Постанова 4804 № 236/4285/19

Єдиний унікальний номер 236/4285/19 Номер провадження 22-ц/804/1420/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2020 року у цивільній справі № 236/4285/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні (суддя першої інстанції Саржевська Ірина Віталіївна), - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Донецька залізниця» з 1998 року. Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Луганська дистанція захисних лісонасаджень державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізована шляхом злиття у виробничий підрозділ «Луганська дистанція захисних лісонасаджень» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Після здійснення реорганізації з ним було продовжено дію трудового договору, що підтверджується наказом відповідача від 24.06.2016 р. № 01-ОС. Наказом № 2730-ОС від 17 липня 2017 року, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату, з посади водія автотранспортних засобів його було звільнено. ОСОБА_1 просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1575,25 грн.; заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 8767,75 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 4069,10 грн.; компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 4566,72 грн.; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 7404,66 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 4069,10 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 4566,72 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі в сумі 3208,09 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частини позовних вимог відмовлено за відсутністю підстав. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 649,45 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2020 року у справі № 236/4285/19 та ухвалите нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 23 березня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн. Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 18978,82 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 1 групи, вантажопідйомність від 3 до 5 т) ВП «Луганська дистанція захисних лісонасаджень» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Наказом начальника Луганської дистанції захисних лісонасаджень від 17 березня 2017 року № 55 було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017. Пунктами 2 - 3 вказаного вище наказу, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно початку роботи, відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки працівника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою організувати облік явки робітників та своєчасно повідомляти робітників про відновлення роботи у повному обсязі. Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 2730-ОС від 17.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнений з посади водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля, 1 групи, вантажопідйомність від 3 до 5 т) ВП «Луганська дистанція захисних лісонасаджень» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 32 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця». Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, вказані форс-мажорні обставин унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України, є безпідставними, виходячи з наступного: Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій. Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані: наказ (розпорядження) № 2730-ос від 17.07.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з роботи 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату за статтею 40 п. 1 ЗКпП України з компенсацією за 32 дні відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку ( а.с. 28); розрахунки заробітної плати (табуляграми) за березень 2017 року - всього нараховано 3490,07 грн., з яких оплата простоїв становить 1061,92 грн., сума до виплати 1575,25 грн.; за квітень 2017 року - всього нараховано 2055,24 грн., з яких оплата простоїв становить 2017,65 грн., сума до виплати 1634, 29 грн.; за травень 2017 року - всього нараховано 2149,90 грн., з яких оплата простоїв становить 2110,57 грн., сума до виплати 1709,56 грн.; за червень 2017 року - всього нараховано 2149,90 грн.; оплата простоїв становить 2110,57 грн., сума до виплати 1709,56 грн.; за липень 2017 року - всього нараховано 9986,61 грн., з яких оплата простоїв становить 1168,11 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 32 днів відпустки), сума до виплати становить 7981,87 грн. (а.с. 30 - 34). Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі. Згідно з наказом від 15.03.2017 року № 384-п Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 35). Відповідно до наказу від 17 березня 2017 року № 55 Виробничого підрозділу «Луганська дистанція захисних лісонасаджень» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 0 - 00 год. 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу Луганська дистанція захисних лісонасаджень (а.с. 36). Як вбачається із копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані керівником виробничого підрозділу, інспектором з кадрів, майстром ЕРММ, відповідно до яких позивачем відпрацьовано: за березень 2017 року - 12 днів (95 год.), за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року - «0» годин (а.с. 37-41). Відповідно до копії журналу реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників механічної майстерні, які знаходяться на простої ВП «Луганська дистанція захисних лісонасаджень» ОСОБА_1 згідно графіку роботи під час простою був на робочому місці протягом робочого часу: у березні 80 год., у квітні 152 год., у травні 159 год., у червні 159 год., у липні 88 год. (а.с. 42-49). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачу доходу складає 10297,46 грн (код 101- заробітна плата) (а.с. 22). Як вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 3490,07 грн., квітень- липень 2017 року відомості відсутні, всього за рік для пенсії - 10297,46 грн. (а.с. 23-27). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-липень 2017 року. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2020 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складений 23 квітня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна