Ухвала КАС ВС № 826/1591/18

УХВАЛА 07 грудня 2020 року м. Київ справа № 826/1591/18 адміністративне провадження № К/9901/26501/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 826/1591/18 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів, в с т а н о в и в : Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказати інші підстави для поновлення строку. 18 листопада 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява Офісу Генерального прокурора про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржником зазначено таке. Первинну касаційну скаргу Офісом Генерального прокурора подано з дотриманням строків, передбачених статтею 329 КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року її залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Копію вказаної ухвали скаржником отримано 11 червня 2020 року. З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції 01 липня 2020 року Офісом Генерального прокурора подано виправлену касаційну скаргу у справі № 826/1591/18, проте ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням ухвали суду. Водночас, виправлена касаційна скарга від 01 липня 2020 року передана на розгляд іншої колегії суддів. Офіс Генерального прокурора зазначає, що той факт, що автоматизованою чистемою документообігу 06 липня 2020 року визначено інший склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги Офісу Генерального прокурора у справі №816/1591/18, попри те, що вже 18 травня 2020 року відповідно до п.16.2 Інструкції було передано справу №816/1591/18 для розгляду колегії суддів Верховного Суду у складі Уханенка С.А., Кашпур О.В., Радишевській О.Р. свідчить про об`єктивні обставини, які не залежали від волевиявлення Офісу Генерального прокурора, та труднощі. Наслідком повторного автоматизованого розподілу справи №816/1591/18 та її передачі іншій колегії суддів, на думку скаржника, стало те, що первинною колегією суддів не отримано виправлену касаційну скаргу, що потягло за собою прийняття ухвали від 06 липня 2020 року про повернення касаційної скарги. Проаналізувавши доводи скаржника, Суд зазначає таке. Так, ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора було повернуто скаржнику. Водночас, 06 липня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 826/1591/18 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів. Тобто, повторно подана касаційна скарга надійшла після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги, тому її не було передано на розгляд попередньої колегії суддів, а відбувся автоматизований розподіл справи. Крім того, у заяві скаржник знову повідомляє про законодавчі, структурні, кадрові зміни в організації діяльності органів прокуратури України, значну кількість справ з питань проходження публічної служби в органах прокуратури, які наразі перебувають в провадженні окружних адміністративних судів, відповідно, збільшення навантаження на працівників Департаменту представництва інтересів держави в суді, що мало наслідком збільшення часу підготовки процесуальних документів. Проте, в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2020 року Судом вже надавалась оцінка вказаним обставинам, а також зазначалось, що касаційна скарга втретє була подана більше, ніж через місяць після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У заяві скаржник не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання касаційної скарги, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Зважаючи на наведене, суд вбачає необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо наступного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою у найкоротший термін. Тому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними. З огляду на те, що підстави пропуску строку звернення з касаційною скаргою, визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Визнати неповажними підстави пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі №826/1591/18. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 826/1591/18 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення коштів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідачО. А. Губська Судді М. В. Білак Н. М. Мартинюк