Постанова 4855 № 826/1591/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1591/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів у сумі 145359, 52 гривень, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 01 березня 2017 року по 12 вересня 2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/1977/16 з 01 березня 2017 року по 11 вересня 2017 року у розмірі 140015, 42 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове в цій частині, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що заяв про виконання рішення суду до Генеральної прокуратури України від Куриленка В. П. не надходило. Лише після постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 17.05.2017 р. до Генеральної прокуратури України 29.05.2017 р. надійшло його звернення щодо виконання рішення суду. За результатами розгляду заяви позивача йому надано мотивовану відповідь від 09.06.2017 р. № 11-22193-17, в якій повідомлено про оскарження в установленому законом порядку судових рішень, а також про можливість їх виконання Генеральною прокуратурою України з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, апелянт зауважує, що за рішенням суду позивач підлягав поновленню на посаді, яка в структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України була відсутня, що, на думку апелянта, ускладнювало добровільне виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. При цьому, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що постанова державного виконавця від 08.08.2017 р. ВП № 54459110 щодо виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2017 р. № 826/1977/16 надійшла до Генеральної прокуратури України лише 04.09.2017 р. На підставі цієї постанови наказом Генерального прокурора України від 12.09.2017 р. № 936-ц рішення суду було виконане. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 24.02.2020 р. за вх. № 6778, у якому позивач зазначає, що відповідно до чинних на момент виникнення спірних правовідносин положень ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. 16.03.2017 р. позивач звертався до відповідача з вимогою поновити його на посаді у добровільному порядку, оскільки рішення судів, які набрали законної сили, повинні виконуватись на території України незалежно від того, звернуті вони до виконання у примусовому порядку чи ні. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/1977/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 24 листопада 2015 року № 1824ц в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області), відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 24 листопада 2015 року № 1829ц про перенесення дати звільнення ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 13 січня 2016 року № 17ц про внесення змін до наказу Генеральної прокуратури України № 1829ц від 24 листопада 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 30 грудня 2015 року; стягнено з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2015 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 321714, 82 грн; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 23514, 18 грн. Разом з тим, позивача поновлено на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) наказом ГП України від 12 вересня 2017 року № 936-ц з 30.12.2015 р. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. У постанові від 31.03.2020 р. (справа № 819/991/18) Верховний Суд звернув увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Отже, судом касаційної інстанції у вказаній справі зроблено висновок про те, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів у сумі 145359, 52 гривень залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 09.04.2020 р.)