Постанова 4818 № 643/20213/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 15 лютого 2023 року м. Харків справа № 643/20213/19 провадження № 22-ц/818/49/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В., за участю секретаря - Гармаш К.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Валки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Харкова, в особі Харківської міської ради про визнання права власності, за апеляційною скаргою Харківської міської ради, в особі представника Закревського Андрія Олександровича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року, ухвалене суддею Єрмак Н.В., - В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Харкова, в особі Харківської міської ради про визнання права власності. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 серпня 1994 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є її бабусею та дідусем. Дідусь, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті ніхто офіційно не заявив своїх прав на спадщину, що відкрилася. Однак, на момент його смерті у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована та постійно мешкала його дружина ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину. ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/2 частини цієї квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. За життя, 21 травня 2009 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 21 травня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим №533, згідно якого ОСОБА_2 заповіла їй все своє майно. На підставі заповіту від 21 травня 2009 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 офіційно не оформила спадщину після смерті свого чоловіка, постановою нотаріуса від 23 серпня 2019 року №1434/02-31 з цієї підстави їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину спірної квартири, яка належала ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 . Вказує, що вона зареєстрована та мешкає у спірній квартирі з 10 січня 1996 року. У шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, а також фактично вступила у спадщину, оскільки на момент смерті бабусі була зареєстрована, мешкала та володіла спірною квартирою повністю. Просить суд, з урахуванням останніх уточнень, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року позовну заяву задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що в порушення ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач надала суду уточнену позовну заяву, якою порушено строк, за яким можна скористатись правом на зміну позову, а також одночасно змінила підставу та предмет позову. Зазначає, що спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 - відкрилась після смерті власника вказаного нерухомого майна - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 був чинним ЦК УРСР 1963 року. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, оскільки не підтверджені допустимими доказами. Вказує, що надані квитанції про сплату комунальних послуг датовані 2015-2017 р. та не стосуються часу відкриття спадщини ОСОБА_3 , який помер ще у 1995 році. Доводи викладені в рішенні суду першої інстанції про фактичний вступ в управління (володіння) спадковим майном ґрунтуються лише на поясненнях позивача без документального підтвердження. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном в порядку вимог ч.1 ст.549 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 23 січня 1949 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 (позивачка по справі), ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дочкою ОСОБА_6 , та онукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Як вбачається з копії Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 серпня 1994 року Органом приватизації житлового фонду Харківського інституту інженерів залізничного транспорту за реєстраційним №62, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Як вбачається з відповіді Харківського обласного державного нотаріального архіву від 21 квітня 2021 року №1381/01-21 заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до нотаріальних контор не надходили, спадкові справи не заводились, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . За життя, 21 травня 2009 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Носовою О.В., за реєстровим №533, яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на час смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Як свідчать матеріали справи 30 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №307/2017. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 23 серпня 2019 року державним нотаріусом Третьої харківської державної нотаріальної контори Полтавською К.С. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , за реєстровим №3-179, яка складається з 1/2 частки у справі власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 серпня 1994 року Органом приватизації житлового фонду Харківського інституту інженерів залізничного транспорту за реєстраційним №62. Постановою державного нотаріуса Третьої харківської державної нотаріальної контори Полтавської К.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 серпня 2019 року №1434/02-31 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_2 , а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності доказів щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . Доводи Харківської міської ради про те, що позивачем було подано уточнену позовну заяву в порушення вимог ч.3 ст.49 ЦПК України - колегією суддів не приймаються. Так, частиною 3 статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Як свідчать матеріали справи ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року дану справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 02 листопада 2020 року. Уточнену позовну заяву було подано ОСОБА_1 06 листопада 2020 року. Підготовче судове засідання було закрито ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 січня 2021 року та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2021 року. Таким чином, під час подання уточненої позовної заяви ОСОБА_1 було дотримано вимоги ч.3 ст.49 ЦПК України. У позовній заяві ОСОБА_1 , як на підставу позову, посилається на те, що її бабуся ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/2 часткою спірної квартири, після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 . Зазначає, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 , вона має право на спадщину після смерті бабусі за правом представлення. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі підлягають до застосування положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном. Таким чином, для визначення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК УРСР пов`язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що «згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась». Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно. Згідно із пунктом 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Згідно ст. ст.12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, на підтвердження факту прийняття спадщини, а саме вступу в управління спадковим майном, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , позивачем надано суду квитанції про оплату комунальних послуг, які надавалися за місцем знаходження спірної квартири. Як вбачається із ксерокопії паспорта ОСОБА_2 остання була зареєстрована у спірній квартирі з 10 листопада 1960 року. Таким чином, на час відкриття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 була зареєстрована у спірній квартирі. Крім того, позивачем було надано договір №62 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 24 серпня 1994 року, укладений між власником будинку - ректором ХДАЗТ ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Строк дії договору до 24 серпня 1999 року. Із змісту вказаного договору вбачається, що власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , співвласник ОСОБА_2 приймає участь у витратах на виконання названих робіт. Таким чином, у період з 24 серпня 1994 року по 24 серпня 1999 року на ОСОБА_2 були покладені обов`язки, в тому числі, щодо проведення оплати за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, в якому розташована спірна квартира, що свідчить проте, що ОСОБА_2 у продовж шестимісячного строку після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , фактично вступила в управління спадковим майно, а саме спірної квартирою. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин Харківської міською радою не надано. Той факт, що ОСОБА_2 , протягом шести місяців з моменту смерті ОСОБА_3 , несла витрати за утримання спірної квартири в цілому, а не лише 1/2 її частини, не спростовані відповідачем. Порядок користування спірною квартирою між співвласниками не визначався, отже, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продовжувала користуватися квартирою в цілому. Частиною 1 статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_2 . Оскільки позивачем доведено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , тому наявні правові підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_2 . Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Харківської міської ради, в особі представника Закревського Андрія Олександровича - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.Ю. Тичкова О.В. Маміна