Постанова 4851 № 520/6449/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 р.Справа № 520/6449/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мінаєва К.В.) від 17.10.2019 року (повний текст рішення складено 28.10.2019 року) по справі №520/6449/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС, Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.02.2019 року №UA807000/2019/000767/2 про коригування митної вартості товарів; - стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені при корегуванні митної вартості за розмитнення авто у розмірі 26285,00 грн.; - стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з метою митного оформлення придбаного автомобіля, представник позивача подав до Харківської митниці ДФС декларацію, згідно з якою митна вартість була визначена за ціною продажу - 2300 євро. Позивачем при проведенні процедури розмитнення було подано всі належні документи: рахунок-фактуру (інвойс), договір купівлі-продажу авто, експертний висновок, в яких вказана ціна автомобіля. Проте, відповідач прийняв рішення, яким скоригував митну вартість та визначив її у розмірі 4953,92 євро. На думку позивача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, в зв`язку з чим, підлягає скасуванню у судовому порядку. Також, оскільки на підставі вказаного рішення позивач додатково сплатив 26285 грн., просив стягнути дані кошти з відповідача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС від 04.02.2019 року №UA807000/2019/000767/2 про коригування митної вартості товарів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС. Не погодившись із судовим рішенням, Харківською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам. Зазначив, що за результатами перевірки поданих декларантом товаросупровідних документів, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля, а саме: відсутність банківських або інших платіжних документів. Отже, з огляду на наявні недоліки поданих документів, беручи до уваги цінову інформацію по даному транспортному засобу, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості. Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст.229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.01.2019 р. (переклад з німецької мови на українську) (а.с.85-86) позивачем придбано легковий автомобіль BMW Х5, колір сірий, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, номер шасі (рами) НОМЕР_1 , вартість автомобіля складала 2300 євро. 21.01.2019 року транспортний засіб було ввезено на територію України та складено акт про проведення митного огляду товарів №UA807170/2019/004953. (а.с.93) 21.01.2019 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу до Харківської митниці ДФС декларантом подано електронну митну декларацією №UA807170/2019/004953. "Автомобіль легковий з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, з об`ємом циліндрів двигуна 2979 куб.см., що використовувався більш як 5 років, призначений головним чином для перевезення людей: марка - BMW Х53, модель - Х5 3.01, VIN: НОМЕР_1 , потужність - 170kw, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - бензин, універсал, був у використанні, кал. рік виг.-2003, мод. рік виг.-2003, загальна кількість місць для сидіння, вкл. місце водія - 5, кількість дверей - 5, колір - сірий, колісна формула 4x4. Згідно акту митного огляду UA209030/2019/04716 від 21.01.2019 наявні пошкодження, а саме: подряпини ЛФП, пошкоджено передні ліві двері. Екологічний клас: не нижче рівня EURO

2. Призначений для перевезення людей. Торговельна марка: "BMW". Виробник: "BMW". Країна виробництва: DE" (а.с.90-91) Митна вартість ТЗ визначена за основним методом на підставі угоди про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019 та заявлена у розмірі 2300 євро. Відповідач вказує, що під час здійснення митного оформлення контролю спрацювали ризики, згенеровані АС АУР. За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за митною декларацією - 4953,92 Євро. 04.02.2019 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України), тобто, за резервним методом на рівні 4953,92 євро. Різниця переплачених позивачем митних платежів при митному оформлені автомобіля складає - 26285,00 грн. Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що коригуючи заявлену митну (фактурну) вартість із застосуванням другорядних методів - за ціною ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, відповідач не вказав обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. В зв`язку з чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним. Разом з тим, оскільки Харківська митниця ДФС не наділена публічно-владними управлінськими функціями щодо повернення з Державного бюджету митних платежів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених при корегуванні митної вартості за розмитнення авто у розмірі 26285,00 грн. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно до ч. 8 ст. 257МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частини другої статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч.1-6, 8 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 [визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів] і 60 [визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів] цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 [визначення митної вартості на основі віднімання вартості] цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 [визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість)] цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1-5, 10, 21 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до ч.ч.1-3, 5, 6 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно із ч.ч.1-3, 6, 7 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.. Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 р. в справі № 809/1884/16. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №809/1469/16 (адміністративне провадження №К/9901/43534/18). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів звертає увагу, що підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені. Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача були надані митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/04716 від 21.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PA-S-0-018/19-0003, НОМЕР_2 ; угоду про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019; договір про надання послуг митного брокера №А-82 від 21.01.2019; довідка "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ" № 29.01.2019-429 від 29.01.2019; експертний висновок 79113 TGAST; копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E0058696 від 21.01.2019. Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Також, під час розгляду справи встановлено, що автомобіль BMW був придбаний уповноваженою особою позивача у фізичної особи, наданий до матеріалів справи переклад договору містить власноручну розписку про отримання коштів за автомобіль. Оскільки розрахунок за угодою був здійснений між фізичними особами у готівковій формі, то вимога про обов`язкове надання платіжного документа є необґрунтованою. Посилання відповідача на необхідність дотримання нотаріальної форми договору купівлі транспортного засобу відповідно до законодавства України судом також не приймаються до уваги, оскільки такі вимоги щодо форми правочину регулюються законодавством країни його вчинення (достатньо дотримання вимог права місця його вчинення (ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право"). Отже, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам встановленим ст. 53 МК України. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої декларантом вартості транспортного засобу, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки BMW, модель Х5, та не отримання від позивача коштів в сумі 2300 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі № 803/1112/17 (№К/9901/1233/17), ненадання додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Також колегія суддів звертає увагу, що митницею було визначено митну вартість автомобіля відповідно до ст.59 МК України за ціною ідентичного товару на підставі наявної у митниці цінової інформації щодо ідентичних товарів. Відповідно до ч.1. ст.59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до ч.4 ст. 59 МК України, ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Як свідчать матеріали справи, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про наявність цінової інформації ЄАІС (МД №UA700140/2019/160 від 28.01.2019). Проте, відсутнє будь-яке порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. Колегія суддів відмічає, що відповідачем не подано ніяких доказів наявності іншої цінової інформації по автомобілю, пред`явленому для митного оформлення по конкретному ідентифікаційному номеру. В той же час, на виконання вказаних норм, за основу має братись вартість однакових за всіма ознаками з оцінюваними товарами або ознаками, які мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, ввезених в Україну приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Таким чином, митним органом не наведено будь-якого обґрунтування як щодо наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, так і щодо застосування під час коригування митної вартості товару вартості саме ідентичних товарів, у яких наявні ідентичні характеристики, з дотриманням умов визначених ст. 59 МК України. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 23.04.2019 по справі №810/1479/16. Вказане свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за другорядним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі №520/6449/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 31.01.2020 року.