Постанова 4814 № 552/6716/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6716/19 Номер провадження 22-ц/814/1303/20Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Пікуля В.П., Карпушина Г.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Самсонової О.А., повний текст рішення складено - 28 лютого 2020 року, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У грудні 2019 року акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26 вересня 2011 року в розмірі 20 083 грн 94 коп., яка утворилася станом на 30 жовтня 2019 року, та складається з: 1899 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом; 15 229 грн 12 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 523 грн 00 коп. - пеня та 500 грн - штраф (фіксована частина), 932 грн 57 коп (процентна складова). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 1900 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 20 083 грн 94 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2020 року в задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, не передбачено сплату відсотків, пені, штрафів, їх розміру, та період сплати, сторонами не визначено строк, до якого мають бути повернуті кошти. На час розгляду даної справи, відповідачем банку повернуто фактично отримані кредитні кошти, заборгованість за кредитом відсутня. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач разом з анкетою-заявою підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена відсоткова ставка та порядок нарахування пені, розмір штрафів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Встановлено, що 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (а.с. 13). До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 14), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 (а.с. 15-38). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 30 жовтня 2019 року становить 20 083 грн 94 коп., та складається з 1899,25 грн заборгованості за кредитом, 15 229,12 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1 523,00 грн - заборгованості за пенею, а також штрафів - 500.00 грн (фіксована частина), - 932,57 грн процентна складова. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування відсотків, штрафів та пені за користування кредитом. На час розгляду даної справи, відповідачем банку повернуто 3001,99 грн, тоді як фактично отримано 1899,25 грн, тому заборгованість за кредитом відсутня. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 було підписано лише анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку», в якій відсутні відомості щодо домовленості сторін про термін повернення кредиту, вид кредитної картки та її номер, розмір та підстави для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 26 вересня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256. Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити який вид кредитної картки і які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником. Крім іншого, Витяг з Тарифів, доданих позивачем до позовної заяви, містить інформацію щодо зміни тарифних планів з 01 січня 2013 року, та зміни процентних ставок з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, яка не могла існувати станом на день підписання анкети-заяви 26 вересня 2011 року. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи дійшов правильного висновку, що за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 та погодження сторонами плати за кредит у вигляді сплати процентів, такі умови не можуть бути визнані складовою частиною спірного кредитного договору, а тому право банку здійснювати відповідні нарахування та обов`язок позичальника по їх сплаті не доведено. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив суму заборгованості за тілом кредиту на загальну суму 1899,25 грн, в свою чергу, місцевий суд вірно встановив, що станом на час розгляду даної справи, заборгованість за кредитом відсутня, оскільки ОСОБА_1 повернуто банку кредитні кошти в сумі 3001,99 грн, які останнім зараховано на погашення відсотків та пені, які не були погоджені сторонами договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими, а також поданими у строки, встановлені статтею 83 ЦПК України. Колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000050613515 (а.с.86) та не приймає її як доказ, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач її не надавав та не зазначав про існування такої довідки в позові. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку. Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17. Враховуючи наведене та те, що в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» не наведено підстав, з яких позивач був позбавлений можливості подання довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000050613515, під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів не приймає вказаний доказ відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України. Окрім того, АТ «КБ «Приватбанк» подало суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та на підставі наданих документів, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін (а.с.6, 8) Позивачем є юридична особа - банківська установа, а тому представники позивача мали бути обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 12 ЦПК України), та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись з позовом, позивач, користуючись своїм правом самостійно визначив перелік доказів на підтвердження своїх позовних вимог: розрахунок заборгованості, копія анкети-заяви позичальника, витяг з «Тарифів банку», Витяг з «Умов та правил банківських послуг», копія документа, що посвідчує особу відповідача. Надані позивачем до суду першої інстанції документи на підтвердження своїх вимог були повно та всебічно досліджені місцевим судом, їм надана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 21 травня 2020 року Головуючий О.О. Панченко Судді В.П. Пікуль Г.Л. Карпушин