Постанова Київський апеляційний суд № 758/12743/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № 33/824/738/2020 Постанова винесена суддею Павленко О.О. Категорія: ч. 3 ст. 41 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 та захисника Ткачука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Могилів-Подільський Вінницької області, працює на посаді директора ТОВ «КЛЕВЕР К» (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 160-А, офіс 405), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2020 року в с т а н о в и в: Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. Як встановив суддя місцевого суду, 30 вересня 2019 року під час проведення інспекційного відвідування ТОВ «КЛЕВЕР К» встановлено факт неоформлення трудових відносин між директором ТОВ «КЛЕВЕР К» ОСОБА_1 і працівником ОСОБА_2 , тобто виявлено правопорушення, вчинене директором ТОВ «КЛЕВЕР К» ОСОБА_1 , а саме: в порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України - трудовий договір не укладено з працівником ОСОБА_2 і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, та в порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник ОСОБА_2 допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням і повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року та закрити провадження в справі. На обґрунтування апеляційного прохання зазначає про те, що судове рішення за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ньому не вказано час вчинення правопорушення та його суті, не розкрито об`єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 3 ст. 41 КУпАП, не вказано конкретних його дій чи бездіяльності, які у разі їх скоєння полягали в порушенні чи нездійсненні вимог законодавства про працю, відсутні також відомості про порядок та строк оскарження постанови. Як указує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суд однобічно дослідив та надав невірну оцінку доказам у справі, врахував лише протокол про адміністративне правопорушення та акт інспекційного відвідування №КВ1626/1721/АВ, які складені інспектором ГУ Держпраці у Київській області, проте безпідставно залишив поза увагою його ( ОСОБА_1 ) пояснення, в яких він зазначив, що трудових відносин у Товариства з ОСОБА_2 не було, останній надав послуги на підставі цивільно-правового правочину - договору підряду № К 19/22 від 28.08.2019. При цьому в пункті 1.1 договору чітко визначений його предмет, а саме комплексне прибирання в ТРЦ "Смарт Плаза", який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 24, тобто прибирання конкретного об`єкту за конкретною адресою, що і є кінцевим результатом праці, яка за цим договором є юридично самостійною, і не здійснюється із систематичним виконанням трудових функцій прибиральника у межах господарської діяльності Товариства. Розділом 2 договору встановлено ціну роботи у сумі 1304,35 грн. та умови її оплати. Строки виконання договору обумовлені в пункті 1.1 - до 30.09.2019. Таким чином, у договорі підряду дотримано істотних умов укладення такого цивільно-правового договору і відсутні жодні ознаки трудового договору, натомість пунктом 4.3 договору чітко передбачено, що виконавець не є в штаті працівників замовника, на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника та умови колективного договору. Крім того, доказом того, що ОСОБА_2 були надані разові послуги у вигляді комплексного прибирання галереї та коридорів лише двічі, а не систематично протягом певного періоду часу як при трудових відносинах, свідчать акт виконаних робіт від 13.09.2019 та видатковий касовий ордер від 18.09.2019, проте указані докази не були досліджені та враховані судом. Вважаючи помилковим висновок суду про те, що допущення ним до роботи працівника без укладення трудового договору містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, ОСОБА_1 стверджує, що укладена з ОСОБА_2 цивільно-правова угода жодним чином не регулює процес трудової діяльності, її організацію, а висновки в протоколі, що така угода має ознаки трудового договору, є лише припущенням, оскільки контролюючим органом не надано і в матеріалах справи відсутні докази про наявність трудових відносин між Товариством та ОСОБА_2 . Звертає увагу також на те, що враховуючи незгоду з діями та висновками контролюючого органу, викладеними в акті, протоколі та постанові, він звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, в якому в повному обсязі оскаржує дії та висновки ГУ Держпраці у Київській області. Наразі вказане судове провадження триває. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника на обґрунтування апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та допитавши свідків, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. За змістом ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, відповідно до п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Диспозиція ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачає відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Як убачається з матеріалів справи, щодо директора ТОВ «КЛЕВЕР К» 30.09.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, у відповідності з яким під час перевірки 30.09.2019 за місцем реєстрації юридичної особи за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП та ч. 1 ст. 24 КЗпП Українине укладено трудовий договір з працівником ОСОБА_2 у письмовій формі та в порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник ОСОБА_2 допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (а.с. 1-2). Вказані обставини були виявлені під час інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, про що було складено акт від 30.09.2019 № КВ1626/1721/АВ (а.с. 3-7), за змістом якого ТОВ «КЛЕВЕР К» було допущено 28.08.2019 до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України. Зокрема, як указано в акті, в ході виїзного інспектування ТОВ «КЛЕВЕР К» за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 24-26 ТРЦ "Смарт Плаза" інспекторами праці було опитано працівника ОСОБА_2 , який підтвердив, що працює в ТОВ «КЛЕВЕР К» та в письмових поясненнях додатково повідомив, що працює з 28.08.2019 кліпером (прибиральником) у ТОВ «КЛЕВЕР К» неофіційно, режим роботи доба через дві. В поясненнях генеральним директором зазначено, що ТОВ «КЛЕВЕР К» було укладено договір підряду від 28.08.2019 № К19/22 з ОСОБА_2 , проте наданий договір підряду носить формальний характер та має наявні характерні ознаки трудових відносин: за договором не визначені які конкретно роботи (послуги) виконуються, об`єм надаваних послуг, не встановлено кількісне вираження послуг (п.1.1 договору); виконання робіт здійснюється з використанням обладнання та устаткування Товариства (п.1.3 договору), що є однією з умов матеріального забезпечення і організації праці працівника; ОСОБА_2 пройшов інструктаж з питань охорони праці на робочому місці; в договорі не зазначається який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо; працівник за договором самостійно не організовує роботу, а підпорядковується відповідним посадовим особами. Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього документи, суддя місцевого суду 13 грудня 2019 року прийняв рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, за вчинене ним правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу цього правопорушення є непереконливими. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 посилається на те, що з ОСОБА_2 був укладений договір підряду, останній протягом двох днів виконав обумовлені договором роботи по комплексному прибиранню галереї і коридорів в ТРЦ «Смарт Плаза» та отримав відповідну винагороду. Отже ОСОБА_2 був допущений до виконання робіт саме на підставі цивільно-правового, а не трудового договору. З метою перевірки вказаних доводів, в суді апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що шукаючи будь-яку некваліфіковану роботу, він довідався, що для прибирання ТРЦ «Смарт Плаза» необхідні працівники, тому 28.08.2019 звернувся до адміністратора торгового центру, яка направила його до представника клірингової компанії Лідії Олександрівни , яка, поспілкувавшись з ним, повідомила, що його беруть на роботу, але спочатку без оформлення. За умовами роботи він повинен був прибирати в ТРЦ «Смарт Плаза» з 8 до 20 години і за це отримувати 700 грн., або половину цього часу з оплатою 350 грн. за зміну. Зміни повинні були бути доба через дві, оплата двічі на місяць за фактично відпрацьований час. Він погодився на такі умови. Лідія Олександрівна видала йому необхідний інвентар, засоби для прибирання, спецодяг та показала яку частину торгового центру йому необхідно прибирати. Ніякі документи щодо працевлаштування з ним не оформлялися, він повинен був надати лише копію паспорта. 28.08.2019 він відпрацював повну зміну, ввечері попросив дозволу працювати наступного дня і Лідія Олександрівна направила його прибирати у торговому центрі на Ленінградській площі. Відпрацювавши там пів зміни, він поїхав у ТРЦ «Смарт плаза», де попросив у Лідії Олександрівни дати йому аванс, бо не мав грошей, на що остання йому повідомила, що він не буде більше працювати у них та зарплату йому не виплатять. Оскільки з ним не розрахувалися за відпрацьований час, він звернувся із заявою до Держпраці. Через деякий час представник клірингової компанії йому зателефонував та повідомив, що він може отримати зарплату. Коли він приїхав у ТРЦ «Смарт Плаза», Лідія Олександрівна повідомила, що для того, щоб отримати гроші, він повинен підписати договір з ТОВ «КЛЕВЕР К» та ще якісь документи, щоб були підстави для виплати. Він погодився та підписав усі документи, які вона йому надала та після цього отримав гроші. Коли саме це відбулося він не пам`ятає, але можливо того дня, коли він отримав гроші. Свідок ОСОБА_2 наполягав на тому, що 28.08.2019, тобто того дня, коли він почав працювати прибиральником, ніяких офіційних документів щодо його працевлаштування не оформлялося, договір підряду він підписав значно пізніше і лише тому, що його переконали, що це буде підставою для виплати йому зарплати за відпрацьовані дві зміни. Такі пояснення свідка фактично узгоджуються з даними акту від 30.09.2019 № КВ1626/1721/АВ та були підтверджені в суді апеляційної інстанції свідком ОСОБА_6 - головним державним інспектором праці ГУ Держпраці у Київській області, який безпосередньо проводив перевірку за зверненням ОСОБА_2 та склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 з цього приводу пояснив лише те, що йому вказані ОСОБА_2 обставини не були відомі. Співробітниця Товариства , яка постійно перебуває в ТРЦ «Смарт плаза» та контролює роботи з прибирання, а також уповноважена проводити співбесіди з особами, з якими в подальшому укладається трудовий договір або договір підряду, передала йому для підписання договір підряду з ОСОБА_2 , який він підписав, але не пам`ятає коли саме. Далі вона повідомила, що ОСОБА_2 вимагає оплату за виконану роботу з прибирання, але за умовами договору оплата проводиться не пізніше двадцяти календарних днів з дня прийняття роботи по акту прийому-передачі виконаних робіт. 13.09.2019 був підписаний такий акт і 18.09.2019 ОСОБА_2 отримав винагороду, обумовлену договором. Пояснення ОСОБА_1 жодним чином не спростовують пояснення свідків і дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та акті від 30.09.2019 № КВ1626/1721/АВ, тому висновок судді місцевого суду в постанові про те, що працівник ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням директора ТОВ «КЛЕВЕР К» та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 41 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах. Доводи ОСОБА_1 про те, що судове рішення за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки в постанові, серед іншого, викладений опис обставин, установлений під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення, яке суддею місцевого суду вмотивовано з посиланням на докази. При цьому відсутність в постанові вказівки про порядок і строк її оскарження не є підставою для скасування судового рішення та тим більше для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Посилання ОСОБА_1 на оскарження до Окружного адміністративного суду м. Києва постанови від 08.10.2019 уповноваженої особи ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю також не може бути підставою для скасування постанови судді місцевого суду, оскільки штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, апеляційним переглядом справи про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про працю не встановлено невиконання судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, водночас висновки судді місцевого суду в постанові від 13 грудня 2019 року відповідають фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 акладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 3 ст. 41 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. З огляду на викладене вважаю, що постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко