Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/16321/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16321/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 3221410,17 грн., який виник у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2996672,48 грн., а також військового збору у розмірі 224737,69 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2019 року в позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума податкового боргу за податковою вимогою є узгодженою, оскільки жодних податкових повідомлень він від податкового органу не отримував та про існування боргу та підстави його виникнення дізнався лише після ознайомлення з матеріалами даної справи 11 листопада 2019 року. При цьому, апелянт звертає увагу суду, що належних доказів про отримання ним податкових повідомлень-рішень, а також податкової вимоги відповідач суду не надав, оскільки з наявних у справі зворотних повідомлень не можливо встановити факт їх направлення позивачем. Разом з цим, відповідач вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи відповідних обставин не взяв до уваги, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Позивачем, у свою чергу, подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у той час як судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. У судове засідання, призначене на 19 березня 2020 року, учасники судового процессу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Від позивача 18 березня 2020 року до суду надійшло клопотання про оголошення перерви по справі до закінчення карантинного періоду на території України. Відповідач та його представник про причини суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не наддали. За наведених обставин та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311, а також ч. 2 ст. 313 колегія суддів вирішила подальний розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податків за основним місце обліку. На момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 3 221 410,17 грн., який виник у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих сум узгоджених податкових зобов`язань та нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені, а саме: - з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 773 910,50 грн. (2 218 992, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 554918, 00 - за штрафними санкціями) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0006561306 від 29 грудня 2016 року; - з військового збору у розмірі у розмірі 208 030,50 грн. (166424,40 грн. - за податковими зобов`язаннями та 41606,10 - за штрафними санкціями) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0006571306 від 29 грудня 2016 року. Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржені не були, а тому податкові зобов`язання за цими рішеннями є узгодженими. У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована податкова вимога про сплату боргу форми "Ф" № 1602-17 від 14.02.2017, яка направлялась контролюючим органом на адресу платника податків рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверу, який повернувся адресату із довідкою відділення поштового зв`язку ф. 20 «повертається за закінченням встановленого строку зберігання». Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу. Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковий кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який також визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Платники податку зобов`язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Підпунктом 54.3.3 вказаної статті визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-ріщення та податкова вимога не були вручені платнику податків через закінчення терміну зберігання вказаних поштових відправлень. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що вказані податкові-повідомлення рішення та податкова вимога були направлені на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені документи (податкові повідомлення-рішення та податкова вимога) вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо його незгоди із прийнятими відповідачем рішеннями, оскільки платник податків не був позбавлений права звернутись до суду з позовом про їх оскарження, натомість жодних доказів про їх оскарження до матеріалів апеляційної скарги відповідачем не надано. Колегія суддів зауважує, що питання правомірності прийнятих податковим органом рішень не становить предмет даного спору, а тому відповідно в межах даного спору судом не вирішуються. Так само, суд критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів про направлення податковим органом йому податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, оскільки відповідач не був позбавлений можливості оскаржити податкову вимогу про сплату боргу, якщо вважає, що остання прийняття податковим органом з порушенням норм законодавства. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не звільняє іншу сторону від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та спостування доказів наданих податковим органом до матеріалів справи. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума податкового боргу у розмірі 3221410,17 грн. є узгодженою. Доказів погашення відповідної суми заборгованості апелянтом суду не надано. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України). З огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом було дотримано законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, а вимоги щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а саме ОСОБА_1 є обґрунтованими. При цьому, доводи апелянта про те, що судом інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, відповідач має можливість повністю реалізувати своє право на захист шляхом викладення заперечень проти позову в апеляційній скарзі. Водночас, судовою колегією встановлено, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя: Парінов А.Б. Судді: Беспалов О.О. Кузьмишина О.М.