Постанова 4870 № 914/1606/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" березня 2020 р. Справа №914/1606/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вих. №14/4-339-20 від 17.01.2020 (вх. №01-05/446/20 від 30.01.2020), на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 (повне рішення складено 26.12.2019) у справі №914/1606/19 (суддя Петрашко М.М.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення 6 668 685,40 грн. За участю представників від: позивача: не з`явилися; відповідача: не з`явилися; ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради 6 668 685,40 грн., з яких: 5 144 348,37 грн. - основний борг, 701 006,74 грн. - пеня, 255 083,62 грн. - 3% річних та 568 246,67 грн. - інфляційні втрати. Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного здійснення оплати за договором постачання природного газу № 6222/1718-ТЕ-21 від 01.10.2017. Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд зменшити розмір пені на 50%. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5 144 348,37 грн. основного боргу, 350 503,37 грн. пені, 255 083,62 грн. 3% річних, 568 246,67 грн. інфляційних втрат та 100 030,28 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що поставлений позивачем згідно актів приймання-передачі природний газ відповідач оплатив лише частково і матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 5 144 348, 37 грн. Окрім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 701 006,74 грн. пені, 255 083,62 грн. 3% річних та 568 246,67 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими. Разом з тим, з врахуванням обставин справи та наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав, визначених ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені на 50 %. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 350 503,37 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 апелянт просить залишити без змін. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 233 ЦК України та зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 50%, оскільки не врахував інтереси позивача, не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не оцінив майнового стану сторін. При цьому, апелянт зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов`язанням за договором. 02.03.2020 до суду від Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції підставно та обгрунтовано зменшив розмір пені на 50%, оскільки КП "Дрогобичтеплоенерго" працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва і на сьогоднішній день різниця в тарифах складає 3,5 млн. грн.; порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, а зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послу; відповідач не може вільно розпоряджатись всіма своїми коштами, оскільки відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 №217 НКРЕКП розраховує для теплопостачальних підприємств та затверджує реєстри нормативів перерахунку коштів, в тому числі і на користь позивача; стягнення неустойки в повному розмірі спричинить додаткове збільшення збитків відповідача та може призвести до стану неплатоспроможності. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1606/19 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 30.03.2020. Сторони участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. 24.03.2020 та 30.03.2020 на електронну адресу суду від позивача поступили клопотання про відкладення розгляду справи мотивовані тим, що у зв`язку з запровадженням Постановою КМУ від 11.03.2020 на всій території України карантину представник позивача не може прибути в судове засідання 30.03.2020, подати до суду відзив на позовну заяву та докази у справі у встановлений судом строк. Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. Під час підготовки справи до розгляду суд має вжити належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи та до початку її розгляду по суті, з`ясувати явку учасників справи у судове засідання та вирішити питання про можливість розгляду справи у разі неявки того чи іншого учасника справи, виходячи з визначеного у пункті 4 частини 5 статті 13 ГПК України обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, у тому числі права на участь у судових засіданнях, надання суду пояснень, наведення своїх доводів і міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечень проти заяв, клопотань, доводів та міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України). Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, за приписами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, відповідач скористався своїм правом, визначеним ст. 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, а суд не витребовував від позивача жодних доказів у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.10.2017 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (споживач) був укладений договір №6222/1718-ТЕ-21 постачання природного газу ( далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від 15.01.2018 та додаткову угоду №2 від 04.04.2018. Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно з п.2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ обсягом до 6400 тис. куб. метрів. Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) газ обсягом до 100 тис.куб.м. (в редакції додаткової угоди №2 від 04.04.2018). Пунктом 3.1. Договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Відповідно до п.3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Згідно з п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 7.2. Договору споживач зобов`язується своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20. Згідно з п. 8.2. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256. Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017р. на суму 1026902,14 грн., від 30.11.2017р. на суму 5002405,08 грн., від 31.12.2017р. на суму 5707037,41 грн., від 31.01.2018р. на суму 6197179,04 грн., від 28.02.2018р. на суму 6618261,17 грн., від 31.03.2018р. на суму 6137869,12 грн., від 30.04.2018р. на суму 352876,60 грн. Оскільки відповідач не здійснив повної оплати за переданий йому газу, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради 5 144 348,37 грн. заборгованості за Договором. Окрім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий за Договором газ позивач просив стягнути з відповідача 701 006,74 грн. пені, 255 083,62 грн. 3% річних та 568 246,67 грн. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5 144 348,37 грн. основного боргу, 350 503,37 грн. пені, 255 083,62 грн. 3% річних, 568 246,67 грн. інфляційних втрат та 100 030,28 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 350 503,37 грн. у зв`язку зі зменшення такої судом на 50%. В решті апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у даній справі залишити без змін. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013). Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18). З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% з огляду на те, що: КП "Дрогобичтеплоенерго" використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; підприємство працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва; порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги ( на підтвердження вказаного відповідачем долучено довідки про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, копію генерального договору кредитної лінії та довідку про тарифи, які свідчать про збитковість підприємства). При цьому, відповідач зазначав, що поставлений природний газ ним частково оплачено, а позивач просить стягнути з відповідача також і передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Суд першої інстанції встановив, що: відповідач частково оплатив поставлений за договором природний газ, що свідчить про значний ступінь виконання боржником зобов`язання. Основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у т.ч. в навчальні заклади, дитячі садки, оздоровчі санаторії, лікарні та ін.), тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Невиконання зобов`язань було зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та місцевого самоврядування, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі. Окрім того, суд дійшов до висновку, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з КП «Дрогобичтеплоенерго» пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру пені на 50%. Щодо доводів позивача про те, що при зменшенні розміру штрафних санкцій суд першої інстанції не врахував майнового стану позивача, колегія суддів зазначає, наступне: Відповідно до приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Під час вирішення даного спору позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують майновий стан позивача та наявність у позивача збитків, спричинених простроченням оплати за Договором відповідача. Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження. З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі №914/1606/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Скрипчук О.С. Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.04.2020