Постанова Харківський апеляційний суд № 645/3326/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 645/3326/23 Номер провадження 22-ц/818/2056/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 листопада 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_1 відповідачки ОСОБА_2 , представниці ОСОБА_2 адвоката Бакшеєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є. по справі № 645/3326/23 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварова Анастасія Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварова Анастасія Вікторівна, про усунення від права на спадкування, - В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварова Анастасія Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, який в подальшому уточнила, залучивши ОСОБА_2 як відповідача. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_4 , 1971 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба, ОСОБА_5 , 1950 року народження. Спадкоємцями після їх смерті є вона та її сестра ОСОБА_2 18 лютого 2022 року вона звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварової А.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5 , після чого була заведена спадкова справа № 4/2022. Спадкоємцями за правом представлення є вона та ОСОБА_2 , оскільки їхня мати та дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_4 померла ще у 2014 році. 04 лютого 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварової А.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого заведена спадкова справа № 3/2023. 21 квітня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уваровою А.В. розглянута її заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у спадщині, що складає 1/6 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_5 , та винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадщину. Також 21 квітня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уваровою А.В. розглянута її заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 , та відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з аналогічної підстави. Вказала, що вона отримала в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради довідку про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, та копію свідоцтва про право власності на житло, а саме квартири АДРЕСА_2 , згідно яких власниками є мати - ОСОБА_4 , баба - ОСОБА_5 та її сестра ОСОБА_6 . Оскільки у неї відсутній оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно, необхідний для оформлення спадщини, вона змушена звертатися до суду. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку у спадщині після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на майно, що складає 1/6 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварова Анастасія Вікторівна, про усунення від права на спадкування. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня з ОСОБА_3 баба - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після померлої відкрилась спадщина, що складається з частини у спільній сумісній власності на 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Частина зазначеного майна належала спадкодавиці на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 грудня 2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, реєстраційний номер 8-06-255956. Іншу частину квартири спадкодавиця успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після дочки - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померлою за життя не було складено заповіту. Зазначила, що вона є онукою спадкодавиці та має право на спадщину за законом за правом представлення після померлої раніше матері. На момент смерті баби вона проживала та була зареєстрована разом із нею, тому вона фактично прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 . Іншою спадкоємицею за законом за правом представлення після померлої баби є сестра ОСОБА_3 , яка не має права власності на зазначену квартиру. Починаючи з 2007 року та на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що на час смерті баби ОСОБА_3 запевняла відповідачку, що намірів приймати спадщину не має та не заперечує проти того, щоб вона прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 . Натомість, 18 лютого 2022 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини та відкрила спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_5 , а 04 лютого 2023 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 Посилалася на те, що за життя баба ОСОБА_5 мала декілька дуже тяжких захворювань. У 2017 році у неї стався ішемічний атеротравматичний інсульт, наслідком якого стали втрата пам`яті та інші тяжкі неврологічні симптоми. Після інсульту, разом з іншими його негативними проявами, був дуже високий тиск, тому потрібно було постійно вживати ліки. Оскільки за станом здоров`я бабу було вкрай необхідно доглядати постійно, вона юридично оформила себе як особу, яка надає соціальні послуги ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою, наданою Управлінням соціального захисту населення. У 2019 році на фоні вже існуючого тяжкого стану здоров`я бабі проведено оперативне втручання з приводу блоку жовчного міхура механічної жовтухи; захворювання головки підшлункової залози. У листопаді 2021 року у ОСОБА_5 стався другий ішемічний інсульт, наслідки якого були несумісними з життям, і ІНФОРМАЦІЯ_2 баба померла. Отже, у зв`язку із своїм важким станом здоров`я баба була не в змозі самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. Останні роки, в період тривалості хвороби, про спадкодавця піклувалася лише вона, повністю взяла на себе обов`язок щодо її утримання, допомагала готувати їжу, прибирала, годувала, надавала допомогу, в тому числі фінансову, купувала усі необхідні ліки за свої кошти. Оскільки перший інсульт, потім смерть баби сталися раптово, вона за життя не склала заповіту, хоча неодноразово їй про це зазначала, оскільки саме відповідачка проживала з нею разом все життя та піклувалася про неї. Після смерті ОСОБА_5 отриманням необхідних медичних документів, свідоцтва про смерть та безпосередньо похованням займалася лише вона. Зазначила, що ОСОБА_3 безумовно була обізнана про тяжкий діагноз ОСОБА_5 , її тривалу важку хворобу та необхідність бути поруч та надавати допомогу. Але, незважаючи на те, що мала можливість надавати таку допомогу, як близька родичка, адже у баби окрім онук не було інших родичів, свідомо їх не виконувала, не вчиняла жодних дій стосовно нагляду за нею та надання допомоги. Вона неодноразово зверталась до сестри з проханням надати хоч будь-яку допомогу, але ОСОБА_3 свідомо ухилялася від догляду за ОСОБА_5 та надання фінансової допомоги. Просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом за правом представлення після баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12 жовтня 2023 року до суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому він просив відмовити у його задоволенні. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_3 , постійно приймала участь у допомозі бабі, з урахуванням її віку та матеріального стану на той час. З 2015 по 2019 рік вона навчалась на денній формі у Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва, однак після занять провідувала бабу, купувала ліки, чеки не зберігала. Єдиним джерелом її доходів була стипендія, тож вона не могла покрити всі витрати на ліки. Коли сестра залишила бабу на самоті, вона викликала швидку. Цілодобово знаходитись разом з бабою та залишатись на ночівлю вона не могла, оскільки у неї мешкала сестра з родиною. Крім того, ОСОБА_2 отримувала компенсацію як особа, що надає соціальні послуги. Вона ніколи не ухилялась від надання допомоги бабі, та остання не казала їй, що потребує саме її допомоги. 25 жовтня 2023 року від представниці ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказала, що внаслідок ішемічного атеротравматичного інсульту, що стався у 2017 році, баба знаходилась у безпорадному фізичному стані, і стороння допомога та догляд їй були вкрай необхідні.Окрім того, стану здоров`я спадкодавці було завдано і тяжких неврологічних наслідків, таких як втрата пам`яті, не впізнавання близьких тощо; у такому стані бабу не можна було залишати одну. Вона була вимушена залишити роботу та доглядати за бабою, маючи двох малолітніх дітей. Стаж її трудової діяльності було перервано. Компенсація, на яку посилається відповідачка, отримувалась спочатку у розмірі приблизно 170 гривень, потім, у 2021 році - у розмірі 200-238 гривень. Коли баба тяжко хворіла та була у безпорадному стані, ОСОБА_3 було вже 19 років, вона на той час проживала окремо, її добре фінансово забезпечував її батько. З перших днів хвороби баби відповідачці було добре відомо про її тяжкий та безпорадний стан, але вона купила ліки лише один раз на незначну суму. Дійсно, ОСОБА_3 регулярно приходила до баби до інсульту і отримувала від останньої фінансову допомогу. Після інсульту ОСОБА_3 була у баби лише кілька разів. Баба фізично не мала змоги просити її про допомогу, оскільки була у тяжкому безпорадному стані. Твердження ОСОБА_3 про те, що вона регулярно відвідувала бабу, допомагала та купувала ліки, не відповідають дійсності, як і про те, що коли ОСОБА_2 покинула бабу на самоті, позивачка викликала швидку допомогу, адже швидку допомогу було викликано при різкому погіршенні стану здоров`я баби саме нею, просто у присутності ОСОБА_3 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року, в якому ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 березня 2024 року виправлено описки, позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після померлої баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 2/9 частин у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/9 частину у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8946,66 грн; судові витрати у розмірі 4473,34 грн залишено за позивачем; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, судові витрати покладено на позивача. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 є спадкоємицею майна після померлих матері та баби, однак через відсутність правовстановлюючих документів вона не може оформити спадкові права на це майно. В свою чергу, ОСОБА_2 не доведено достатніми і достовірними доказами того, що ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги своїй бабі за наявності можливості її надання, а також перебування спадкодавиці в безпорадному стані та того, що вона мала потребу у постійному сторонньому догляді. ОСОБА_2 не доведено винної поведінки ОСОБА_3 та обставин свідомого ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги бабі. Зокрема, вона не довела, що померла баба потребувала допомоги саме від ОСОБА_3 . На вказане рішення суду 09 квітня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті баби на 2/9 частини у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 2017 року по день смерті ОСОБА_5 знаходилась у безпорадному стані, тяжко хворіла, була не здатна до самообслуговування настільки, що вона вимушена була оформити постійний догляд за нею та знаходитись постійно поряд. Суд не надав належної оцінки наданій медичній документації щодо стану здоров`я баби, її діагнозам, неправильно виклав показання свідків. Сам факт отримання нею компенсації як особою, що надає соціальні послуги, свідчить про потребу баби у сторонній допомозі. Зазначила, що ОСОБА_3 не надала жодного доказу на підтвердження надання допомоги бабі, яка знаходилась в безпорадному стані, а навчання не перешкоджало їй запропонувати свою допомогу. 06 серпня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді УСЗН Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 04 червня 2024 року та висновку лікарсько-консультативної комісії від 14 січня 2019 року щодо неспроможності ОСОБА_5 до самообслуговування, які колегія суддів не приймає як нові докази в силу вимог частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки до суду першої інстанції їх подано не було, доказів наявності перешкод у своєчасному поданні таких доказів заявницею не надано. Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_3 , представник Харківської міської ради та приватний нотаріус області Уварова А.В. не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 07 листопада 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_3 повернуто з відміткою від 04 жовтня 2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (том 2, а.с.115-116), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_3 повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (том 2, а.с.111); Харківська міська рада отримано 18 вересня 2024 року в електронному кабінеті (том 2, а.с.110); ПН ХМНО Харківської області ОСОБА_8 отримала 23 вересня 2024 року (том 2, а.с.114). 28 жовтня 2024 року приватний нотаріус ХМНО Харківської області Уварова А.В. подала заяву про розгляд справи без її участі (том 2, а.с.119-120). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 та її представника адвоката Бакшеєву А.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_9 (у шлюбах ОСОБА_10 та бабою її дочок: ОСОБА_11 та ОСОБА_3 (а.с. 11, 12, 14, 113-114, 115, 116 том 1). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 110 том 1). ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15, 104 том 1). Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 68610532 від 18 лютого 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уваровою А.В після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена спадкова справа № 4/2022 (а.с.17 том 1). Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 71370226 від 04 лютого 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уваровою А.В. після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 3/2023 (а.с.18 том 1). Як вбачається з довідки, виданої КП «Жилкомсервіс» дільниця № 54 від 27 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: власник ОСОБА_5 , 1950 року народження з 28 травня 1982 року; донька ОСОБА_4 , 1971 року народження з 07 квітня 1987 року по 27 лютого 2015 року; онука ОСОБА_2 , 1988 року народження з 02 лютого 1995 року; правнук ОСОБА_12 , 2009 року народження з 01 лютого 2011 року; правнук ОСОБА_13 , 2013 року народження з 11 червня 2013 року (а.с.21 том 1). З копії свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 2006 року реєстраційний № 8-06-255956, виданого відділом приватизації житлового фонду Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.23, 111-112 том 1). Аналогічна інформація міститься в довідці про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомості № 1132349 від 14 червня 2023 року (а.с.22 том 1). Відповідно до висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 16977 від 07 липня 2023 року прізвища « ОСОБА_15 » і « ОСОБА_16 » лінгвістично ідентичні, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого прізвища. Згідно із чинним українським правописом, нормативною формою цього прізвища є « ОСОБА_16 » (а.с.24-25 том 1). Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварової А.В. від 21 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 бабусі ОСОБА_5 на майно, що складає 1/6 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у неї відсутні документи, що посвідчують прав власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме Свідоцтво про право власності на житло, а також вона не має вільного доступу до квартири та не може організувати виготовлення нового технічного паспорту. Вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні (а.с.19 том 1). Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварової А.В. від 21 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/3 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з таких же підстав (а.с.20 том 1). Як вбачається з довідки № 768 від 31 серпня 2023 року в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради згідно з вимогами Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, ОСОБА_2 було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період з 31 січня 2019 року до 30 листопада 2021 року (а.с.117 том 1). В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які повідомили, що ОСОБА_5 постійно доглядала її онука ОСОБА_2 . Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частиною 1 статті 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини. Перелік осіб (спадкоємців), які мають право на спадкування за правом представлення, встановлений нормами статті 1266 ЦК України, є вичерпним. У постанові Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) зроблено висновок щодо застосування статті 1266 ЦК Українита вказано, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу). Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. За правилами статті 392 ЦК Українипозов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 посилалася на те, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, і ця обставина унеможливила отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері та баби в нотаріальному порядку. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 , мати сторін по справі, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Після її смерті спадкоємцями першої черги є мати ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_2 , які постійно проживали у спірній квартирі разом з померлою та прийняли спадщину, та дочка ОСОБА_3 , яка на час смерті матері була неповнолітньою, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_5 , мати померлої ОСОБА_4 і баба ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя їй належала 4/9 (3/9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 2006 року реєстраційний № НОМЕР_1 та 1/9 частини в порядку спадкування за законом після померлої дочки ОСОБА_4 ) частини квартири АДРЕСА_2 . Після її смерті спадкоємцями за правом представлення є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , онуки, дочки померлої ОСОБА_4 . 18 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тобто у відповідний шестимісячний термін. ОСОБА_2 також прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у спірній квартирі разом з померлою. Постановами приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Уварової А.