Постанова 4855 № 640/286/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/286/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 5524 від 04.11.2019 року та направлення від 04.11.2019 року №1870 посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на предмет виявлення неоформлених трудових відносин. Відповідачем під час інспектування 06.11.2019 року було опитано працівників, які здійснювали трудові функції у ФОП ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив інспектору праці, що працює на посаді кухаря та ОСОБА_3 , яка в свою чергу прийняла у інспектора праці замовлення на приготування їжі, тобто виконувала обов`язки працівника ФОП ОСОБА_1 . Інспектором праці було складено вимогу про надання документів №1867 від 06.11.2019 року, якою ФОП ОСОБА_1 було зобов`язано у строк до 10 год. 00 хв. 13.11.2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. На вимогу про надання документів № 1867 від 06.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 було надано витребувані документи. Відповідно до поданих документів відповідачем установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно форми № П-2, повідомлення про прийняття на роботу 06.11.2019 року о 16:31 прийнята на посаду кухаря ФОП ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно форми № П-2, повідомлена про прийняття на роботу 06.11.2019 року о 16:21 прийнятий на посаду кухаря ФОП ОСОБА_1 . За результатом інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року, у висновках якого зазначено, що під час інспекційного відвідування 06.11.2019 року о 13:16 піцерії, яка належить ФОП ОСОБА_1 , громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу. А саме інспекційне відвідування проводилося 06.11.2019 року о 13:16, а повідомлення до ДПС було направлено 06.11.2019 року о 16:21. На підставі вказаного акта заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським С.М. винесено постанову про накладення штрафу від 03.12.2019 року № КВ1870/1721/АВ/ТД/ФС-677, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 250 380,00 грн. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340) Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Так, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 (далі - Порядок №823). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. За змістом пункту 3 Порядку №823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами. Відповідно до пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, поміж іншого: звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; рішення суду; повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознаки порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин. Матеріалами справи не підтверджено, яку саме інформацію керівником органу контролю про проведення інспекційних відвідувань було проаналізовано та зроблено висновок про наявність можливих порушень саме апелянтом вимог трудового законодавства з питань неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин. Крім того, акт інспекційного відвідування №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року та припис про усунення виявлених порушень №КВ1870/1721/АВ/П від 18.11.2019 року, зафіксованих в цьому акті, були складені та вручені апелянту в один день, тобто відповідач склав припис про усунення порушень без врахування заперечення на цей акт. Згідно з пунктом 16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. В пункті 17 Порядку №823 вказано, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Відповідно до пункту 18 Порядку №823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Зі змісту акту інспекційного відвідування №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року вбачається, що останній складений інспектором праці Литвинюком Д.В. 18.11.2019 року та підписаний представником апелянта Скакуном О.П. із застереженням, що зауваження будуть надані протягом законодавчо встановленого строку. У цей ж день названою посадовою особою складено припис про усунення виявлених порушень №КВ1870/1721/АВ/П від 18.11.2019 року. Пунктом 23 Порядку №823 встановлено, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З урахуванням наведеного, інспектором праці Литвинюком Д.В. необґрунтовано складено вищевказаний припис в один день із складенням акту, чим позбавлено позивача надати заперечення на вказаний акт. До того ж, зауваження до акту інспекційного відвідування №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року всупереч пункту 18 Порядку №823 розглянуто першим заступником начальника, а не інспектором праці. Водночас, судом першої інстанції без належного обґрунтування та без посиланням на досліджені судом докази встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці офіційно неоформлених двох громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Так, інспектор праці Литвинюк Д.В. в межах повноважень, визначених підпунктом 3 пункту 10 Порядку №823, має право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, іцо стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, не здійснив опитування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оформивши ці пояснення письмово за підписами названих осіб, втім згаданий акт інспекційного відвідування і не містить повідомлення вказаних осіб щодо відмови в опитуванні. При цьому твердження відповідача про те, що опитування було розпочато в момент, коли ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що працює на посаді кухаря, не підтверджується жодними доказами. Позаяк інспектори праці у відповідності до підпункту 6 пункту 10 Порядку №823 наділені правом фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Однак, відповідно до матеріалів справи інспектори праці таким правом під час інспекційного відвідування апелянта не скористалися. Разом з тим, з наведеного твердження неможливо однозначно встановити, хто є роботодавцем ОСОБА_2 та місце його роботи. Слід звернути увагу, що висновки суду в частині допущення ФОП ОСОБА_1 , до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору є суперечливими та не підтверджуються наявними доказами. Зокрема, з акту інспекційного відвідування №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року не вбачається встановлення факту виконання ОСОБА_3 трудового процесу щодо обслуговування клієнта - інспектора Держпраці Литвиненка Д.В., а на підтвердження наявності цієї обставини відповідачем не надано жодного доказу. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами. З вищезазначеного слідує, що штрафи можуть бути накладені Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Водночас, судом першої інстанції не враховано, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та підтверджений належними доказами. Проте, як вбачається з акту інспекційного відвідування №КВ1870/1721/АВ від 18.11.2019 року, висновки про порушення позивачем вимог частини 1 ст. 21 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України базуються на власному баченні інспектора, без посилання на конкретні докази, натомість, посилання на виявлення в ході дослідження наданих документів новоприйнятих працівників ФОП ОСОБА_1 не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом безпосереднього допуску цих працівників до роботи до оформлення трудових відносин за відсутності відповідних доказів. Відтак, під час розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Київській області допущено порушення процедури провадження та розгляду питань, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства. При цьому, під час допиту свідка ОСОБА_3 , остання повідомила, що будь-яких замовлень не приймала, будь-яких дій, які б могли кваліфікуватися як виконання трудових повноважень не виконувала, в приміщенні знаходилася біля ресепшена, так як площа приміщення невелика, всю іншу площу займають обладнання та інші потужності, тому з дозволу працівника на ім`я ОСОБА_4 , очікуючи зустрічі з ОСОБА_1 , займала вищезгадане положення. Натомість, судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про те, що свідок ОСОБА_3 повідомила, що проходила стажування, при цьому здійснюючи прийняття замовлення та здійснення розрахунку за наслідком виконання замовлення. Отже, колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 (адміністративне провадження №К/9901/18215/19). За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Щодо покладення судових витрат на відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, в підтвердження сплати судового збору позивачем надано дублікат квитанції №0.0.2232071665.1 на суму 5 633,56 грн. З огляду на викладене, колегія суддів вбачає правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору - 5 633,56 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року - скасувати. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення арешту №КВ № 1870/1721/АВ/ТД/ФС-677 від 03.12.2019 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання адміністративного позову у сумі 3755 грн. 70 коп. відповідно до квитанції № 0.0.1558928328.1 від 19.12.2019 року та за подання апеляційної скарги у сумі 5633 грн. 56 коп. відповідно до квитанції № 0.0.22320716651 від 16.08.2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 13 жовтня 2021 року.