Постанова 4854 № 400/4553/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4553/19 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020р. про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра освіти і науки України Новосад Ганни Ігорівни, Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Міністра освіти і науки України Новосад Г.І. та Міністерства освіти і науки України, в якому просив відповідно до ст.5 ЗУ "Про інформацію": - визнати протиправною бездіяльність щодо повідомлення нормативно-правового акту, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, отриманий до 1997р., видається дублікат диплома спеціаліста; - зобов`язати повідомити нормативно-правовий акт, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, отриманий до 1997р., видається дублікат диплома спеціаліста. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для звернення до суду слугувало неповідомленні відповідачем інформації на звернення за № ІЛ-9883398 від 10.11.2019р.. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020р. провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд виходив з того, що між позивачем та Міністерством освіти особисто відсутній адміністративно-правовий спір, який повинен бути вирішений будь-яким судом. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України). За приписами ч.1,2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Для звернення до суду особа (позивач) повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв`язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду. Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018р. по справі за №802/2474/17-а. Крім того, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), серія А № 18, п.28- 36). При цьому, ст.6 Конвенції не гарантує безумовного доступу до суду. ЄСПЛ звертав увагу, що застосування §1 ст.6 можливе лише для захисту у цивільних правовідносинах, залежить від наявності "спору", спір має стосуватися "прав та обов`язків", які хоча б суперечливо мають визнаватися національним законодавством; ці "права та обов`язки" мають бути "цивільними" згідно з Конвенцією (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, § 81). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Алавердян проти Вірменії, § 35). Згідно з п.9 ч.3 ст. 2 КАС України, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. У свою чергу, ст. 45 Кодексу встановлює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Як встановлено судом першої інстанції та неоспорюється ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 неодноразово звертався на Урядову гарячу лінію Міністерства освіти і науки України з питаннями щодо порядку видачі та форми дубліката диплома про закінчення позивачем у 1981 р. (за часів СРСР), просив назвати нормативно-правовий акт, яким врегульований порядок видачі дубліката диплома зразка СРСР Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г.Бєлінського (нині - Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського). Кожне таке телефонне звернення на Урядову лінію Міністерства освіти ОСОБА_2 оскаржив до суду по формальним підставам, або несвоєчасно надана письмова відповідь, або відповідь надана не по суті його запитань (відповідь не відповідає його внутрішнім переконанням та/або очікуванням). За період з 1.12.2014р. по 1.02.2020р. ОСОБА_3 до Миколаївського окружного адміністративного суду було подано більше 60 позовів до Міністерства освіти і науки України, в яких ОСОБА_2 фактично просив суд зобов`язати Міністерство або його посадових осіб вирішити питання щодо порядку видачі диплома про вищу освіту зразка часів СРСР у 1981р.. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019р. по справі за №400/2010/19 (набрало законної сили 27.11.2019р.), ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною дією Міністерства освіти і науки України у повідомлення листом від 19.06.2019р. №3.4.3/87-19 про те, що особі, яка здобула вищу освіту до 1991р., може бути виданий дублікат диплома спеціаліста; зобов`язання Міністерство освіти повідомити достовірну правову інформацію, а саме: дублікат якого документа про вищу освіту може бути виданий особі, яка здобула вищу освіту до 1991р., у разі втрати диплома. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019р. по справі за №400/2118/19 (набрало законної сили 13.01.2020р.), ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Міністерство освіти і науки повідомити назву нормативно-правового акту Міністерства, відповідно до якого, особам, що втратили дипломи, отримані до 1991 року, видається дублікат диплома спеціаліста та дату прийняття Міністерством освіти і науки України такого нормативно-правового акту. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019р. по справі за №400/3025/19 (набуло законної сили 25.02.2020р.), ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнати протиправною дією генерального директора Департаменту вищої освіти і освіти для дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О. повідомлення про те, що у випадку якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови КМУ №354 від 16.04.1997 дублікат документа про вищу освіту видається за формою диплома спеціаліста, зобов`язання гендиректора повідомити, який документ про вищу освіту здобуту у 1981 році він має отримати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019р. по справі за №400/3128/19 (набрало законної сили 5.05.2020р.), ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення про результати перевірки його звернення від 18.08.2019р. ІЛ-9603923 та суть прийнятого рішення; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити позивачеві про результати перевірки його звернення від 18.08.2019р. ІЛ-9603923 та суть прийнятого рішення; визнання протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення порядку видачі дублікатів дипломів про вищу освіту ректорові Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити порядок видачі дублікатів дипломів про вищу освіту ректорові Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського. Водночас, предметом даної справи є отримання від Міністерства освіти і науки України інформації про нормативно-правовий акт, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, отриманий до 1997р., видається дублікат диплома спеціаліста. Зважаючи на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи та змісту вищенаведених правових норм, судова колегія вважає, що чисельні звернення до суду з вимогами зобов`язати повідомити ОСОБА_4 нормативно-правовий акт, відповідно до якого особі, яка втратила диплом, отриманий до 1997р., видається дублікат диплома спеціаліста, за умови наявності в нього пільг щодо сплати судового збору, а також враховуючи відмови у їх задоволені у зв`язку із необґрунтованість позовних вимог, достеменно свідчить про зловживанням процесуальними правами звернення до адміністративного суду та суперечить завданню адміністративного судочинства. Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 22.03.2018р. у справі за №П/9901/135/18, від 31.01.2019р. у справі за №9901/56/19, від 27.06.2019р. у справі за №9901/920/18, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 321, 325 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019р. про повернення позовної заяви - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв