Постанова 4851 № 520/8289/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 520/8289/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/8289/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати: - рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000041/2 від 21.03.2025; - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000218. В обґрунтування позову зазначив, що при здійсненні митного оформлення товарів надав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 позов задоволено. Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що декларантом не надано до митного оформлення жодного банківського документа стосовно оплати транспортних витрат, тоді як Договором транспортного експедирування від 01.07.2024 № 0107/24/05 та рахунком на оплату від 14.03.2025 № РФ-24572 передбачено, що оплата витрат на транспортні послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Вважає, що судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.08.2021 по справі № 520/4787/19 та № 520/3421/19 щодо належності документів на підтвердження витрат на транспортування при визначенні митної вартості товару. Також, зазначає про не надання декларантом першого листа коносаменту від 03.12.2024 № HLCUSZX2411DAHI0, в якому мали міститись відомості щодо кінцевого отримувача, портів відвантаження, перевантаження товару та прибуття. Вказує, що наведені обставини є суттєвими для з`ясування питання достовірності визначеної позивачем суми витрат на морське перевезення з огляду на розбіжності у географічному пункті відвантаження товару, вказаному у рахунку про транспортні витрати від 14.03.2025 (Xingang) та графі 20 МД від 18.03.2025 № 25UA100320009418U0 (Tianjin). Просить врахувати розбіжності у реквізитах рахунку покупця у договорі від 03.11.2024 № SW24517 та документах стосовно оплати товару; розбіжності у описі товару, вказаному у митній декларації, інвойсі від 27.11.2024 № SW24517 та копії митної декларації країни відправлення. Звертає увагу, що у висновку від 18.03.2025 № 20-30/03-2025 експертом проведений аналіз цін ринку Китаю на ідентичні та подібні товари без зазначення торгівельних марок та виробників. Зауважує, що ст. 13 Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність» експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування, як наслідок, страхування вантажу є обов`язком, а не правом експедитора. Водночас, у довідці від 14.03.2025 №140325/02, виданою експедитором ТОВ «Клевер Тім» вказано, що страхування вантажу не проводиться, що суперечить ст. 13 Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність». Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці. Звертає увагу, що обов`язок доведення митної вартості покладається на декларанта, проте позивачем не надано належних документів на підтвердження заявленої митної вартості. З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.11.2024 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та Tianjin Safeway Sports Co., LTD (Китай)(продавець) укладено договір № SW24517, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар велосипеди відповідно до цього Договору. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що товар поставляється в кількості, асортименті та за цінами відповідно до узгоджених та підписаних інвойсів. Інвойс є невід`ємною частиною Договору. Згідно п. 1.3 Договору місце призначення товару Харків, Україна, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару. Розділом 2 Договору визначено, що ціна одиниці та загальна сума товару вказується в інвойсі у доларах США. Загальна вартість цього Договору складається із загальної суми інвойсів. Оплата товару, що поставляється за цим Договором здійснюється покупцем у формі безготівкового банківського переказу в доларах США на користь продавця за платіжними реквізитами. Відповідно до п. 3.1. Договору покупець здійснює оплату продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у доларах США, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару, у такому порядку: - умови оплати обговорюються в кожному інвойсі окремо; - термін поставки товару на територію України протягом 180 банківських днів з дня виписки інвойсу. При оплаті за товар покупець зобов`язаний вказати в платіжному документі номер і дату Договору або інвойсу. Згідно з п. 3.3 Договору умови постачання визначаються FOB Tianjin згідно з правилами Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару. Відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником за його рахунок та входить до ціни товару. 27.11.2024 Tianjin Safeway Sports Co.,LTD виставлено покупцю інвойс № SW24517 від 27.11.2024 на придбання велосипедів загальною вартістю 82 302,00 дол. США. Інвойсом також визначено умови оплати товару: 30 000,00 дол. США - до прибуття товару до місця призначення, 52 302,00 дол. США протягом 350 днів після отримання товару. 03.12.2024 Tianjin Safeway Sports Co.,LTD відвантажило товар на борт судна, про що складено коносамент № S0124110691. 14.02.2025 та 06.03.2025 ФОП ОСОБА_1 частково сплатив вартість товару в загальному розмірі 30 000,00 дол. США, що підтверджується банківськими документами (Swift). 18.03.2025 з метою митного оформлення товару, представник позивача ТОВ «Новаброк» подав до Київської митниці митну декларацію № 25UA100320009418U0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 82 302,00 дол. США. На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ТОВ «Новаброк» надало: пакувальний лист (Packing list) № SW24517 від 27.11.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № SW24517 від 27.11.2024; коносамент (Bill of lading) № HLCUSZX2411DAHI0 від 03.12.2024; коносамент (Bill of lading) № S0124110691 від 03.12.2024; автотранспортні накладні (Road consignment note) № 0372 від 17.03.2025 та № 9939 від 17.03.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С24MA06E3EH50012 від 23.12.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500110/2025/000233 від 17.03.2025; банківські платіжні документи, що стосуються товару (swift) від 14.02.2025 та від 21.03.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № РФ-24572 від 14.03.2025; документи, що підтверджують вартість перевезення товару № 140325/01 від 14.03.2025 та № 140325/02 від 14.03.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-30/03-2025 від 18.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № SW24517 від 03.11.2024; договір про надання послуг митного брокера № МБ019/01 від 04.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 0107/24/05 від 01.07.2024; Доручення № 18/03/2025 від 18.03.2025; разові перепустки № ПР-116093 від 18.03.2025 та № ПР-116090 від 18.03.2025; копію митної декларації країни відправлення № 020220240001157318 від 27.11.2024. 20.03.2025 з підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВА та КМВУК та АМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МКУ; договори, рахунки та інші документи щодо організації транспортно-експедиційних послуг, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів; будь-яку іншу інформацію щодо наявності та вартості складових митної вартості партії товару; за власним бажанням - додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На запит митниці, декларант додатково надав переклад експортної митної декларації та заявку на міжнародне експедирування вантажів № 25155/1 від 28.11.2024. Крім того, декларант повідомив відповідача, що документи на вантаж, що йде згідно з інвойсом № SW24517 від 27.11.2024 до Контракту № SW24517 від 03.11.2024 надані в повному обсязі. Інші документи в десятиденний термін не надаватимуться. За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийняті: - рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000041/2 від 21.03.2025; - картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000218. Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19. Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18. Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 03.11.2024) з урахуванням інвойсу. Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну. Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів. У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: - відповідно до п. 3 договору транспортного експедирування від 01.07.2024 № 0107/24/05 та рахунку на оплату від 14.03.2025 № РФ-24572 від ТОВ «Клевер Тім» оплата витрат на транспортні послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Тобто на дату здійснення митного контролю та митного оформлення товару транспортні послуги вже мали бути сплачені. Декларантом не надано до митного оформлення жодного документа стосовно оплати транспортних витрат; - декларантом не надано до митного оформлення перший лист коносаменту від 03.12.2024 № HLCUSZX2411DAHI0. Відповідно декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB-TIANJIN всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення; - наявні розбіжності у реквізитах рахунку покупця у договорі від 03.11.2024 № SW24517 та документах стосовно оплати товару; - наявні розбіжності у описі товару у митній декларації, інвойсі від 27.11.2024 № SW24517 та копії митної декларації країни відправлення; - у висновку від 18.03.2025 № 20-30/03-2025 експертом проведений аналіз цін ринку Китаю на ідентичні та подібні товари без зазначення торгівельних марок та виробників. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості, тощо; - не надано документи на запит митниці. Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: МД від 27.08.2024 № UA500580/2024/001852, де розрахунок митної вартості складає 83,03 дол. США за одиницю. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Щодо доводів скаржника про не надання декларантом достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування. Так, апелянт вказує, що декларантом до митного оформлення не надано перший аркуш коносаменту та жодного банківського документа стосовно оплати транспортних витрат. Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним. Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення. Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14. Судом встановлено, що вартість наданих позивачу послуг з перевезення Товару підтверджується наданими підприємством документами, у тому числі коносаментами (Bill of lading) № HLCUSZX2411DAHI0 від 03.12.2024 та № S0124110691 від 03.12.2024; автотранспортними накладними (Road consignment note) № 0372 від 17.03.2025 та № 9939 від 17.03.2025; рахунком № РФ-24572 від 14.03.2025; договором транспортного експедирування № 0107/24/05 від 01.07.2024, заявкою на експедирування, довідками про вартість транспортування від 14.03.2025. Так, 01.07.2024 між ТОВ «Клевер Тім» (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 0107/24/05, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору. Згідно з п. 2.1 Договору експедитор має право, зокрема: - укладати від свого імені та/або від імені клієнта договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором. - представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями та залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації і треті особи. - обирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок надання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта. Відповідно до п. 3.1 Договору винагорода за послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що рахунки на послуги й витрати з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних і транзитних вантажів оплачуються клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний експедитором в цьому Договорі та/або в рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, за курсом НБУ, встановленим на день виставлення рахунку. 