Постанова 4814 № 552/1827/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1827/20 Номер провадження 22-ц/814/27/21Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О., Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В. секретар: Зеленська О.І. за участю: представника відповідача (боржника) адв. Карнарук А.В. представника позивача адв. Сажієнко Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2020 року за поданням старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. про звернення стягнення на майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2020 року подання старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. про звернення стягнення на майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, задоволено частково. Надано право державному виконавцю в межах зведеного виконавчого провадження № 62790502 про стягнення коштів з ОСОБА_1 в розмірі 50500 грн та в розмірі 162 грн на звернення стягнення на кошти та майно ОСОБА_1 , належне їй на підставі постанови Полтавського апеляційного суду в справі №552/5693/18 від 18.03.2020 року, а саме: на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн., які внесені ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 (в форматі IBAN), в Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року. У задоволенні решти вимог подання відмовлено. З вказаною ухвалою місцевого суду не погодилась боржник ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що місцевим судом оскаржувана ухвала була постановлена без наявності у справі необхідних доказів, а саме постанов про відкриття виконавчих проваджень №62778703 від 06.08.2020 року, та №62778173 від 06.08.2020 року та постанови про об`єднання вказаних проваджень у зведене №62790502 від 11.08.2020 року. Окрім того, на думку апелянта, суд допустився порушень закону та самостійно збирав докази, зокрема, і після оголошення судового рішення у справі. Також, апелянт стверджує, що фактично вона виконала свої зобов`язання перед кредитором 14.07.2020 року, а в розписці міститься описка, яка була усунута стягувачем 28.07.2020 року, відтак, у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. У судовому засіданні представники відповідача (боржника) та позивача апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як убачається з матеріалів справи, у липні 2020 року старший державний виконавець Київського ВДВС у місті Полтава Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) П.С. Дорошко звернулась до місцевого суду із вказаним поданням, уточненим в ході судового розгляду, в якому прохала надати право державному виконавцю звернути стягнення на кошти та майно ОСОБА_1 , належне їй від ОСОБА_3 на підставі постанови Полтавського апеляційного суду в справі №552/5693/18 від 18.03.2020 року, а саме: -1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн., які внесені ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 (в форматі IBAN) в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно договору банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року; -1/2 частину грошових коштів в розмірі 21016,95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_2 (в форматі IBAN), відкритому на ім`я ОСОБА_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору від 30.03.2018 року № SAMDNWFD0071900056101, вклад «Стандарт»; -1/2 частину вмісту сейфу № НОМЕР_3 , який знаходиться в базовому відділенні ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», право оренди на який оформлене ОСОБА_3 відповідно до договору оренди індивідуального (банківського) сейфу від 11.09.2008 року № 38 (т.1, а.с.35-37, 83-84). У подальшому, як зазначено вище, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2020 року подання державного виконавця задоволено частково. (т.1, а.с.93-95). Задовольняючи подання частково, районний суд правомірно виходив із того, що необхідно надати право державному виконавцю в межах зведеного виконавчого провадження №62790502 на звернення стягнення на кошти та майно ОСОБА_1 , належне їй на підставі постанови Полтавського апеляційного суду в справі №552/5693/18 від 18.03.2020 року, а саме: на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн, які внесені ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 (в форматі IBAN), в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року. При цьому в іншій частині подання було правомірно відмовлено з підстав того, що розмір заборгованості в межах виконавчого провадження, станом на час вирішення подання, складає 505162 грн. та охоплюється сумою коштів, які внесені на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року. Такий висновок місцевого суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Зазначене конституційне положення відображено й у статті 2 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно частин першої та четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За замістом частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Так, місцевим судом вірно установлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року затверджено укладену між сторонами по справі №552/1827/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, мирову угоду такого змісту. Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнають, що загальна сума зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 становить 505000,00 грн, з яких за розпискою від 05.09.2018 року 500000,00 грн та 5000,00 грн сплаченого судового збору. ОСОБА_1 зобов`язується сплатити ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 505000,00 грн. за наступним графіком: - 5000,00 грн. в строк до 27.06.2020р.; - 250000,00 грн. в строк до 29.06.2020р.; - 250000,00 грн. в строк до 01.07.2020р.. ОСОБА_1 має право достроково провести оплату зобов`язання. ОСОБА_1 зобов`язується здійснити оплату за зобов`язанням готівкою. Провадження по справі № 552/1827/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, закрито у зв`язку з укладенням мирової угоди та затвердження її судом. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання три роки (т.1, а.с.31-32). У подальшому, 14.07.2020 року, ОСОБА_2 було подано заяву про примусове виконання рішення суду, а саме вказаної вище ухвали від 25.06.2020 року (а.с.40). 15.07.2020 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання ухвали суду від 25.06.2020 року та винесено постанову про відкриття провадження по примусове стягнення з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 суми боргу в 505000,00 грн. (а.с.41-42). Вказана постанова від 15.07.2020 року направлена ОСОБА_1 та, як установлено місцевим судом, нею отримана (а.с.43). Окрім того, 15.07.2020 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 50500,00 грн. (а.с.44-45). 17.07.2020 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.46-47). Також, як установлено постановою Полтавського апеляційного суду від 18.03.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна, задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року. В порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на: -1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; -1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN JETTA1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ; -1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн., які внесені ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» згідно Договору банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року; -1/2 частину грошових коштів в розмірі 21016,95 доларів США з нарахованими відсотками, що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_3 в Публічному акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» відповідно до укладеного 30.03.2018 року Договору №SAMDNWFD0071900056101, вклад «Стандарт»; -1/2 частину вмісту сейфу № НОМЕР_3 , який знаходиться у базовому відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м. Полтава, вул. Монастирська, 5а) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», право оренди на який оформлено ОСОБА_3 відповідно до Договору оренди індивідуального (банківського) сейфу від 11.09.2008 року №38; -1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в Акціонерному товаристві «Полтава Банк». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с.48-55). Відтак, у зв`язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед стягувачем, 20.07.2020 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (а.с.35-37). Як убачається з наведених вище доказів та фактів, державний виконавець був в повній мірі наділений правом на звернення до суду з вказаним поданням, оскільки боржник у добровільному порядку рішення суду не виконала, та в неї наявні майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Належність ОСОБА_1 зазначених коштів підтверджена судовим рішенням, яке вступило в законну силу та не оспорюється боржником. При цьому, установлено, що, згідно розписки про отримання коштів від 27.07.2020 року, ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед ОСОБА_2 в повній мірі, а саме повернула йому кошти в сумі 505000,00 грн. (а.с.60). Також, як установлено місцевим судом з наданих сторонами доказів та пояснень, постановою державного виконавця від 06.08.2020 року закінчено виконавче провадження № 62575085 з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 в справі №552/1827/20, та, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження №62778703 та № 6278173 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 50500 грн. та витрат виконавчого провадження в розмірі 162 грн. Зазначені виконавчі провадження постановою від 11.08.2020 року об`єднані у зведене виконавче провадження №62790502 (а.с.83-84). Вказані фактичні обставини справи не спростовані сторонами. З урахуванням наведеного, місцевий суд при постановленні оскаржуваної ухвали правомірно вказував, що подання державного виконавця підлягає частковому задоволенню, а саме з наданням державному виконавцю права, в межах зведеного виконавчого провадження №62790502, на звернення стягнення на кошти та майно ОСОБА_1 , належне їй на підставі постанови Полтавського апеляційного суду в справі №552/5693/18 від 18.03.2020 року , а саме: на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 180000 грн, які внесені ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 (в форматі IBAN), в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року Так, оскільки станом на день винесення оскаржуваної ухвали розмір невиконаних зобов`язань ОСОБА_1 становлять кошти в сумі 505162 грн., то в решті вимог подання було правомірно відхилено, оскільки сума, яка підлягає до стягнення, охоплюється сумою коштів, які внесені на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором банківського вкладу «Прибутковий строковий» №136206 від 12.07.2018 року. