Постанова 4804 № 236/2640/20

Єдиний унікальний номер 236/2640/20 Номер провадження 22-ц/804/3475/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 236/2640/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року (суддя Бєлоусов А.Є., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Лиман Донецької області, повне судове рішення складено 16 вересня 2020 року),- В С Т А Н О В И В: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 24 349,21 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 5 889,70 грн. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за квітень 2017 року в сумі 3 078,01 грн, за травень 2017 року в сумі 1 684,19 грн, за червень 2017 року в сумі 619,47 грн, за липень 2017 року в сумі 13 745,58 грн, а всього 19 127,25 грн, та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4 267,61 грн. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 650,53 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що нараховані позивачу грошові кошти за оплату праці у березні 2017 року не виплачені. Вважає, що такий висновок суду суперечить положенням Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року. Так, сам по собі звіт, на підставі якого формуються індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), не містить даних про виплату заробітної плати позивачу. Крім того, під час розгляду справи відповідачем не надано жодного документа, що підтверджує виплату заробітної плати за весь березень 2017 року. Відзив на апеляційну скаргу від АТ «Українська залізниця» не надходив. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даній справі спір виник із трудових правовідносин, тому така справа відповідно до вищевказаних норм розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як передбачено частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815). Згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 15.07.2016 року по 17.07.2017 року працювала на посаді агента комерційного 2 категорії ВП «Станція Іловайськ» станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. Пунктами 2-8 наказу начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17.03.2017 № 236/ДНД, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно початку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 3698ДН/ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнена з посади агента комерційного 2 розряду ВП «Станція Іловайськ`станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 35 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 5 221,96/4 152,41 грн, квітень 3 078,01/2 447,57 грн, травень 1 684,19/1 339,24 грн, червень 619,47/492,59 грн, липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 16 745,58/11 077,40 грн. До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграмами) входить оплата простоїв (код 340). Згідно з копіями табелів обліку використання робочого часу, наданих відповідачем, ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 12 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень 2017 року «0». Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 19 127,25 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4 267,61 грн. В вищезазначеній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційний суд не робить висновків щодо неї. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та відповідно компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд першої інстанції виходив з того, що в Індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, наданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням ПФУ Донецької області, міститься інформація про суму заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії за січень-березень 2017 року в сумі 15 499,32 грн, в тому числі, за березень 2017 року 5 221,96 грн, а тому відсутні підстави вважати, що нараховані працівнику грошові кошти за оплату праці у березні 2017 року не виплачені. Сама по собі інформація про розмір нарахованої заробітної плати не є належним підтвердженням того, що заробітна плата за березень 2017 року не виплачена та має місце заборгованість за березень 2017 року. Проте, суд першої інстанції дійшов такого висновку внаслідок неповно з`ясованих обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому судове рішення підлягає в цій частині скасуванню. Згідно з частиною 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються КЗпП України. З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Згідно із наказом (розпорядженням) № 3698/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади агента комерційного 2 категорії ВП «Станція Іловайськ» станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з компенсацією за 35 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року змінено тип ПАТ «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця». Позивачем надані суду на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період березень-липень 2017 року. Так, за березень 2017 року всього нараховано 5 221,96 грн, сума до виплати 4 152,41 грн. З розрахунку заробітної плати за березень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). Вищезазначений розрахунок заробітної плати за березень 2017 року узгоджується з іншими доказами у справі. Так, відповідно до наказу начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 236/ДНД від 17.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, встановлено початою простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання та т.і. Зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) на весь час простою згідно графіку роботи. Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 . Згідно з матеріалами справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_3 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. За статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Згідно з частиною 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підприємство працювало в умовах АТО до 2017 року і зобов`язане було передбачити всі можливі обставини, які б перешкодили подальшій діяльності структурних підрозділів, задля чого повинно було приймати всі заходи для того, щоб мати на території Україні всі первинні бухгалтерські документи для оплати працівників, а тому в даному випадку відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати. За змістом частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Проте висновки суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року ґрунтуються на припущеннях з приводу того, що Товариство безумовно дотрималося чинного законодавства щодо внесення відомостей до ПФУ і добросовісного виконання вимог законодавства з приводу черговості дій з безпосередньої виплати заробітної плати працівникам та внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017. Факт внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017 року, які містяться в довідці по формі ОК-5, слід оцінювати у сукупності з іншими встановленими обставинами щодо виплати працівникові коштів в розмірі, що визначений в розрахунку за березень 2017 року. Наявні у справі докази спростовують зміст довідки по формі ОК-5 покладеної судом в основу свого рішення в частині висновків, які стали предметом апеляційного оскарження. В підтвердження таких висновків апеляційного суду свідчить також та обставина, що згідно відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2017 року становить 5 221,96 грн. Зазначена сума узгоджується з наданою позивачем табуляграмою за березень 2017 року. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року, що підтверджується доданою до нього копію видаткового касового ордеру № 3867 від 23 листопада 2017 року та довідкою про доходи, з яких випливає, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2 639,92 грн та виплачено в сумі 2 099,23 грн. Про вказану обставину також свідчить лист в.о. заступника начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 01.03.2020 року щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за спірний період. Тобто відповідач фактично не заперечував обставин з приводу того, що Товариство виплатило заробітну плату позивачу тільки за першу половину березня 2017 року як аванс в сумі 2 099,23 грн. (а. с. 45-52) Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи яким, згідно положень статті 174 ЦПК України є також відзив на позовну заяву. Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем за березень 2017 року відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Враховуючи те, що відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату за першу половину березня 2017 року, заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року, виходячи із нарахованої зарплати в табуляграмі та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), складає 2 582,04 грн (5 221,96 грн 2 639,92 грн). З огляду на те, що відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, в строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні так і на час розгляду справи судом, апеляційний суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року з АТ «Українська залізниця», яка становить 2 582,04 грн. Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким в даному випадку є відповідач у справі. Стосовно позовної вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень 2017 року апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з метою реалізації якого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих ці (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, апеляційний суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року в сумі 2 053,18 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 519,45 грн (2 053,18 грн х 0,253 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по вересень 2020 року). Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року в розмірі 519,45 грн. За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VII. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2 102 гривні. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 736,73 грн (26 496,35 грн х 840,80 грн / 30 238,91 грн) та переглядом у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 105,10 грн (26 496,35 грн х 1 261,20 грн / 30 238,91 грн), що в загальній сумі становить 1 841,83 грн (736,73 грн + 1 105,10 грн). За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 2 582,04 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року в сумі 519,45 грн, та зміні в частині розподілу судових витрат. Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року, задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 2 582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 04 копійки, без утримання податку та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за березень 2017 року в розмірі 519 (п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 45 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в дохід держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня 83 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: В.Б. Азевич Л.П. Никифоряк Г.В. Новікова