28.11.2024 сторонами підписано заявку на міжнародне експедирування вантажу з Tianjin (China) до м. Харків (Україна) через порт розвантаження Chornomorsk з умовами поставки FOB. 14.03.2025 ТОВ «Клевер Тім» виставило ФОП ОСОБА_1 рахунок № РФ-24572, за умовами якого сплаті підлягали: - міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України (Xingang - Chornomorsk) 434 186,20 грн; - транспортно-експедиційне обслуговування на території України 5 000,00 грн сума без ПДВ, 1 000,00 грн ПДВ. Також експедитор 14.03.2025 видав позивачу довідки про вартість транспортування, за якими: - вартість міжнародного морського перевезення вантажу у контейнері TRHU4959939 за межами державного кордону України (Xingang - Chornomorsk) складає 217 093,10 грн; - вартість міжнародного морського перевезення вантажу у контейнері SEGU5470372 за межами державного кордону України (Xingang - Chornomorsk) складає 217 093,10 грн. Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем. Реальність надання послуг з перевезення товару підтверджується транспортними документами, у тому числі коносаментами та автотранспортними накладними. Таким чином, наданими позивачем як до митного органу, так і до суду документами, які містять всі необхідні відомості для встановлення транспортних витрат в повній мірі підтверджено факт надання послуг транспортних послуг з перевезення товару, їх оплату. Доводи скаржника про не надання декларантом першого листа коносаменту від 03.12.2024 № HLCUSZX2411DAHI0, в якому мали міститись відомості щодо кінцевого отримувача, портів відвантаження, перевантаження товару та прибуття колегія суддів оцінює критично, оскільки ФОП ОСОБА_1 надано телекс-реліз коносаменту № S0124110691 від 03.12.2024, який дублює відомості з судноплавної лінії коносаменту від 03.12.2024 № HLCUSZX2411DAHI0, який містить відомості щодо порту навантаження товару Tianjin Xingang та порту розвантаження Chornomorsk Ukraine. Відомості щодо порту навантаження, вказані у коносаменті № S0124110691 відповідають відомостям, вказаним у рахунку про транспортні витрати від 14.03.2025 та графі 20 МД від 18.03.2025 № 25UA100320009418U0. Натомість, апелянтом ні суду першої, ні апеляційної інстанції не зазначено підстав неможливості встановити належний пункт навантаження товару за вищевказаними документами. Як наслідок, лише відсутність першого аркушу коносаменту від 03.12.2024 № HLCUSZX2411DAHI0 не є достатньою підставою для невизнання митної вартості товару, вказаної декларантом. Доводи апеляційної скарги щодо не надання ФОП ОСОБА_1 банківського документу на підтвердження оплати транспортних послуг колегія суддів вважає такими, що не є беззаперечними підставами для коригування митної вартості товару з огляду на наступне. Так, дійсно умовами Договору № 0107/24/05 передбачено оплату клієнтом транспортно-експедиторських послуг протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату. ТОВ «Клевер Тім» виставлено позивачу рахунок на оплату послуг 14.03.2025, проте до митного оформлення 18.03.2025 декларантом не надано доказів сплати транспортно-експедиційних послуг. Як зазначив позивач, станом на день митного оформлення товару (18.03.2025) ним не сплачено кошти експедитору, у зв`язку з чим не надано відповідних платіжних документів. З цього приводу колегія суддів зазначає, що наведені обставини можуть свідчити про неналежне виконання клієнтом умов Договору транспортування. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації на підтвердження витрат на транспортування. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.09.2019 у справі №810/2784/18 щодо не надання декларантом доказів сплати за придбаний товар по Контракту як підстави для коригування митної вартості. В даному випадку, вартість витрат на транспортування встановлена рахунком від 14.30.2025 та довідками про вартість транспортування від 14.03.2025. Колегія суддів зауважує, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не зазначено, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату та довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18, від 03.02.2021 у справі № 810/4441/16, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020. Отже, митний орган мав можливість перевірити правильність розрахунку позивачем митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 04.08.2021 по справі № 520/4787/19 та від 04.08.2021 по справі № 520/3421/19 колегія суддів відхиляє з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей у реквізитах рахунку покупця у договорі від 03.11.2024 № SW24517 та документах стосовно оплати товару колегія суддів вважає безпідставними, оскільки митним органом не зазначено, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість оцінюваного товару. Доводи скаржника про розбіжності у описі товару у митній декларації, інвойсі від 27.11.2024 № SW24517 та копії митної декларації країни відправлення колегія суддів оцінює критично, оскільки ні у спірному рішенні, ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідачем не зазначено, які саме розбіжності у описі товару слугували підставами для коригування митної вартості товару. В свою чергу, дослідивши надані ФОП ОСОБА_1 документи, колегія суддів зазначає, що з них вбачається ввезення останнім до України велосипедів, натомість митним органом не доведено, що зазначення у інвойсі та експортній митній декларації назви товару англійською мовою Crossbike, а у митній декларації 25UA100320009418U0 Bicycle впливає на визначення митної вартості товару під час його декларування, враховуючи надані декларантом документи. Щодо посилань апелянта на неможливість врахування висновку експерта від 18.03.2025 № 20-30/03-2025 з огляду на проведення у ньому аналізу цін ринку Китаю на ідентичні та подібні товари без зазначення торгівельних марок та виробників колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо в інвойсі № SW24517 від 27.11.2024. При цьому, висновок експерта наданий позивачем додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.04.2023 у справі № 826/7411/15, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові, разом з тим, зауважує, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17. Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, взятої за основу для коригування митної вартості оцінюваного товарк, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі № 520/8289/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова