Постанова Київський апеляційний суд № 361/116/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №361/116/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/6721/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року у справі за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Щербина ТетянаВікторівна про усунення від права на спадкування, В С Т А Н О В И В : 05 січня 2018 року виконавчий комітет Броварської міської ради звернувся до суду із названим позовом, де просивусунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що у травні 2017 року у віці 79 років помер ОСОБА_3 , про що 05 липня 2017 року складено відповідний актовий запис за №583 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, входить 2-кімнатна квартира АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира була набута померлим в порядку безоплатної приватизації та належала йому на праві власності, згідно свідоцтва про право на власність від 17.01.1994 року, яке видане фондом комунального майна Броварського міськвиконкому, згідно розпорядження №109 від 17.01.1994 року та зареєстровано Броварським міським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за №1-2316. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 ,на час смерті, проживав один, був зареєстрований у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 з 09.02.1990 року по 04.08.2017 року, тобто до часу смерті ( лист про зняття з реєстрації від 16.11.2017 № 1-10/729 ). Оскільки жодного з родичів померлого неможливо було встановити, поховання ОСОБА_3 а здійснювалося у відповідності до ст. 16 Закону України "Про поховання та похоронну справу" Спеціалізованим комунальним підприємством "Броварська ритуальна, служба" за кошти місцевого бюджету на підставі листа Броварського міськрайонного відділу поліції ГУ Нацполіції в Київській області за №8317/109/1003/0317 від 11.07.2017 року. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не має права на спадкування спадщині померлого ОСОБА_3 і підлягає усуненню від права на спадкування за законом, згідно ст. 1224 Цивільного Кодексу. Рішенням Броварського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області відмовлено. Наобґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що під час розгляду вказаної справи позивачем не надано доказів та судом таких доказів не здобуто, не підтверджені наданими доказами, що містяться у матеріалах цивільної справи обставини справи на які посилається позивач, а саме те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував такої допомоги, а саме в умисних його діях чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій, а також те, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та існувала потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Крім того, як встановлено, виявлення трупа ОСОБА_3 у квартирі, який там знаходився певний проміжок часу ніяким чином не підтверджує факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, або ж те, що ОСОБА_2 за життя батька не надавав йому будь-якої допомоги, не спілкувався із батьком, а також що спадкодавець був у безпорадному стані, зумовленого похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом та не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Таким чином враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, виконавчий комітет Броварської міської ради подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні. Просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року та ухвалити нове, яким усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини після смерті ОСОБА_3 . Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши думку учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років помер ОСОБА_3 , про що 05 липня 2017 року складено відповідний актовий запис за №583 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а.с. 6 ). Згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.01.1994 ОСОБА_3 , за життя, на праві власності належала 2-кімнатна квартира АДРЕСА_1 ( а.с.7 ), на яку, згідно положень ст. 1220 ЦК України, відкриласьспадщина. У зазначеному житлі ОСОБА_3 проживав один і був там зареєстрований з 09.02.1990 по 04.08.2017 (а.с. 8 ). Рішенням №537 виконавчого комітету Броварської міської ради від 12.09.2017 року доручено КП "ЖЕК-3" вжити всіх необхідних заходів щодо охорони спадкового майна, а відділу з житлових питань, після спливу одного року з часу відкриття спадщини, - звернутися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою ( а.с. 13 ). ОСОБА_2 , як спадкоємець майна померлого за законом, 12 липня 2017 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та надав відповідні документи для цього ( а.с.149, 161-168, 179 ). При цьому, 05 січня 2018 року виконавчий комітет Броварської міської ради звернувся до суду із названим позовом, де просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_3 ( а.с. 1-5 ). Будь-яких доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві та наявність безпорадного стану ОСОБА_3 , в силу похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва, позивач згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України суду не надав. В той же час, виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи ( інших спадкоємців або територіальної громади ). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. З огляду на наведенемісцевий суд, на переконання апеляційного суду, вірно прийшов до висновку про те, що позивачем не надано доказів, та судом таких доказів не здобуто, не підтверджені наданими доказами, що містяться у матеріалах цивільної справи обставини справи на які посилається позивач, а сааме те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував такої допомоги, а саме в умисних його діях чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій, а також, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, та існувала потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Таким чином, висновок місцевого суду, з точки зору суду другої інстанції, також повністю узгоджується із рішеннями касаційної інстанції із цього приводу, зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року ( справа №337/6000/15-ц ), 04 липня 2018 року ( справа №404/2163/16-ц ). За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 1244 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 5, 10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення позовних вимог виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Щербина Тетяна Вікторівна про усунення від права на спадкування без задоволення. А тому, посилання апелянта на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст. 1224 ЦК України, ст. 172 СК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Інші твердження апелянта, зокрема, про те, що спадкоємець не утримував спадкове майно, внаслідок чого накопичився борг по сплаті комунальних послуг, самоусунувся від синівських обов`язків по утриманню батька, залишив його у безпорадному стані, не відвідував його, в судове засідання не з`явився, наявні у справі сумніви щодо того, чи є відповідач сином спадкодавця, поховання померлого здійснено за кошти місцевого бюджету, в силу викладеного та на переконання апеляційного суду, не є правовою підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області. При цьому, суд зазначає, що апелянт не позбавлений права звернутись до суду з відповідними вимогами до відповідача чи інших осіб, які приймуть спадщину, про відшкодування вартості наданих послуг по утриманню спадкового майна та поховання спадкодавця. Окрім того, надані суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог, з точки зору суду другої інстанції, не відносяться до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України, а відтак, не є підставою для задоволення заяваленихвиконавчим комітетомБроварської міської ради Київської області як позовних так і апеляційних вимог. При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5,10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року у справі за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Щербина ТетянаВікторівна про усунення від права на спадкування - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: В.В. Гуль Є.М. Суханова