Окрема думка Велика Палата ВС № 307/3957/14-ц

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43 цс 20) 25 березня 2020 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 25 березня 2020 року повернула для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Територіальне виробниче підприємство «Техбуд-Сервіс», про визнання права власності на нерухоме майно та виділення частки із майна в натурі для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2018 року. Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 березня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування статей 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 69, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14?ц (провадження № 6-47 цс 16), щодо можливості визнання за подружжям права спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток кожного з подружжя, а також його поділу, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України, СК України чи іншими нормативними актами не передбачено та у зв`язку із тим, що без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній вище постанові Верховного Суду України, що належить до процесуальних повноважень лише Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду позбавлена можливості вірно сформулювати правову позицію у цій справі.

2. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі від 04 березня 2020 року висловив намір відступити від правових висновків щодо застосування норми права викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14-ц (провадження № 6-47 цс 16) з тих підстав, що у постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14-ц (провадження № 6-47 цс 16) та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

3. У зв`язку із цим колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статей 331, 376 ЦК України, статей 69, 70 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14?ц (провадження № 6-47 цс 16), щодо можливості визнання за подружжям права спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток кожного з подружжя, а також його поділу, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України, СК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

4. Велика Палата Верховного Суду приймаючи рішення про повернення для розгляду цієї справи колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного у складі Верховного Суду керувалася тим, що у справі переданій до Великої Палати Верховного Суду спір стосується житлового будинку, який самочинно, без відповідного дозволу на право проведення будівельних робіт перебудований та на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не введено в експлуатацію й не зареєстровано.

5. Велика Палата Верховного Суду, відповідно до вимог ЦПК України, уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

6. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

7. У даній справі та у справі № 359/8902/14-ц (провадження № 6-47 цс 16) суди встановили різні фактичні обставини справи, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними.

8. Проте, відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

9. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

10. За приписами статті 45 цього ж Закону Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

11. Підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Українивстановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

12. Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішує, головним чином, справи, в яких під загрозу може бути поставлене однакове застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

13. Не погоджуюся з висновком Великої Палати Верховного Суду, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, оскільки в український мові прикметники «подібний» і «аналогійний», хоча і синонімами, проте не є тотожними за своїм змістом і значенням. Запропоноване ж тлумачення Великої Палати Верховного Суду звужує значення прикметника «подібний» до значень «тотожний», «ідентичний».

14. Не в повній мірі відповідає матеріалам справи та оскаржуваним судовим рішенням і Висновок Великої Палати Верховного Суду, що у справі, переданій до Великої Палати Верховного Суду, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що внаслідок трудових або грошових затрат позивачки цінність спірного майна істотно збільшилась, а також щодо періоду, коли проводилися ремонтні роботи; що і було підставою для відмови в позовній вимозі про визнання права власності на нерухоме майно, що виключало і задоволення позовної вимоги про виділ частки із майна в натурі.

15. Зокрема в рішенні суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду, судом неодноразово роз`яснювалися позивачці і її представникові можливі способи захисту цивільних прав у даних правовідносинах, однак вони настояли тільки на обраному ними способі захисту саме шляхом визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки із майна в натурі, незважаючи на самочинність будівництва.

16. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу № 307/3957/14-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме з підстав необхідності відступу від правових висновків зроблених Верховним Судом України у своїй постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14-ц (провадження № 6-47 цс 16) при розгляді цієї справи оскільки без відступлення від такого висновку колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду позбавлена можливості вірно сформулювати правову позицію у цій справі. Направляючи дану справу на новий розгляд при її попередньому розгляді, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наголошував на необхідності застосування у даній справи саме того правового висновку Верховного Суду України, від якого вважає за необхідне відступити верховний суду складі колегії Касаційного цивільного суду.

17. Враховуючи вищевикладене та з огляду на доводи колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважаю, що Велика Палата Верховного Суду помилково дійшла висновку про необхідність повернення справи № 307/3957/14-ц для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку із тим, що спірні правовідносини у переданій справі та справі № 359/8902/14-ц не є подібними, а Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 359/8902/14-ц (провадження № 6-47 цс 16).

18. Цивільно-процесуальний закон не наділяє Велику Палату Верховного Суду повноваженнями вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду України чи Великої Палати Верховного Суду під час вирішення питання про прийняття справи для продовження розгляду; відповідні питання повинні вирішуватися під час розгляду справи по суті.

19. Вважаю неприпустимим ухилення Великої Палати Верховного Суду від виконання своїх основних повноважень щодо забезпечення єдності судової практики шляхом розгляду справ, які Верховним Судом у складі касаційного суду передані їй на розгляд з підстав необхідності відступу від раніше сформованого висновку Верховного Суду України чи Великої Палати Верховного Суду. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 31 березня 2020 року.