Постанова 4818 № 629/4558/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2020 року м. Харків справа № 629/4558/19 провадження № 22-ц/818/1849/20 Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Коваленко І.П., суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С., за участі секретаря: Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області, третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності, за апеляційною скаргою Лозівської міської ради Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, ухвалене суддею Каращук Т.О., - ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області, третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності. Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є рідним братом її бабусі ОСОБА_3 . Зазначає, що вона з лютого 2014 року проживала разом зі своїм двоюрідним дідусем та його дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину, однак не дооформила її до дня смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вказує позивач, вона є єдиним спадкоємцем двоюрідного діда та його дружини. На момент смерті ОСОБА_4 , вона мешкала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про фактичне прийняття спадщини. У зв`язку з викладеним, просила : встановити факт проживання однією сім`єю із двоюрідним дідом - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружиною ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з лютого 2014 року та по день їх смерті; визнати за нею право власності за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири від 11 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Н.Ю., який зареєстрований в реєстрі за №1150 та в подальшому зареєстрованого в Лозівському БТІ 14 березня 2000 року за №10604, після смерті двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . С судове засідання суду першої інстанції позивачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала. Представник відповідача Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області - Курасова О.К. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що проти задоволення позову заперечує. Третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області у судове засідання також не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, винесення рішення залишила на розсуд суду. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , проживала однією сім`єю разом із своїм двоюрідним дідом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружиною - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з лютого 2014 року по день їх смерті. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири від 11 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Н.Ю., який зареєстрований в реєстрі за №1150 та в подальшому зареєстрованого в Лозівському БТІ 14 березня 2000 року за №10604, після смерті двоюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Лозівська міська рада Харківської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Також зазначила, що сама позивачка із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, та не отримувала відмови у вчиненні нотаріальної дії. У своїх запереченнях на апеляційну скаргу, які фактичної є відзивом, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Сторони подали заяви про розгляд справи у апеляційному суду без їх участі. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходи в з того, що факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з двоюрідним дідусем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 , починаючи з лютого 2014 року по день їх смерті підтвердженим наданими до суду документами. Враховуючи той факт, що вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно безпосередньо залежить від виникнення у потенційного спадкоємця права на спадкування майна спадкодавця, суд вважав за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є: ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) - мати. ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками є: ОСОБА_9 - батько, ОСОБА_10 - мати. ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками є: ОСОБА_12 - батько, ОСОБА_13 - мати. ІНФОРМАЦІЯ_6 в сім`ї ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також народився син - ОСОБА_2 . Отже, із наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є двоюрідним дідом позивачки ОСОБА_1 . З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартир від 11 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області, за реєстровим №1150. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - померла. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем двоюрідного діда та його дружини. На момент смерті ОСОБА_4 , вона мешкала спірній в квартирі, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України: Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальними положеннями про спадкування, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1270 ЦК України). Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Статтями 1261 - 1264 ЦК України установлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно роз`яснень, викладених пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України. Конституційний Суд України у п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5- рп/99 вказує, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї крім факту спільного проживання є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною на час смерті були зареєстровані та проживали в квартирі АДРЕСА_2 . Натомість, позивачка ОСОБА_1 з 15.01.2014 року була зареєстрована: АДРЕСА_3 , а з 17 серпня 2017 року по цей час зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , що підтверджується довідкою характеристикою Лозівської міської ради Харківської області від 10 вересня 2019 року №732 та довідкою Лозівської міської ради Харківської області від 19 вересня 2019 року №749.(а.с.9, 53). З викладеного вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та померлі ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною проживали за різними адресами. Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог позивачкою наданий акт про сумісне фактичне проживання, який складений та підписаний сусідами. (а.с.13). При цьому, із тексту акту вбачається, що сусіди підтверджують факт, що позивачка своїм родичам викликала лікарів, купувала ліки, памперси та продукти харчування за необхідністю, тобто надавала посильну допомогу та піклувалась про них. Разом з тим, обставини щодо надання допомоги та піклування позивачкою про померлих, не підтверджує факт наявності між ними відносин, притаманних сім`ї, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 21 березня 2019 року по справі №461/4689/15ц. Крім того, цей акт ніким не посвідчений, особи, які зазначені як сусіди, в судовому засіданні в якості свідків не допитувались, про кримінальну відповідальність не попереджались. Будь-яких інших письмових доказів, фотокарток, тощо на підтвердження факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем, позивачкою не надано. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 , однією сім`єю щонайменше п`ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після їх смерті. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судовий витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області - задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області, третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Лозівської міської ради Харківської області (місце знаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м. Лозова, Харківська область, код ЄДРПОУ 06716633) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2305,20грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20коп.) Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повну постанову складено 02 квітня 2020 року. Головуючий - І.П. Коваленко Судді - А.І. Овсяннікова І.С. Сащенко