницькій частині. -Даними банківського (бухгалтерського) обліку установи банку ПАТ «ПУМБ» документально підтверджується нарахування відсотків за депозитними договорами ОСОБА_12 (код НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 (код НОМЕР_3 ) на протязі 2009 року. -Розмір безпідставно нарахованих та виплачених (виданих) процентів, з урахуванням довідки ПАТ «ПУМБ» №PL1-50.4/11 від 23.02.2015 та даних висновків почеркознавчої експертизи за №77 від 04.03.2014 та №922 від 18.11.2014 року про те, що підписи в депозитних договорах ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на протязі 2009 року, вчинені не особами, які в них зазначені, документально підтверджується в сумі 83684,72 грн. (справа №552/323/17-к, т.4, а.с.108-130). Висновком №605 судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №12013180010000376, складеному 10.06.2016 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що: -Розмір завданих збитків банку ПАТ «ПУМБ» в сумі 83684,72 грн. з урахуванням довідки ПАТ «ПУМБ» № PL1-50.4/11 від 23.02.2015, даних висновків почеркознавчої експертизи за №77 від 04.03.2014 та №922 від 18.11.2014 року та даних висновку судово-економічної експертизи №156/157 від 06.04.2016, документально підтверджується (справа №552/323/17-к, т.4, а.с.133-136). Також, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.04.2014 року, постановленою в межах кримінального провадження №554/5179/14-к установлено, що в ході проведення експертизи №77 від 04.03.2014 року було встановлено, що підписи в договорах банківських вкладів, додаткових угодах, вимогах про попереднє розірвання договору та касових чеках на зняття готівки виконані як вкладником ОСОБА_13 , так і виконані однією особою, але не ОСОБА_12 . В ході отримання експертизи №78 від 26.03.2014 року було встановлено, що підписи в касових чеках на зняття готівки виконані ОСОБА_3 В ході отримання експертизи №79 від 14.02.2014 року було встановлено, що підписи в договорах банківських вкладів, додаткових угодах, вимогах про попереднє розірвання договору виконані керуючою відділення ОСОБА_6. (справа №552/323/17-к, т.5, а.с.4). Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3). З наведеного вбачається, що належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, достовірно установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували з позивачем у трудових відносинах та підписували договори про повну матеріальну відповідальність, а, отже, на них може бути покладена матеріальна відповідальність, з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України При цьому, як установлено матеріалами справи, та, зокрема, наведеними вище фактами, відповідачами вчинялись дії, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Такі факти установлено у передбаченому законом порядку, органами досудового розслідування. Відтак, оскільки в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наявні ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, то на них може бути покладена повна матеріальна відповідальність саме в межах завданої ними шкоди. Доводи апеляційних скарг стосовно того, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інкримінованих їм діянь матеріали справи не містять, спростовуються наведеним вище. При цьому, дослідження судами матеріалів кримінального провадження, з метою встановлення в повному обсязі обставин даної справи, не є порушенням норм процесуального права. Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що, оскільки рішення про закриття кримінального провадження №12013180010000376 у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, прийнято на стадії дослідження доказів, наданих суду стороною обвинувачення, то всі обставини, викладені у обвинувальному акті, є невстановленими та недоведеними, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки, за змістом пункту третього частини першої статті 134 КЗпП України, для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності не є обов`язковим наявність обвинувального висновку, наявність відповідних підстав може бути встановлена і на підставі інших доказів, які доводять наявність складу кримінального правопорушення в діях особи (осіб), яка установлена органами досудового розслідування. Визначаючи розмір матеріальної відповідальності відповідачів перед позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, ухвалами Октябрського районного суду м. Полтава від 13 жовтня 2016 року та від 23 грудня 2016 року, винесеними у справі №554/3100/16-к, установлено, що всього протиправними діями керуючої відділенням №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську ОСОБА_6 за попередньою змовою з старшим касиром відділення №1 в м. Полтава філії ПУМБ в м. Дніпропетровську ОСОБА_3 , ПАТ «ПУМБ» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 54732,47 грн. Указані вище обставини дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами (доказами), а саме: - протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 02.02.2015 року; - протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.12.2014 року; - протоколів допитів свідка ОСОБА_5 від 21.10.2014 та 19.07.2016 року; - висновком почеркознавчої експертизи №922 від 18.11.14 року, відповідно до якого встановлено, що підписи в договорах банківських вкладів (депозитів) у національній валюті, іноземній валюті Євро та касових чеках на зняття основних сум вкладу та процентів по них виконані не вкладником ОСОБА_5 ; - висновком почеркознавчої експертизи №923 від 23.11.14 року, відповідно до якого встановлено, що підписи в касових чеках на зняття основних сум вкладу та процентів по договорах банківських вкладів (депозитів) ОСОБА_5 від імені касира виконані касиром ОСОБА_7 - висновком почеркознавчої експертизи №924 від 24.11.14 року, відповідно до якого встановлено, що підписи в договорах банківських вкладів (депозитів) у національній валюті, іноземній валюті Євро по договорах банківських вкладів (депозитів) ОСОБА_5 від імені банку виконані керуючою ОСОБА_6.; - висновком судово-економічної експертизи №156/157 від 06.04.2016 року, відповідно до якої встановлено безпідставно нараховані та виплачені проценти; - висновком судово-економічної експертизи №605 від 10.06.2016 року, відповідно до якої підтверджено суму завданих збитків ПАТ «ПУМБ»; - висновком почеркознавчої експертизи № 1638 від 09.09.16 року, відповідно до якого встановлено, що підписи від імені банку в договорах про відкриття карткового рахунку та випуску банківських платіжних карток, укладених між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 , виконані ОСОБА_1 ; - висновком почеркознавчої експертизи №1636 від 05.10.16 року, відповідно до якого встановлено, що підписи від імені клієнта ОСОБА_5 в договорах про відкриття карткового рахунку та випуску банківських платіжних карток виконані не клієнтом ОСОБА_5 ; -копіями документів щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону; -копією повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 11.10.2016 року; -іншими матеріалами в їх сукупності (справа №552/323/17-к, т.6, а.с.20-27). Окрім того, як убачається зі змісту вказаних ухвал (справа №552/323/17-к, т.6, а.с.20-27) та змісту цивільного позову, заявленого в межах кримінального провадження №552/323/17-к(справа №552/323/17-к, т.1, а.с.49-52), протягом червня-серпня 2009 року відповідачі протиправно заволоділи коштами Банку саме в сумі 54732,47 грн. з посиланням на номери договорів та касових чеків про зняття готівки (відсотків за договорами). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми завданих збитків у визначеному розмірі, що становить - 54732,47 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, підстав для його скасування матеріалами справи не встановлено. Доводи апеляційних скарг стосовно того, що заявлена в позові шкода в сумі - 54732,47 грн. не співпадає з визначеними ревізією (629844,01 грн.) чи експертизами (83684,72 грн.) сум недостачі, відтак, судом належним чином не встановлена, колегія суддів оцінює критично, оскільки, дійсно, актом ревізії та експертизами встановлено суми недостачі, при цьому, заявлена в позові сума в 54732,47 грн. є доведеними збитками, завданими протиправними діями саме відповідачів. Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2020 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ С.М. Бондаревська О.В. Чумак