Постанова 4814 № 552/6806/19
від 21.04.2020 ·ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6806/19 Номер провадження 22-ц/814/1126/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Пікуля В.П., Одринської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Кузіної Ж.В., повний текст рішення складено - дата не вказана, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У грудні 2019 року акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 21.01.2011 року в розмірі 22 226,33 грн., станом на 30.09.2019 року, яка складається з: 799,04 грн. - заборгованість за кредитом; 15 783,13 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4 109,57 грн. - нарахована пеня та 500 грн - штраф (фіксована частина), 1034,59 грн (процентна складова). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.01.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 вересня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 22 226,33 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2011 року у розмірі 799 грн 04 коп, витрати по справі у розмірі 68 грн 96 коп, а всього 868 грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що долучені до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому АТ КБ «ПриватБанк» не довено, що ОСОБА_1 під час підписання заяви на отримання кредитної картки ознайомлювався саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Проте, фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в сумі 799,04 грн. в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а тому суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення процентів та неустойки і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач підписуючи анкету-заяву та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», погодився з умовами кредитування. Підстави, розмір та порядок нарахування відсотків та штрафів визначені в довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаній відповідачем. Вважає, що оскільки відповідач до суду не з`явився, заперечень на позов не надав, тому в наданні додаткових доказів до суду першої інстанції не було необхідності. В зв`язку з чим, просить, при розгляді справи в апеляційній інстанції, взяти до уваги вказану копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка не була надана до суду першої інстанції. Зазначає, що суд зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, та переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині вимог про відмову задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та неустойкою. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Встановлено, що 21 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (а.с. 12). До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 13), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 (а.с. 14-37). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 30 вересня 2019 року становить 22 226,33 грн, та складається з 799,04 грн заборгованість за кредитом, 15 783,13 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4 109,57 грн заборгованість за пенею, а таж штрафи - 500.00 грн (фіксована частина), - 1034,59 грн процентна складова. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом і неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування відсотків, штрафів та пені за користування кредитом. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 21 січня 2011 року ОСОБА_1 було підписано лише анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку», в якій відсутні відомості щодо домовленості сторін про термін повернення кредиту, вид кредитної картки та її номер, розмір та підстави для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 21 січня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256. Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити який вид кредитної картки і які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником. Крім іншого Витяг з Тарифів, доданих позивачем до позовної заяви, містить інформацію щодо зміни тарифних планів з 01 січня 2013 року, та зміни процентних ставок з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, яка не могла існувати станом на день підписання анкети-заяви 21 січня 2011 року. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи дійшов правильного висновку, що за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 та погодження сторонами плати за кредит у вигляді сплати процентів, такі умови не можуть бути визнані складовою частиною спірного кредитного договору, а тому право банку здійснювати відповідні нарахування та обов`язок позичальника по їх сплаті не доведено. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Додані позивачем до апеляційної скарги нові докази, а саме довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до 3 ст. 367 ЦПК України не приймаються колегією суддів, оскільки не були подані до суду першої інстанції, доказів неподання їх до суду першої інстанції з поважних причин не надано. Доводи позивача, що не було необхідності в їх поданні до суду першої інстанції, оскільки відповідач до суду не з`явився та ненадав заперечень, не заслуговують на увагу, оскільки саме на позивача покладено обов`язок доказування обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та подання всіх наявних у нього доказів у строки, встановлені статтею 83 ЦПК України. Позивачем є юридична особа - банківська установа, а тому представники позивача мали бути обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 12 ЦПК України), та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Звертаючись з позовом, позивач, користуючись своїм правом самостійно визначив перелік доказів на підтвердження своїх позовних вимог: розрахунок заборгованості, копія анкети-заяви позичальника, витяг з «Тарифів банку», Витяг з «Умов та правил банківських послуг», копія документа, що посвідчує особу відповідача. Надані позивачем до суду першої інстанції документи на підтвердження своїх вимог були повно та всебічно досліджені місцевим судом, їм надана відповідна правова оцінка. На суд не покладається обов`язок за власною ініціативою витребовування тих доказів, обов`язок подання яких покладено на позивача. Отже, додані до апеляційної скарги докази є новими доказами, якими позивач свої вимоги до ОСОБА_1 не обґрунтовував і не підтверджують, що обставини, на підтвердження яких вони додані, виникли з одних і тих самих правовідносин. За таких обставин, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом та пенею. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 21 квітня 2020 року Головуючий О.О. Панченко Судді В.П. Пікуль Т.В. Одринська