Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8350/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 р.Справа № 520/8350/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Житомирської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Заічко О.В., м. Харків) від 22.10.2019 року (повний текст складено 30.10.2019 року) по справі № 520/8350/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; зобов`язати Житомирську митницю ДФС підготувати висновок про повернення позивачу помилково і/або надмірно сплачених митних платежів у розмірі 338598,33 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні наявні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірних рішень. У зв`язку з чим, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та протиправними, а отже, такими, що підлягають скасуванню. Також позивач вважає, що суми митних платежів, надмірно сплачені ним з метою випуску товару у вільний обіг, мають бути йому повернуті. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 520/8350/19 позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200233/2 від 19.07.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00585. У задоволенні решти позову відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині вимог про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбала у нерезидента (Австрія) транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, який був в експлуатації та має пошкодження після ДТП, що підтверджується договором купівлі-продажу, рахунком-фактурою № 7312019 від 04.04.2019 р., попереднім договором купівлі-продажу автомобілів (проформою) від 15.03.2019 р. (а.с. 11-15). Розрахунок між позивачем та його контрагентом проведено в повному обсязі, що підтверджується копією квитанції про сплату № 7312019 від 04.04.2019 р. (а.с. 16). Вказаний автомобіль було придбано за ціною 12000,00 євро, що підтверджується вищезазначеними договором та рахунком-фактурою, а також квитанцією про сплату за ціною товару 12000,00 євро. З метою митного оформлення придбаного автомобіля, ОСОБА_1 , через уповноважену особу ТОВ "Фірма "Фараон", звернулась до Житомирської митниці ДФС з електронною митною декларацією № UA101070/2019/041592 від 18.07.2019 р., відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, склала 12000,00 євро. Житомирською митницею ДФС 19.07.2019 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2019/200233/2, в якому встановлено митну вартість на рівні 49150,10 євро (а.с. 47-48). З причин неможливості здійснення митного оформлення товару, в зв`язку з невірним розрахунком його митної вартості та не підтвердженням такої митної вартості документально, не відповідності вибраного методу її визначення умовам, наведеним у главі Митного кодексу України, а також у зв`язку з прийняттям вказаного рішення Житомирською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00585, згідно з якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 19). Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС є необґрунтованими. В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що при подачі електронної митної декларації типу ІМ 40 ДЕ № UA 101070/2019/041592 декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом, що підтверджується даними електронної митної декларації графа 43, код 6, де останній означає застосування резервного методу визначення митної вартості, а тому, при декларуванні митної вартості товару за резервним методом декларант повинен підтвердити задекларовану митну вартість товару відповідними доказами, а саме документом, що підтверджує раніше визнані (визначені) органами доходів і зборів митні вартості. Проте такі документи декларантом надані не були, що і підтверджується даними гр. 44 митної декларації типу ІМ40 ДЕ № UA 101070/2019/041592 «Додаткова інформація./Подані документи./ Сертифікати і дозволи». У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Вказав, що судом не враховано, що при проведенні митного контролю та прийнятті рішення про коригування митної вартості митницею було доведено до декларанта інформацію про неможливість визначення митної вартості за резервним методом задекларованим декларантом. Тобто, судом не надано належну оцінку повідомленню митниці декларанту, яке долучено до матеріалів справи. В повідомленні декларанту митницею зазначено вимоги ст. 64 Митного кодексу України щодо підтвердження задекларованого розміру митної вартості. Апелянт також зазначив, що фактично судом також не оцінено той факт, що на вимогу митниці декларантом не подано експортну декларацію країни відправлення, яка б містила вартість транспортного засобу (митну вартість), як то передбачено міжнародними нормами для цього документу. Тобто експортна декларація 19AT100000EVY76ND4 подана не в повному обсязі. Зазначив, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості, митниця керувалась обмеженнями статті 64 Митного кодексу України та зробила посилання на раніше визнані (визначені) органами доходів та зборів митні вартості МД від 28.12.2018 № UA110150/2018/238449 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Митну вартість було скориговано до 49150,00€/шт. Згідно з характеристиками транспортних засобів що порівнювалися співпадають як марка, модель, так і рік виготовлення, тип двигуна тощо. В цьому випадку товари ввозилися на однакових умовах, по кількості, є бувшими у використанні тощо. Митницею також враховано акт огляду автомобіля щодо наявності пошкоджень. На підставі цього, відповідач вважає, що прийняте ним рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правомірними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Положеннями ст. 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2). Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України). Колегія суддів зауважує, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "В ході аналізу відомостей, зазначених декларантом у 43 графі митної декларації № UA101070/2019/041592 встановлено, що декларантом зазначено порядковий номер « 6», що відповідає резервному методу. Таким чином, під час заповнення митної декларації № UA101070/2019/041592, будучи достеменно освічений із вимогами ст. 57, 58 Митного кодексу України, декларант дійшов висновку, що на підставі поданих до митного оформлення документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а також інші другорядні методи, окрім резервного". Колегія суддів зазначає, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартостях. Митна вартість товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ. У зв`язку з цим, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, зроблено посилання на раніше визнані (визначені) органами доходів та зборів митні вартості, а саме МД від 28.12.2018 р. № UA 110150/2018/238449 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. На підставі цього, митну вартість було скориговано до 49150,00 €/шт. При цьому, відповідач вказує, що згідно з характеристиками транспортних засобів що порівнювалися співпадають як марка, модель, так і рік виготовлення, тип двигуна тощо, товари ввозилися на однакових умовах, по кількості, є бувшими у використанні тощо. Також вказав, що митницею також враховано акт огляду автомобіля щодо наявності пошкоджень. Судовим розглядом встановлено, що разом з митною декларацією № UA101070/2019/041592 від 18.07.2019 р, позивачем надані наступні документи: договір купівлі-продажу (проформа) від 15.03.2019 р.; договір купівлі-продажу рахунок-фактура № 7312019 від 04.04.2019 р.; акт про проведення огляду товару № UA305260/2019/001453 від 06.06.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.03.2018 р.; довідка про транспортні витрати від 18.06.2019 р.; висновок про вартісні характеристики товару № 6-1/7СД-19 від 15.04.2019 р.; копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2019 р. № 19АТ100000EVY76ND4. Митна вартість автомобіля була визначена декларантом у розмірі 12000 Євро. Придбаний автомобіль мав пошкодження при ДТП, а тому транспортувався до України за допомогою Універсалу CARAVELLE, держ. номер НОМЕР_2 , на спеціалізованому причепі держ. номер НОМЕР_3 , що підтверджується квитанціями на проїзд, страховими полісами, техпаспортом на автомобіль, довіреністю на спеціалізований причіп. Також, відповідно до висновку експертного дослідження Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 6-1/7СД-19 від 15.04.2019 р. з відповідними додатками (а.с. 38-46) щодо визначення ринкової вартості автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, що ввозиться на митну територію України, його ринкова вартість, з урахуванням розрахунків вартості ремонтно-відновлювальних робіт, станом на 10.04.2019 р. становить 382563,76 грн., що складає 12707,56 євро по курсу НБУ на 10.04.2019 р. Що стосується посилання апелянта на те, що в графі 43 ЕМД № UA101070/2019/041592 декларантом самостійно обраний резервний метод « 6» визначення митної вартості товару та не підтверджено її документально, що свідчить про наявність у митного органу права на коригування такої вартості, суд зазначає наступне. Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митної декларації» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651 (далі - Порядок № 651), графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Судовим розглядом встановлено , що згідно листа Сумської митниці ДФС № 6686/7/18-70-18-73 від 03.10.2019 р., автомобіль LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, кузов НОМЕР_4 , ОСОБА_1 подавався до митного оформлення в зоні діяльності Сумської митниці ДФС, де було прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.05.2019 р. № UA 805040/2019/000105/2, яке позивач не оскаржила, що на думку відповідача свідчить про те, що ОСОБА_1 погодилася з прийнятим рішенням. Таким чином, на момент подання ЕМД № UA101070/2019/041592 існувало чинне рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, але в цій ЕМД декларантом було заповнено лише лівий підрозділ графи 43 (проставлено позначку « 6»), а правий підрозділ залишився не заповненим, що свідчить про те, що внесення саме таких відомостей лише в лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом правил заповнення митної декларації, оскільки Порядком № 651 обумовлено, що у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. У лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації № UA101070/2019/041592 проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено незаповненим. Відтак, неналежне заповнення нової митної декларації є свідченням відсутності у ній усіх необхідних відомостей, обов`язковість яких визначена Порядком №

631. Разом з тим, відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана була вказати на такі недоліки декларанту. Положеннями ч. 1 ст. 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом «б» пунктом 5 частини другої статті 55 цього Кодексу. Отже, подання декларантом нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови невірного заповнення такої декларації, правильність внесення даних до якої перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити позивача права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам ч. 2 ст. 55 МК України. Також суд зазначає, що актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.04.2019 р. зафіксовано наявність пошкоджень та слідів експлуатації, а саме: транспортний засіб після ДТП, пошкоджено передню частину автомобіля зліва (капот, ліве крило та ліві передні дверця , пошкоджено ліву панель та стакан амортизатора та ходову частину зліва, приборну панель салону (спрацювали подушки та ремені безпеки)), та відсутній задній бампер та передній, задні та передні фари, задня обшивка багажника, передні та задні сидіння, решітка радіатора, відсутнє ліве дзеркало заднього виду, порушена геометрія прийому лівої водійської двері, подряпини задньої лівої двері та заднього лівого крила (а.с. 19, т. 2). Суд зазначає, що такий технічний стан автомобіля, що був у користуванні, безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Крім того, технічний стан пошкодженого автомобіля та калькуляцію відновлювального ремонту визначено висновком експертного дослідження № 6-1/7СД-19 від 15.04.2019 р. В свою чергу, посилання апелянта на раніше визнані (визначені) органами доходів та зборів митні вартості МД від 28.12.2018 р. № UA110150/2018/238449 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згідно якими митну вартість було скориговано до 49150,00 €/шт. є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, що технічний стан порівнюваних автомобілів був близьким (подібним), з урахуванням наявних пошкоджень, що перелічені в акті огляду автомобіля. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.04.2019 р. та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення митної вартості за резервним методом, то суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, не відповідає нормам митного законодавства. В свою чергу, подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам встановленим ст. 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. 2 наведеної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Положеннями ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України). Згідно з ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України). За приписами ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. Колегія суддів зауважує, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації хоча і було визначено за резервним методом, але до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною у розмірі саме 12000 Євро. В свою чергу, митним органом не було надано доказів, які б спростували зміст документів на підтвердження митної вартості товару. Відповідачем не надано будь-яких доказів, у тому числі доказів проведення досліджень вартості пошкодженого автомобіля, щодо спростування твердження позивача про незадовільний технічний стан придбаного автомобіля та оцінки його аварійних пошкоджень, а також щодо висновку експерта про вартість пошкодженого автомобіля для митного оформлення. На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС є необґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 520/8350/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 520/8350/19 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 520/8350/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 25.05.2020 року