Постанова 4810 № 415/5559/19

Справа № 415/5559/19 Провадження № 22-ц/810/1008/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач) суддів - Єрмакова Ю.В., Коновалової В.А. за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області (суддя Фастовець В.М.) від 30 серпня 2019 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 встановив: У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 30 квітня 2019 року, яка складається з: 1988, 91 грн - заборгованість за кредитом, 122673, 44 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 02 грудня 2011 року по 31 грудня 2018 року. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02 грудня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 грудня 2011 року у вигляді заборгованості за кредитом станом на 30 квітня 2019 року в розмірі 1988, 91 грн. Відмовлено у задоволенні позову про стягнення 122673, 44 грн. процентів за користування кредитом. Вирішено питання про судові витрати. Суд обґрунтував рішення тим, що відсутні будь-які докази розміру погодженого сторонами розміру процентної ставки, а звідси і правильності їх нарахування відповідачу по справі. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про тягнення відсотків за користування кредитом та задовольнити позов, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, у суду не було підстав для відмови в позовних вимог щодо стягнення відсотків по кредиту. Також, позивач вказує на те, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд першої інстанції допускає грубе порушення норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. Луганським апеляційним судом неодноразово розгляд справи призначався у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. На поштову адресу місця реєстрації відповідача апеляційним судом завчасно направлялися судові повістки-повідомлення про розгляд справи, однак повістки-повідомлення поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Апеляційний суд, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.1, ч.2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Предметом апеляційного розгляду справи є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що згідно анкети - заяви відповідач підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом в анкеті - заяві відсутній, наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як і сама анкета - заява не містять даних, яка саме кредитна карта була видана відповідачу. З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів розміру погодженого сторонами розміру процентної ставки, а звідси і правильності їх нарахування відповідачу по справі. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зауважує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів Згідно з вимогами cт.ст. 12, 83 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Судом встановлено, що 02 грудня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві. У анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом за вказаним договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини вказаного кредитного договору. До позовної заяви позивачем додані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, в яких визначений, в тому числі, розмір процентів за користування кредитними коштами. Однак, ці витяги не підписані відповідачем і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування. Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування у розмірі та порядку, на які посилається позивач. З урахуванням зазначених обставин, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, у суду не було підстав для відмови в позовних вимог щодо стягнення відсотків по кредиту. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо платності кредиту апеляційний суд відхиляє та зауважує, що відмова у стягнення процентів за користування кредитом з підстав недосягнення сторонами у письмовій формі згоди щодо їх розміру, не позбавляє позивача права пред`явлення вимоги до позичальника про стягнення процентів за користування кредитними коштами на підставі ст.1048 ЦК України. Зазначеною нормою права передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, дослідивши надані позивачем докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Отже, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 388, 389, 390, 391 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 07 лютого 2020 року. Головуючий Н.М.Авалян Судді Ю.В.Єрмаков В.А.Коновалова