Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28639/25

від 10.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 р. Справа № 520/28639/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Фоміної Л.О., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/28639/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000102/2 від 18 жовтня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000794 - судові витрати, у тому числі, витрат на правову допомогу, покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що окрім зазначеного формального посилання на ч. 2 ст. 58 МК України, оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані жодного обґрунтування, ані жодного посилання на те, які саме використані декларантом відомості не підтверджені документально та/або які саме відомості не визначені кількісно і достовірні та/або яка саме складова митної вартості відсутня, яка є обов`язковою при її обчисленні. Позивач зазначає, що ним було подано усі основні документи, які підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000102/2 від 18 жовтня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000794. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9410,06 грн (дев`ять тисяч чотириста десять гривень 06 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/28639/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, що підтверджується таким. Відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 20.07.2025 № 25516 та інвойсу від 05.08.2025 № SW25516 товар постачається на умовах FOB - TIANJIN (Китай). Проте, відповідно до наданих довідок про вартість транспортування, рахунків на оплату транспортних послуг, коносаментів місцем завантаження є Xingang (Китай). Отже, в наданих вищезазначених документах встановлені розбіжності щодо місця завантаження та переходу ризиків від Продавця до Покупця згідно з правилами Інкотермс. Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки FOB - TIANJIN (Китай) декларантом надано: коносаменти; довідки про вартість транспортування; рахунки на оплату транспортних послуг; договір транспортного експедирування від 15.11.2023 № 1511/23/02 (далі Договір), укладений між ТОВ «Клевер Тім» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (Клієнт) та CMR. Проте, ненадання заявки, яка є невід`ємною частиною Договору, та яка передбачена п. 1.2 зазначеного Договору, не дає можливості упевнитись в повноті наданих перевізником послуг та понесених при цьому витрат. У наданих до митного оформлення рахунках на оплату транспортних послуг від 13.10.2025 № 27580 та № 27581 зазначено, що вони підлягають сплаті потягом 3 банківських днів, тобто оплата мала бути здійснена до 17.10.2025. Однак, жодних платіжних інструкцій щодо оплати за перевезення оцінюваного товару згідно з вищезазначеними документами до митного органу не надано. У наданому до митного оформлення коносаменті від 10.08.2025 №257687661 від компанії MAERSK відправником наведено компанію «HUNICORN SHIPPING CO., LTD» (CHINA). Зазначені компанії не ідентифікуються із поставкою оцінюваних товарів. Будь-яких документів (рахунків, накладних, актів виконаних робіт тощо), які містять відомості про вартість транспортування від зазначених компаній, не надано. У наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.08.2025 № 021720250000215781 наявні розбіжності у коді товару №

2. Крім того, у офіційному перекладі зазначеної копії митної декларації країни відправлення інший код товару №

1. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.07.2025 № б/н на умовах поставки FOB TIANJIN адресований покупцю, не містить всього асортименту товарів продавця, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям. Додатково наданий висновок експерта від 17.10.2025 № 20-21/10-2025 взято митницею до уваги, але він не став підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки ціль висновку визначити рівень ринкової вартості вантажу на умовах постачання FOB TIANJIN. Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 Кодексу з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 88,51 дол.США/шт (МД від 23.09.2025 № UA100060/2025/529140); товар № 2 2,8130 дол.США/шт (МД від 04.08.2025 № UA100060/2025/523138). Також, на підставі Рішення № UA100000/2025/000102/2 від 18.10.2025, Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000794 (далі Картка відмови № UA100320/2025/000794). З огляду на прийняття відповідачем Рішення UA100000/2025/000102/2 від 18.10.2025 та винесення Картки відмови № UA100320/2025/000794 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 МК України, декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію № 25UA100320039767U1 та додатково сплатив різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 1 176 257,44 гривень. Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості проігнорував норми діючого митного законодавства, що зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Суд зазначив, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Положеннями частини 7 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. За змістом частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема митна вартість товарів та метод її визначення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення частин 1-3 статті 57 МК України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті Відповідно до частини 5 статті 58 МК України передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. За змістом частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За змістом пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Пунктами 1, 2 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, і у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України у визначених цим Кодексом випадках декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Зі змісту частин 5, 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. При цьому вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України заборонено. Водночас частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у випадках коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. За змістом частин 1-2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо митним органом застосовується стаття 64 МК України, він на вимогу декларанта зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. З огляду на вищезазначені норм МК України суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке. Щодо посилання апелянта на те, що відповідно до умов договору від 20.07.2025 № 25516 та інвойсу від 05.08.2025 № SW25516 товар постачається на умовах FOB - TIANJIN (Китай), а відповідно до наданих довідок про вартість транспортування, рахунків на оплату транспортних послуг, коносаментів місцем завантаження є Xingang (Китай) колегія суддів зазначає, що Tianjin це місто в Китаї і однойменний порт, а Xingang це частина території цього порту, тобто в зазначених вище документах зазначене одне і те ж саме місце завантаження, однак вказане з різним ступенем деталізації назви. Щодо посилання Київської митниці на те, що позивач на підтвердження витрат на транспортування товару не надав заявки, яка є невід`ємною частиною договору транспортного експедирування від 15.11.2023 № 1511/23/02, колегія суддів зазначає, що на підтвердження цієї частини заявленої митної вартості декларантом були надані CMR № 6347, № 2843 від 14.10.2025, коносаменти № 257687661, № S0125080137 від 10.08.2025, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-27580, № РФ-27581 від 13.10.2025, довідки про вартість транспортування № 131025/04, № 131025/05 від 13.10.2025 та договір № 1511/23/02 транспортного експедування від 15.11.2023 р. Заявка, на яку посилається апелянт, не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості в розумінні частини 2 статті 53 МК України та не є обов`язковим і в розумінні умов договору № 1511/23/02 транспортного експедування від 15.11.2023, відповідно до пункту 1.2 якого конкретний перелік послуг, що надаються Експедитором, вид та найменування (номенклатура) вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, обумовлюється і вказується у відповідній Заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими Клієнтом під кожне конкретне перевезення, які в свою чергу, є невід`ємною частиною цього Договору. Тобто замість заявки може бути доручення клієнта або листування з клієнтом під конкретне замовлення. Доводи апелянта щодо ненадання платіжних інструкцій щодо оплати за перевезення оцінюваного товару згідно з рахунками на оплату транспортних послуг від 13.10.2025 № 27580 та № 27581 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положеннями частини 2 статті 53 МК України передбачено, що платіжні документи надаються, якщо відповідні рахунки сплачено, тобто за відсутності їх сплати декларант об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні документи. Щодо посилання апелянта на те, що вони мали бути сплачені протягом 3 банківських днів, колегія суддів зауважує, що відсутність фактичних розрахунків (перерахування коштів) станом на дату подання митної декларації належить до питання виконання господарських зобов`язань між сторонами договору виконавцем та замовником і не впливають на розмір митної вартості оцінюваного товару при фактичному наданні відповідних послуг. Щодо посилання Київської митниці на те, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 10.08.2025 № 257687661 від компанії MAERSK відправником наведено компанію «HUNICORN SHIPPING CO., LTD» (CHINA), однак зазначені компанії не ідентифікуються із поставкою оцінюваних товарів і будь-яких документів (рахунків, накладних, актів виконаних робіт тощо), які містять відомості про вартість транспортування від зазначених компаній, не надано, колегія суддів зазначає таке. При поданні митної декларації відповідачу серед іншого було надано договір транспортного експедирування № 1511/23/02 від 15.11.2023. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта. За змістом п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 договору № 1511/23/02 від 15.11.2023 Експедитор має право укладати від свого імені та/або від імені Клієнта договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором; представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями та залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації і треті особи. Відповідно до п. 3.1. договору № 1511/23/02 від 15.11.2023 винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат Експедитора документами перевізників чи інших третіх осіб. Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у тому числі по електронній пошті, месенджерах, скайпі) між Сторонами або шляхом письмового повідомлення Експедитором на електронну пошту Клієнта про такі витрати, у разі відсутності від Клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки Експедитором відповідного повідомлення. Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування. Колегія суддів зауважує, що положеннями Митного кодексу України не передбачено обов`язку подачі декларантом документів, які підтверджують взаємовідносини позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок Позивача і його контрагента - Експедитора. Окрім того, на виконання вимог пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, декларантом до митного оформлення надавалися міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 6347, № 2843 від 14.10.2025 р., коносаменти № 257687661, № S0125080137 від 10.08.2025 р., які і є документами, які видані суб`єктами господарювання, у цьому випадку, автоперевізником та морським перевізником, які залучались безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування. Щодо відсутності документів щодо оплати фрахту колегія суддів зазначає, що декларантом було надано відповідачеві рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-27580, № РФ-27581 від 13.10.2025, з яких вбачається, що однією зі складових транспортних витрат, які поніс позивач є міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України (Xingang-Chornomorsk). При цьому положеннями договору транспортного експедирування № 1511/23/02 від 15.11.2023 передбачено, що для більш оперативного виконання заявок Клієнта, Експедитор може скористатися власними коштами, з їх подальшим відшкодуванням Клієнтом. Доводи апеляційної скарги про те, що у наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.08.2025 № 021720250000215781 наявні розбіжності у коді товару № 2, а також у офіційному перекладі зазначеної копії митної декларації країни відправлення інший код товару № 1, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки митна декларація країни відправлення в силу статті 53 МК України не є обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Вона використовується митним органом виключно як додаткова довідкова інформація та не є документом, що підтверджує митну вартість товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18. Щодо посилання Київської митниці на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.07.2025 № б/н на умовах поставки FOB TIANJIN адресований покупцю, не містить всього асортименту товарів продавця, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, колегія суддів зазначає таке. Положення частини 3 статті 53 МК України визначають, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару можуть бути надані митному органу якщо вони наявні у декларанта, тобто у разі відсутності таких документів вони об`єктивно не можуть бути надані, а тому ненадання таких документів саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості. Водночас з матеріалів справи встановлено, що декларантом разом з митною декларацією було надано прайс-лист від 20.07.2025 № б/н. Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, згідно з якою, прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Аналогічний за змістом висновок викладений і в постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано те, що в експертному висновку від 17.10.2025 № 20-21/10-2025 проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту, а тому митний орган не може взяти до уваги вказаний вище висновок експерта, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке. Пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо в інвойсі № SW25516 від 05.08.2025, наданому митному органу на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару. За висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 12.04.2023 у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Щодо посилання апелянта на розбіжності між двома варіантами мови у договорі № 25516 від 20.07.2025 колегія суддів зазначає, що вказане не було підставою для коригування митною вартості відповідно до Рішення № UA100000/2025/000102/2 від 18.10.2025. Крім того, відповідно до п. 10.8 договору № 25516 від 20.07.2025 у разі суперечок або непорозуміння щодо розуміння цього договору чи його умов, варіант українською мовою вважається головним. Щодо доводів апелянта про те, що SWIFT-повідомлення від 19.08.2025, на яке посилається позивач, не є платіжною інструкцією та саме по собі не є підтвердженням факту здійснення платежу, а лише відображає намір або інструкцію на його проведення, колегія суддів зазначає, що вказане не було підставою для коригування митною вартості відповідно до Рішення № UA100000/2025/000102/2 від 18.10.2025. Оплату за договором № 25516 від 20.07.2025 було здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, про що до митного оформлення надано копію повідомлення про переказ від 19.08.2025, яка містить печатку банку та підпис уповноваженої особи, і яка в повній мірі надає можливість ідентифікувати операцію за сторонами (INDIVIDUAL ENTREPRENEUR SYNYTSIA ANDRII та TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO..LTD), підставою (PREPAYMENT FOR BICYCLE CONTRACТ 25516 DD 20.07.2025 INVOICE SW25516 DD 05.08.2025), датою та сумою тощо, що митним органом не заперечується. Таким чином, повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар. Про належність та достатність повідомлень з системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначав Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 140/4486/24, оскільки абзаци з цієї постанови, які процитувала Київська митниця, є не правовим висновком щодо застосування норм права, а описом того, на що посилався митний орган та що він встановив. Крім того, колегія суддів зауважує, що розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю є саме інвойс, в наданому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19. Також суд вважає за необхідне зазначити, що навіть відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів не вказує на заниження платником митної вартості товару, а має наслідком відстрочку платежу. Саме подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, у яких покупцю виставляються суми до сплати, а також в них міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17. Отже, з урахування всього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000102/2 від 18 жовтня 2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000794, прийняті Київською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року по справі № 520/28639/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.О. Фоміна Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28639/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше