Постанова 4856 № 240/10058/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10058/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 06 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2019 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України у затверджені висновку про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Також, позивач просив зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно надіслати надані ним документи до Міністерства внутрішніх справ України, для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2018 про нарахування одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.07.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України надані ОСОБА_1 документи для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства та з урахуванням висновків суду по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.07.2018, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням (в частині задоволених позовних вимог) відповідач (Міністерство внутрішніх справ України) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до 31.12.2003, звільнений у відставку за віком відповідно до наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 31.12.2003 № 178 о/с (а.с.28). Зі змісту свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії УМВС України в Житомирській області від 17.03.2004 № 110/38 видно, що отримані позивачем низка захворювань - ТАК, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13-14). З 14.04.2004 на підставі акта огляду у МСЕК №55/3 позивачу встановлено 25 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, довідкою HACK ОРАНТА від 12.09.2017 № 0690-06-05/607 підтверджено, що у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності позивачу виплачено 2000 грн. страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України (а.с.75). З 08.08.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчить довідка Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА № 782777 від 08.08.2017 (а.с.9). У подальшому, при повторному огляді, з 09.07.2018 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК серія 12 ААБ № 101121 від 16.07.2018 (а.с.11-12). 13.12.2018 позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850 (а.с.78). 28.12.2018 УМВС України в Житомирській області склало висновок про призначення одноразовою грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20 грудня 1990 року у розмірі 366200,00 грн., з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування (а.с.24). Вказаний висновок УМВС України в Житомирській області подало до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України разом з матеріалами наданими позивачем для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.76, зворот), які були повернуті до УМВС України в Житомирській області без прийняття рішення (а.с.63). У зв`язку із чим, листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №Звих/29/105/05-2019 від 12.02.2019 за підписом голови ліквідаційної комісії Мамульчика А.М., повідомлено позивача, що у Департаменті фінансово-облікової політики МВС України матеріали ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та повернуто як такі, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 дворічний термін (а.с.76). Позивач вважає, що його звернення від 13.12.2018 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності належним чином не розглянуто, а тому звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх справ. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову у призначенні вказаної грошової допомоги. Департаментом фінансово-облікової політики МВС України розглянуто подані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, однак жодного рішення за результатами розгляду таких документів не прийнято, тобто повернуто без прийняття рішення, про що було листом №Звих/29/105/05-2019 від 12.02.2019 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомлено позивача. Отже, всупереч п. 9 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2018, а тому спосіб, у який відповідач розглянув заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності Законом України № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачений. Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при розгляді даної адміністративної справи для ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а також у зв`язку з цим, зобов`язати відповідача повторно розглянути та прийняти відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_1 рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. У зв`язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції. Як передбачено п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Пунктами 7-8 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Як встановлено з матеріалів справи, Міністерство внутрішніх справ України не прийняло жодного рішення з зазначених. Згідно з п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. У відповідності до п.10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Враховуючи вказане та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, ліквідаційна комісія Управління МВС України у Житомирській області направила висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та документи, перелік яких визначений Порядком №850, до МВС України для прийняття рішення. Однак, в порушення вимог п.9 Порядку №850, МВС України не прийняло за результатом розгляду документів рішення про виплату або відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а лише листом повернуло ліквідаційній комісії УМВС України у Житомирській області матеріали без прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, з посиланням на те, що з дати первинного огляду МСЕК позивача до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 двохрічний термін. Колегія суддів вважає, що спосіб, у який Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені та суперечить зазначеним вище нормам матеріального права. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17. Крім того, у постанові від 19 лютого 2019 року в справі №802/498/18-а Верховний Суд також дійшов висновку про те, що повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції не передбачено, а тому повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить Порядку №850. Разом з тим, у відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, належним способом захисту порушеного права особи, є зобов`язання МВС України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача в частині неприйняття рішення щодо розгляду документів ОСОБА_1 на отримання ОГД, повторного направлення цих документів до МВС України та повторного перегляду з подальшим прийняттям рішення, в межах чинного законодавства. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.