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевим судом оскаржувана ухвала була постановлена без наявності у справі необхідних доказів, а саме постанов про відкриття виконавчих проваджень №62778703 від 06.08.2020 року, та №62778173 від 06.08.2020 року та постанови про об`єднання вказаних проваджень у зведене №62790502 від 11.08.2020 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідні дані були встановлені місцевим судом на підставі наданих сторонами, у передбачений законом спосіб, доказів та пояснень, (а.с.83-84, 87-89). При цьому, твердження апелянта про те, що місцевий суд допустився порушень закону та самостійно збирав докази, колегія суддів оцінює критично, оскільки встановлення судом фактичних обставин справи не суперечить нормі закону, а дій із самостійного встановлення обставин, що стосуються предмету спору, судом першої інстанції вчинено не було. Також, в поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вказувала, що фактично вона виконала свої зобо`язання перед кредитором 14.07.2020 року, а в розписці міститься описка, яка була усунута стягувачем 28.07.2020 року, відтак, у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Проте, вказане посилання судом апеляційної інстанції до уваги також не приймається з урахуванням наступного. Відповідно до ч.ч.1,2,4,7,9 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". З аналізу матеріалів справи та наведених норм закону, колегія суддів не вбачає підстав для не стягнення державним виконавцем сум виконавчого збору, оскільки жодних підстав, визначених статтею 27 ЗУ «Про виконавче провадження», апелянтом не наведено та не доведено. Так, посилання апелянта не те, що свої зобов`язання перед кредитором ОСОБА_1 фактично виконала 14.07.2020 року, а в розписці міститься описка, яка була усунута стягувачем 28.07.2020 року, колегія суддів оцінює критично, за відсутності належних і допустимих доказів вказаного. На підтвердження вказаного факту скаржник вказувала на наступне: -в матеріалах даної справи (провадження суду першої інстанції №4-с/552/45/20, а.с.31-38) наявна копія позовної заяви ОСОБА_1 до Київського ВДВС у м. Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62778703 від 10.08.2020 року. -рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови, задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження. Стягнуто з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. -Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі №440/4553/20, залишено без змін. Як убачається з аналізу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 рокупо справі №440/4553/20 в них надано оцінку фактам та обставинам, які мають значення для розгляду даної справи, а саме у вказаних судових рішеннях визначено, що датою виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 є саме 14.07.2020 року, а датування розписки 27.07.2020 року є опискою, яка була усунута 28.07.2020 року, відтак, на момент постановлення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 15.07.2020 року, зобов`язання вже було виконано. Згідно ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновок адміністративного суду у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року та у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 рокупо справі №440/4553/20 щодо начебто дійсної дати виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед ОСОБА_2 саме 14.07.2020 року, є саме правовою оцінкою факту, яка не є обов`язковою для суду при розгляді справи, а підлягає оцінці разом з іншими доказами. Реальний правочин - це правочин, для якого досягнення домовленості є недостатнім, моментом його укладення вважають момент фактичного виконання дій. Боргова розписка є реальним правочином. Так, зі змісту розписки про отримання коштів вбачається, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед ОСОБА_2 в повній мірі, а саме повернула йому кошти в сумі 505000,00 грн. Датою підписання вказаної розписки є саме 27.07.2020 року,. (а.с.60). Відтак, враховуючи реальність боргової розписки, як правочину, колегія суддів приходить до висновку, що датою її укладення є саме 27.07.2020 року. При цьому, вказана розписка була долучена до матеріалів справи ОСОБА_1 саме 27.07.2020 року, тобто після виконання зобов`язань. А надання стягувачем ОСОБА_2 22.07.2020 року заяви до ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з врегулюванням спору, не може беззаперечно вказувати на той факт, що зобов`язання вже були виконані. Можливо, що станом на 22.07.2020 сторони лише домовились про момент виконання зобов`язань чи ін. Внесення 28.07.2020 року ОСОБА_2 виправлень в розписку, а саме зміна її дати на 14.07.2020 року, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, з урахуванням наведеного вище, а такі дії могли бути вчинені сторонами саме з метою уникнення від сплати виконавчого збору. Окрім того, станом на 15.07.2020 року (дата винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору) державний виконавець не був обізнаний про можливе врегулювання спору, відтак, правомірно відкрив виконавче провадження за заявою стягувача. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не беруться. Колегія суддів вважає, що за наведених вище обставин оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 12 серпня 2020 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ : Т.О. Кривчун СУДДІ : Л.І. Пилипчук О.В. Чумак