В. від 21 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 та після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_5 на частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи, які підтверджують право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вищевказану квартиру. Реєстрація права власності на спірну квартиру за померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 2006 року реєстраційний № НОМЕР_1 та довідкою про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна з перевіркою відомостей № 1132349 від 14 червня 2023 року, виданою Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради. Виходячи з наведеного та у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 оригіналу правовстановлюючого документу на спірну квартиру, яка належала на праві спільної сумісної власності померлим ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , а також відповідачці ОСОБА_2 та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на яку було відмовлено нотаріусом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом після померлої баби ОСОБА_5 на 2/9 частин у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та після померлої матері ОСОБА_4 на 1/9 частину у праві власності на вказану квартиру. Аналогічний висновок щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування за відсутності правовстановлюючих документів та наявності перешкод в оформленні права власності нотаріусом викладено в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 443/878/20 (провадження № 61-13028св22). Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , виходячи з наступного. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 5 статті 1224 ЦК України). Правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. При цьому відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 1224 ЦК України свідчать, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц (провадження № 61-34600св18), від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 (провадження № 61-37615св18)). У постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні таких спорів підлягають з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) сформульовано висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних документах. Таким чином, суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/14057/17 (провадження № 61-6003св21), від 19 травня 2022 року у справі № 132/2991/20 (провадження № 61-9112св21), від 31 травня 2022 року у справі № 308/4006/18 (провадження № 61-21065св21), від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21 (провадження № 61-19847св21), від 26 квітня 2023 року у справі № 127/28690/21 (провадження № 61-2205св23). Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). При зверненні із позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що баба ОСОБА_5 мала декілька дуже тяжких захворювань, у 2017 році стався ішемічний атеротравматичний інсульт, наслідком якого стали втрата пам`яті та інші тяжкі неврологічні симптоми. Після інсульту, разом з іншими його негативними проявами, був дуже високий тиск. У 2019 році на фоні вже існуючого тяжкого стану здоров`я, бабі проведено оперативне втручання з приводу блоку жовчного міхура механічної жовтухи; захворювання головки підшлункової залози. У листопаді 2021 року у ОСОБА_5 стався другий ішемічний інсульт, наслідки якого були несумісними з життям, і ІНФОРМАЦІЯ_2 баба померла. Отже, у зв`язку із своїм важким станом здоров`я баба була не в змозі самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_3 була обізнана про тяжкий діагноз ОСОБА_5 , але свідомо ухилялася від догляду за ОСОБА_5 та надання фінансової допомоги. На підтвердження своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, з яких вбачається, що 28 вересня 2017 року у ОСОБА_5 стався ішемічний атеротромботичний інсульт, у 2019 році їй поставлено діагноз захворювання головки підшлункової залози, ускладнення - блок жовчного пузиря, механічна жовтяниця, супутні ИБС, атеросклератичний кардіосклероз, атеросклероз аорти, ГБ ІІІ ст., 2 ст. гипертензивне серце, ТМЛЖ СН ІІ А ст. ДЄП ІІ, також у 2019 році їй встановлено діагноз ЖКБ, холедоходетиаз, дистальна непрохідність ходедоха, механічна жовтяниця (а.с. 118-123 том 1). Як вбачається з довідки № 768 від 31 серпня 2023 року, ОСОБА_2 було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період з 31 січня 2019 року до 30 листопада 2021 року (а.с.117 том 1). В свою чергу, у період з 2015 року по 2019 року ОСОБА_3 навчалась у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (а.с. 153-154 том 1). Матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_3 вчиняла умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавиці ОСОБА_5 за наявності у неї можливості її надання; про перебування спадкодавиці у безпорадному стані та потребу спадкодавиці в допомозі саме від ОСОБА_3 за умов отримання належного догляду від ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у вказаній справі не встановлено наявності умов для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом. При вирішенні спору судом досліджено надані ОСОБА_2 докази, зокрема, медичні документи стосовно стану здоров`я спадкодавиці ОСОБА_5 , які свідчать про наявність у неї низки захворювань, проте безспірно не доводять наявності безпорадного стану спадкодавиці. Сам факт оформлення ОСОБА_2 себе як особи, що надає соціальні послуги ОСОБА_5 з 31 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року не є безперечним доказом безпорадного стану померлої, адже характер соціальних послуг може бути різним. Також судом першої інстанції надано оцінку показанням свідків, які підтвердили, що ОСОБА_2 доглядала бабу ОСОБА_5 , однак їх показання не є доказом винного ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги бабі та потреби ОСОБА_5 саме у допомозі позивачки. Оцінені судом докази не доводять винної поведінки ОСОБА_3 , її умисного ухилення від надання допомоги спадкодавиці як особі, яка через похилий вік і хворобу перебувала у безпорадному стані. Матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_5 за життя зверталась за допомогою до ОСОБА_3 , а остання відмовила у наданні такої допомоги. Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки вона не надала достовірних доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 умисно ухилялася від надання допомоги своїй бабі, а остання перебувала в безпорадному стані через хворобу та водночас потребувала такої допомоги саме від ОСОБА_3 . Такі висновки відповідають висновкам, що викладено в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у справі № 753/9465/22 (провадження № 61-16252св23), від 29 березня 2024 року у справі № 521/793/22 (провадження № 61-12994св23), від 02 лютого 2024 року у справі № 752/151/23 (провадження № 61-15837св23), від 29 січня 2024 року у справі № 335/13099/21 (провадження № 61-12534св23). Аналізуючи питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору у суду апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина