Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2939/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2939/19 пров. № А/857/735/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б. розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року, ухвалене суддею Андрусенко О.О., м. Луцьк, у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В: 01.10.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205040/2019/000051/2 від 01.04.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Волинської митниці ДФС від 01 квітня 2019 року №UA205040/2019/000051/2 про коригування митної вартості товарів. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, цінове та вартісне обґрунтування. Визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав автомобіль саме у GEDSTED AUTOHANDEL A/S, та сплатив за нього кошти у розмірі 66700,00 данських крон, що є рівним 9000,00 євро. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Що ж до технічного паспорту №17843145/17624033 від 01.03.2016 року, то в ньому зазначена особа на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб. Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву щодо розбіжності у вартості автомобіля у 800 данських крон, оскільки ні у електронному повідомленні декларанту, ні у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем про дані розбіжності зазначено не було. Також суд звертає увагу, що листом від 28.03.2019 року GEDSTED AUTOHANDEL A/S підтвердив, що придбаний позивачем автомобіль коштує 66700,00 данських крон, що є тим самим, що 9000,00 євро. Крім того, відповідачу надавались банківські квитанції, які підтверджують факт оплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб у розмірі 9000,00 євро. З квитанцій вбачається, що позивачем було перераховано кошти саме GEDSTED AUTOHANDEL A/S за придбаний автомобіль BMW у розмірі 9000,00 євро. Разом з тим, відповідачем ні у електронному повідомленні декларанту, ні у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості про неможливість ідентифікувати за який саме транспортний засіб та хто безпосередньо є його отримувачем вказано не було. Суд першої інстанції звертає увагу, що у спірному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС про визначення МВ за VIN- кодами: WBA8Y7107GG397627, валюта- EUR, вартість 17605,50 євро». Однак, документів, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав. При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду товарів, яким встановлено наступні пошкодження та ознаки експлуатації транспортного засобу, зокрема, автомобіль після ДТП. Відтак, відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Волинська митниця ДФС оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року та прийняти постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час опрацювання документів, поданих позивачем разом із митною декларацією №UA205040/2019/015628, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, зокрема, 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику, посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС про визначення MB за VIN-кодами: WBA8Y7107GG397627, валюта EUR, вартість 17605,50 Євро». Апелянт стверджує, що згідно отриманих документів продавцем є «GEDSTED AUTOHANDEL А/S», а в технічному паспорті №17843145/17624033 від 01.03.2016 зазначений «DANSKE LEASIN А/S», вищевказані розбіжності можуть впливати на ціну транспортного засобу. При цьому документами для підтвердження оплати за транспортний засіб неможливо ідентифікувати за який саме транспортний засіб здійснювалася оплата. Для підтвердження ціни автомобіля листом від 28 березня 2019 року «GEDTEAD AUTOHANDEL А/S» було повідомлено наступне, що BMW 320D №WBA8Y7107GG397627 була продана Vitaly Golotyuk, однак в вищевказаному листі зазначено що 1000 євро дорівнює 7500 датських крон, при цьому за т/з було перераховано 9000 євро, «GEDTEAD AUTOHANDEL А/S» зазначають оплату в розмірі 66 700 данських крон, однак якщо перерахувати ці кошти, то різниця становить 800 данських крон. Крім того, у документі від Sydbank №256453 вказано, що оплату здійснювала OKSANA SHCHYPANSKA, при цьому не можливо ідентифікувати за який саме транспортний засіб та хто безпосередньо є його отримувачем. Разом з тим, був поданий витяг SCHWACKE разом з автотоварознавчим дослідженням в якому ціна була вказана на рівні 18600 євро, крім того оцінка SCHWACKE була здійсненна без посереднього технічного огляду (експертизи) транспортного засобу. Також представник митниці зазначає, що декларантом не подано жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, незважаючи на обов`язковість подання такого документа. Апелянт зазначає, що декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати додаткові документи. У свою чергу декларантом було подано висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінкою вартості відновлювального ремонту; інформацію про оплату транспортного засобу; копію експортної декларації №19DK00310021339612. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС. Також, апелянт звертає увагу суду, що строк дії гарантійних зобов`язань для позивача визначено по 01.07.2019 року, проте, протягом вказаного строку позивач до митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не звертався, рішення про коригування митної вартості не оскаржував, що свідчить про те, що він погодився з митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом. Вказує, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подано поза межами строку дії гарантійних зобов`язань, в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої ним митної вартості товару. Таким чином, апелян вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 22.03.2019 року декларантом позивача було подано Волинській митниці ДФС митну декларацію №UA205040/2019/015628 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля марки BMW, моделі 320D GT, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія 5, призначення для використання на дорогах загального користування, тип двигуна дизельний, робочий об`єм 1995 см. куб., потужність двигуна 140 kw, колісна формула 4 х 2, такий, що був у користуванні, тип кузова легковий ліфтбек, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2016. Декларантом визначена митна вартість зазначеного товару за основним методом у розмірі 277 403,57 грн., що згідно курсу становить 66700,00 датських крон. Під час опрацювання документів поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, відбулося спрацювання профілів ризику в напрямку контролю митної вартості товарів, а саме: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС про визначення МВ за VIN-кодами: WBA8Y7107GG397627, валюта EUR, вартість 17605,50 євро». Митним органом декларанту було надіслано електронне повідомлення, зі змісту якого вбачається, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, у товарно-супровідних документах встановлені розбіжності: в рахунку-фактурі №431784 від 07.02.2019 року продавцем є «GEDSTED AUTOHANDEL A/S», а в технічному паспорті №17843145/17624033 від 01.03.2016 року зазначений продавець DANSKE LEASIN A/S». Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено за основним методом (за ціною договору) визначення митної вартості на рівні 66700 датських крон. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 року «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та статті 53 та статті 54 МК України декларанту запропоновано в 10-денний термін надати: банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу копію МД країни відправлення 19DK00310021339612 (а.с.16), інформацію про оплату транспортного засобу та висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1930 від 27.03.2019 року (а.с.22-23). 01.04.2019 року митниця прийняла рішення №UA205040/2019/000051/2 про коригування митної вартості товарів. У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС про визначення МВ за VIN кодами: WBA8Y7107GG397627, валюта EUR, вартість 17605,50 євро», відповідно до наказу ДФС від 28.11.2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159. Рівень митної вартості становить 17605,50 євро. Крім того, у даному рішенні декларанту роз`яснено право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205040/2019/00991. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про коригування митної вартості №UA205040/2019/000051/2 від 01.04.2019 року (а.с.13). Із митної декларації від 02.04.2019 року №UA205040/2019/017251 вбачається, що товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (а.с.55). Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Частинами 1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборівдодаткової інформації. Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55цього Кодексу. Приписами частини 6 ст. 54 МК України визначено, що органдоходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.3ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Суд апеляційної інстанції зазначає, що орган доходів і зборів повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити. Урім того, положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Відповідно до ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно частини 2-3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57). Отже, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості. Частиною 3 статті 318 МК України встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів. Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно ч.10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частиною 11 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як правильно встановлено судом першої інстанції, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме легкового автомобілю б/в марки BMW, моделі 320 НОМЕР_2 , календарний рік випуску 2016, модельний рік випуску 2016, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 66700,00 данських крон та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 17605,50 євро. Із електронного повідомлення від митниці декларанту вбачається, що відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей стосовно власника транспортного засобу, оскільки в рахунку-фактурі №431784 від 07.02.2019 року продавцем є «GEDSTED AUTOHANDEL A/S», а в технічному паспорті №17843145/17624033 від 01.03.2016 року зазначений продавець «DANSKE LEASIN A/S». Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. Посилання відповідача на дані розбіжності є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: фактурою №431784 від 07.02.2019 року (а.с.17), квитанціями про оплату (а.с.19-20), експортною декларацією 19DK00310021339612 (а.с.16) підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль саме у GEDSTED AUTOHANDEL A/S, та сплатив за нього кошти у розмірі 66700,00 данських крон, що є рівним 9000,00 євро. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Що ж до технічного паспорту №17843145/17624033 від 01.03.2016 року, то в ньому зазначена особа на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Водночас, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачу надавались банківські квитанції, які підтверджують факт оплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб у розмірі 9000,00 євро. З даних квитанцій вбачається, що позивачем було перераховано кошти саме GEDSTED AUTOHANDEL A/S за придбаний автомобіль BMW у розмірі 9000,00 євро. Разом з тим, відповідачем ні у електронному повідомленні декларанту, ні у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості про неможливість ідентифікувати за який саме транспортний засіб та хто безпосередньо є його отримувачем вказано не було. Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність вимоги митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами. Враховуючи, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тому відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також необгрунтованою є вимога відповідача надати страхові та транспортні документи, то дані вимоги є необґрунтованими, оскільки доказів понесення позивачем витрат на страхування та транспортування, представником відповідача надано не було. У позовній заяві та у доданих до неї документах також відсутні відомості щодо понесення позивачем витрат на страхування та транспортування. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. У рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.04.2019 року №UA205040/2019/000051/2 вказано, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Отже, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Суд апеляційної інстанції зввертає увагу, що у спірному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС про визначення МВ за VIN кодами: WBA8Y7107GG397627, валюта EUR, вартість 17605,50 євро». Однак, документів, які б підтверджували цю вартість, в матеріалах справи відсутні. Пунктом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689, передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Разом з тим, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду товарів, яким встановлено наступні пошкодження та ознаки експлуатації транспортного засобу, зокрема, автомобіль після ДТП. Пошкоджена передня частина автомобіля: пошкоджений бампер, захисна решітка радіатора, радіатор, підсилювач бампера, капот, фари, рамна конструкція кріплення двигуна. Пошкоджено ЛФП кузова (подряпини та сколи). Забруднено та пошкоджено обшивку сидінь та салону. Сліди підтікання мастила на двигуні та КПП. Пошкоджено лобове скло (а.с.64). Крім того, як вбачається з висновку №1930 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки не розмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля BMW 320d GT, номер кузова НОМЕР_1 у пошкодженому технічному стані на момент дослідження становить 8777,64 євро (а.с.22-23), яка значно відрізняється від вартості визначеної митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості (17605,50 євро). Встановлено, що у поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Жодних розбіжностей чи суперечностей подані позивачем документи не містили і зворотного відповідачем не доведено. У даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом. Згідно частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних відносинах законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів. Згідно частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Отже, правовідносин, які виникають із приписів частини сьомої статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом. Частина перша статті 29 і підпункт «б» пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи. Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) залежно від того, закінчився строк дії гарантійних зобов`язань чи ні. Відтак, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року у справі №140/2939/19 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.03.2020.