Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6441/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 р.Справа № 520/6441/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року (суддя Рубан В.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 28.11.2019) по справі № 520/6441/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (надалі також - відповідач) в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року №UA807000/2019/002109/2; - визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2019 року №807170/2019/01565; - зобов`язати Харківську митницю ДФС скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві або іншого уповноваженого органу висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми надміру сплачених коштів за митне оформлення транспортного засобу у розмірі 105000, 00 гривень; - стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС України понесені витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано Рішення Державної митної служби України Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року №UA807000/2019/002109/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2019 року №807170/2019/01565. Стягнуто з Харківської митниці ДФС України (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 39534151) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.). В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 52-54, 257, 266, 335 Митного кодексу України та ст.ст. 2, 9, 90, ч. 4, ч. 5 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАСУ, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з МД № UA807190/2019/011337 від 27.04.2019, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: в інвойсі № 4952 від 25.01.2019 відсутні умови поставки на яких поставляється товар; ціна товару в іноземній валюті - 10636,00 (USD), вартість постачання Shipping- 400 (USD), загальна сума, що підлягає сплаті - 10636,00 (USD), тобто декларантом не було зазначено витрати на транспортування; в графі 31 митної декларації та акті митного огляду від 17.04.2019 не міститься інформація щодо показань одометру (пробігу) транспортного засобу; в графі 31 митної декларації інформація щодо наявних пошкоджень зазначена як «у відповідності до акту митного огляду від 17.04.2019 № 500650/2019/804», однак в акті митного огляду вказана інформація відсутня, фотографування не проводилось. Надана до позовної заяви купча до інвойсу № 4952 від 25.01.2019 при митному оформленні не подавалась, водночас, зазначена в ній вартість транспортного засобу не відповідає інформації, яка міститься у інвойсі. Таким чином, враховуючи виявлені критерії ризиків, встановлені розбіжності та недостатність документів, що підтверджують складові значення митної вартості транспортного засобу, 25.04.2019 було повідомлено декларанта, у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53 МКУ, про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товару та повідомлено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак жодних додаткових документів надано не було. Враховуючи вищевикладене, Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 06.05.2019 за резервним методом у відповідності до положень ст. 64 МКУ. У зв`язку із неможливістю здійснення митного оформлення транспортного засобу, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації від 06.05.2019 року № 807170/2019/01565. Крім того, апелянт вказує, що 08.05.2019 позивачем було подано нову митну декларацію, по якій транспортний засіб випущено митницею у вільний обіг з урахуванням вимог ч. 7 ст. 55 МКУ, отже картка відмови від 06.05.2019 вичерпала свою дію 08.05.2019 фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування транспортного засобу за новою декларацією. Розгляд справи проведено за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11.01.2019 року ОСОБА_1 придбано на аукціоні в США автомобіль NISSAN, модель MAXIMA, VIN НОМЕР_2 за 10636.00 USD, що підтверджується інвойсом 4952 від 25.01.2019. 25 квітня 2019 року до митного поста "Харків-автомобільний" Харківської митниці ДФС, особою уповноваженою на декларування, ТОВ "Компас логістік" (код ЄДРПОУ 0037876897) подана митна декларація № UA807190/2019/011337 на товар "Легковий автомобіль для перевезення людей, що використовувався, для власного використання: марка NISSAN, модель MAXIMA, VIN НОМЕР_2 , тип двигуна бензиновий, V 3498 см-3, потужність 188 кВт, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, рік виготовлення 2018, в якій розраховано митну вартість товару, що склала 10636.00 USD. Разом із декларацією позивачем надані в копіях наступні документи: - рахунок - фактури (інвойсу) №4952 від 25.01.2019; - коносамент № NBOL44615 від 28.02.2019; - акт огляду №UA500650/2019/804 від 17.04.2019; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 05.03.2019; - банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 29.01.2019; -висновок про якісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями б/н від 25.04.2019; - договір про надання послуг митного брокера №3197 від 03.04.2019; - довіреність №1621 від 03.04.2019; - касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1315939006.1 від 04.04.2019; - паспорт громадянина України. Позивачем визначена митна вартість товар, а саме: легкового автомобілю марка NISSAN, модель MAXIMA, VIN НОМЕР_2 за 1 методом (основний). 06 травня 2019 року Харківською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA80700/2019/002109/2, згідно з яким митну вартість товару визначено згідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом на рівні 21800.00 USD. На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA80700/2019/002109/2, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807170/2019/01565. В зв`язку з чим позивач був змушений сплатити 105000.00 грн. для подальшого оформлення автомобіля, що підтверджується квитанцією. З метою доведення дійсної вартості автомобіля, позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчого дослідження № 9962 від 16.05.2019 ринкова вартість автомобіля становить 263210.88 грн., що в еквіваленті становить 10079.60 USD за курсом НБУ на дату огляду. Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням та картою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані ОСОБА_1 документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною договору (методом № 1). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Статтею 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 805/5038/16-а. Матеріали справи свідчать, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 06.05.2019, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувала невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, в чому саме полягає необ`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, не наведено, між якими саме документами з доданих до декларації виявлено розбіжності, та не вказано, яких саме документів не було надано на вимогу митниці. При цьому, зі змісту запиту митниці від 25.04.2019 на адресу позивача також неможливо встановити, яких саме відомостей щодо складових митної вартості, на думку митниці, не вистачає для підтвердження заявленої позивачем митної вартості за першим методом, та на підтвердження яких саме обставин позивачу необхідно надати документи, перелічені у запиті. Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача були надані митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок - фактури (інвойсу) №4952 від 25.01.2019; - коносамент № NBOL44615 від 28.02.2019; акт огляду №UA500650/2019/804 від 17.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 05.03.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 29.01.2019; висновок про якісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями б/н від 25.04.2019; договір про надання послуг митного брокера №3197 від 03.04.2019; довіреність №1621 від 03.04.2019; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1315939006.1 від 04.04.2019; паспорт громадянина України. Щодо посилань митного органу у відзиві на позов про ненадання позивачем документу на підтвердження повної оплати товару придбаного покупцем, суд зазначає, що матеріали справи містять квитанції КБ "Приватбанк" від 25.04.2019 на суму 5318.00 USD та АТ "Сбербанк" від 30.01.2019 на суму 5318.00 USD. Щодо посилань митного органу у відзиві на позов про не зазначення позивачем витрат на транспортування, суд зазначає, що в рахунку - фактури 4952 від 25.01.2019 вказано, що продажна ціна на аукціоні становила 10262 USD, завантаження та доставка контейнера з Торонто (Канада) до Одеси 400 USD. Щодо посилань митного органу у відзиві на позов про відсутність показників одометру в інвойсі і в акті митного огляду, відсутність інформації щодо наявних пошкоджень автомобіля, суд зазначає, що в додатковому листі до акту митного огляду зазначено про пошкодження лівої частини автомобіля після ДТП, разом з тим під час митного оформлення автомобіль оглядався працівниками митниці. Щодо посилань митного органу на те, що експертиза транспортного засобу проводилась після того як автомобіль випущений у вільний обіг, суд зазначає, що до 16.05.2019 автомобіль марки NISSAN, модель MAXIMA, VIN НОМЕР_2 знаходився на митному пості "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС, за адресою: 61000, м. Харків, вул. Клочківська, 370, яка також зазначена у висновку експерта. Щодо посилань митного органу у відзиві на позов про те, що в купчій до інвойсу №4952 від 25.01.2019 вартість автомобілю марки NISSAN, модель MAXIMA, VIN НОМЕР_2 становила 13560.00 USD, що не відповідає інформації, яка міститься в інвойсі, суд зазначає, що даний автомобіль придбаний в Канаді, де валюта канадський долар. Разом з тим даний документ є витягом з сайту і підтверджує участь в аукціоні, 13560 $ CAD. що приблизно становить 10236 USD. Крім того, рахунок виставляла та сама організація, відтак конвертацію робили вони, а не позивач. Таким чином, колегія суддів вважає, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі необхідні документи, що передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, які за своїм змістом не суперечать один одному і не містять жодних розбіжностей, а митним органом не доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною у договорі. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі № 803/1112/17 (№К/9901/1233/17), ненадання додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2019 року №807170/2019/01565 та Рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року №UA807000/2019/002109/2 не можна визнати законними та обґрунтованими. З приводу посилання апелянта на те, що 08.05.2019 позивачем було подано нову митну декларацію, по якій транспортний засіб випущено митницею у вільний обіг з урахуванням вимог ч. 7 ст. 55 МКУ, отже картка відмови від 06.05.2019 вичерпала свою дію 08.05.2019 фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування транспортного засобу за новою декларацією, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Частиною другою статті 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Згідно із частиною сьомою статті 307 МК України, вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу. З аналізу вказаних норм права слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату донарахованої різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Частинами восьмою дев`ятою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Відповідно до частин першої та другої статті 263 МК України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію. Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651). Згідно глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку № 651 графа 43 «Метод визначення вартості» (далі також - МВВ) графа заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Тобто, у лівому підрозділі графи вказується порядковий номер МВВ, який застосовано декларантом, а у правому підрозділі - порядковий номер МВВ, який застосовано митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів. Відповідно до графи 47 «Нарахування платежів» глави 2 розділу ІІ цього Порядку у п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку, у графі B «Подробиці розрахунків» - код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), «02» (унесення готівки до каси митниці), «15», «72», «91» або «92». Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку «55». Крім того, у випадку забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України у графі 48 «Відстрочення платежу», відповідно до глави 2 розділу ІІ Порядку № 651 зазначається кінцевий термін дії гарантії. Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2018 декларантом було подано нову митну декларацію № UА807190/2019/011990, у якій у графі 42 "ціна товару" вказана та сама вартість, що була вказана і у первісній декларації - 10636 дол., самостійно визначена позивачем. При цьому лівому підрозділі графи 43 митної декларації № UА807190/2019/011990 року зазначено "1", тобто порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався декларантом, а у правому підрозділі цієї графи зазначено код "6", тобто порядковий номер методу визначення митної вартості з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару. Вказане свідчить про те, що позивач не погодився з митною вартість товару, визначеною митним органом, а між сторонами продовжує існувати спір щодо такої вартості. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а відповідач не довів суду правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року №UA807000/2019/002109/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2019 року №807170/2019/01565. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року по справі № 520/6441/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Відповідно до ч. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 21.04.2020 року