Постанова 4856 № 240/9536/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9536/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 01 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Курка О. П. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року (м. Житомир, 08 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 04.07.2018 інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов`язати відповідача призначити йому таку допомогу і негайно перерахувати третій особі у справі 276150,00 грн. для її виплати. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 04.07.2018 інвалідності III групи внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням йому з 04.07.2018 інвалідності III групи внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України у період з 01.08.1992 до 30.12.2010. Під час проходження вказаної служби отримав захворювання, яке відповідно до постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28.03.2018, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 20.07.2018 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу з 04.07.2018 встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №101150 від 20.07.2018. Відповідно до довідки МСЕК від 20.07.2018 серії 12 ААА №029479 датою встановлення страхового випадку є 30.12.2010. У зв`язку з встановленням III групи інвалідності 26.07.2018 позивач звернувся із заявою до Міністерства внутрішніх справ України через ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. 19.10.2018 з ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирської області за №1423/29/105/05-2018 від 15.10.2018 позивачем отримано листа, з якого встановлено, що його заява з відповідними додатковими матеріалами щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності МВС України розглянута та повернута без прийняття будь-якого рішення. Підставою для вчинення таких дій стало начебто те, що у відповідності до п.4 Порядку №850) визначено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрать працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Надалі у листі зазначено про те, що при первинному огляді МСЕК позивачу Житомирською обласною дирекцією HACK «ОРАНТА» 04.08.2004 було проведено виплату страхового відшкодування у зв`язку з встановленням 10% втрати працездатності. На думку відповідача, вже 04.07.2018 органами МСЕК позивачу було встановлено III групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності, а тому він не має будь-якого права на отримання допомоги у більшому розмірі. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №240/4978/18, яку залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви повернення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України без прийняття рішення. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та негайно перерахувати УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області кошти у сумі 276150 грн. для виплати йому одноразової грошової допомоги - відмовлено. 26.06.2019 позивачем отримано з ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області лист за №171/29/105/05-2019 від 26.06.2019, з якого встановлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України позивачу надіслано затверджений на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №240/4978/18 висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з невідповідністю матеріалів вимогам п.4 Порядку №850. Також у вказаному листі йдеться про те, що у 2004 та 2006 роках позивачу було виплачено HACK «Оранта» страхові суми у зв`язку із втратою 10% непрацездатності. Установлення III групи інвалідності відбулося 04.07.2018, тобто у період понад 2 роки від дати первинного огляду. За таким умов, на думку відповідача, оскільки після первинного огляду МСЕК, за результатами якого позивачу було встановлено втрату непрацездатності, пройшло більше 2-х років, правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності відповідно до Порядку №850 не має. На думку МВС України позивач мав право на доплату такої допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми, лише у тому випадку, якщо вищу групу інвалідності або більший відсоток непрацездатності згідно з рішенням MВС йому було встановлено під час повторного огляду, проведеного виключно упродовж 2-х років від дати первинного огляду. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, на момент первинного огляду позивача та встановлення йому третьої групи інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну була врегульована ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII. У подальшому, 12.03.2015, набрав чинності Закон України від 13.02.2015 №208-VIII "Про внесення змін до ст. 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції". Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 21.10.2015 відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Постанова набрала чинності з 10.11.2015 та є чинною на момент розгляду даної справи. Також слід урахувати, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII. Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. Положеннями п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Отже, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема частиною шостою статті 23 цього Закону в редакції, чинній з 12.03.2015, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. За змістом пп.2 п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи. Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). В силу п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. У відповідності до п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. При цьому, згадані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Як зазначалося вище, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу. Водночас, слід звернути увагу на те, що ні лист УМВС України в Житомирській області від 26.06.2019, ні відзив на адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України в даній справі не містить посилань відповідача на п.14 Порядку №850. Єдиною та фактичною підставою відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є невідповідність матеріалів вимогам п.4 Порядку №850, проте такої підстави пункт 14 Порядку №850 не містить. Слід зазначити, що відповідно до п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку №850). Пунктом 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов`язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності, тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати. Відтак, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, є вказана у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 04.07.2018 та, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги. Також зміст наведених положень Порядку №850 свідчить на користь висновку, що п. 4 Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Вказана норма Порядку №850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати, або підстави для відмови у її виплаті. Крім того, слід врахувати, що Законом України "Про міліцію", який має вищу юридичну силу щодо Порядку №850, не встановлено обмежень стосовно виплати одноразової грошової допомоги у разі спливу дворічного строку між датами встановлення інвалідності. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, п.4 Порядку №850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у призначенні такої допомоги. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 №822/1579/17, від 13.02.2018 №808/1866/16 та №806/845/16, від 01.08.2018 у справі №750/5060/17, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а. Враховуючи викладене, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, діяв не у межах і не у спосіб, визначений Законом України "Про міліцію" та Порядком №850. Що стосується зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому третьої групи інвалідності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 04.07.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ не відновить порушених прав позивача та у подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду. Також, щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача негайно перерахувати УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області кошти у сумі 276150,00 грн. для виплати йому одноразової грошової допомоги, слід зазначити наступне. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Слід зауважити, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ щодо негайної виплати одноразової грошової допомоги у певній сумі. Що стосується викладених у позовній заяві вимог про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, слід зазначити наступне. Так, подання відповідачем - суб`єктом владних повноважень до суду звіту про виконання рішення суду можливо виключно у випадку встановлення судового контролю за виконанням рішення. Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Разом з тим слід зазначити, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Курко О. П. Мацький Є.М.