Постанова Київський апеляційний суд № 756/14116/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Справа № 33/824/2734/2019 Категорія: ст. 124, 122-4 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 03 жовтня 2019 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. Як встановлено постановою судді, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 03.10.2018 року, 29.08.2018 року о 14 год. 15 хв. на перехресті вул. Сирецька та вул. Кирилівська у м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч не надала перевагу в русі, не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила зіткнення з автомобілем «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушила п. 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України. При цьому, будучи причетною до даного ДТП, залишила місце пригоди, чим порушила п. 2.10 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року; скасувати зазначену постанову, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї закрити за відсутністю у її діях складу правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повідомив її та не залучив до розгляду даної справи, не надіслав їй постанову від 27 листопада 2018 року, про яку їй стало відомо лише 16 травня 2019 року, після того як вона отримала постанову державного виконавця про стягнення з неї судового збору на користь держави у розмірі 352 гривні 40 копійок, а саму постанову отримала 17 травня 2019 року, після звернення із заявою до Оболонського районного суду м. Києва про її видачу, про що міститься відмітка в матеріалах справи. Щодо оскарження самої постанови Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року, то як зазначає апелянт, вона не згодна із вказаною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Крім того, як вказує апелянт, винесена постанова є незаконною і необґрунтованою, належним чином не мотивованою, оскільки судом першої інстанції не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення нею адміністративного правопорушення та не зазначено мотивів відхилення інших доводів. Зокрема, як звертає увагу апелянт, самі обставини дорожньо-транспортної пригоди викладені у протоколах про адміністративне правопорушення БД № 216579, БД № 216580 та протоколі огляду автомобіля не відповідають дійсним обставинам та її поясненням, які містяться у протоколах та складеній схемі ДТП, так само як і не підтверджені механічні ушкодження, спричинені автомобілю «Citroen». Як зазначає апелянт, у своїх поясненнях до протоколу вона зазначала, що 29.08.2018 року, керуючи автомобілем «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , вона їхала по лівій крайній смузі, автомобіль «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 рухався паралельно з нею в одному напрямку, потім різко розпочав здійснювати маневр, повертати вліво, виїжджаючи на полосу руху її автомобіля, здійснюючи обгін, при цьому вона вжила всіх заходів для уникнення ДТП, після чого відчула легкий поштовх в праву передню частину її автомобіля, вийшовши з автомобіля, побачила, що її автомобіль фактично не був пошкоджений, окрім легкої потертості чорного кольору знизу на правому крилі (яка була в подальшому стерта розчинником), після чого вона повідомила водію автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 про те, що не має до нього претензій, а водій визнавши себе винним та попросивши у неї вибачення за незручності, обмінявся з нею телефонами, після чого вони роз`їхалися без будь-яких претензій. Свідків даної пригоди не було, крім її доньки. Крім того, як вказує апелянт, подальші дії водія щодо обвинувачення її у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та залишенні нею місця пригоди є неправдивими та не припустимими, а звинувачення її в суспільній небезпечності не витримує ніякої критики, оскільки вона є матір`ю трьох дітей, має дві вищі освіти, кандидат ветеринарних наук, перебуває на державній службі, жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності, що судом першої інстанції не було з`ясовано і враховано при постановленні рішення. На думку апелянта, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також не з`ясував всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Звертає увагу апелянт і на те, що ні в рапорті від 29.08.2018 року, ні в поясненнях ОСОБА_2 від 29.08.2018 року, ні в протоколі про адміністративне правопорушення БД № 216580 від 03.10.2018 року, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, не зазначено свідків даної дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про відсутність свідків даної події, і залишається тільки незрозумілим, чому лише 03.10.2018 з`явився свідок та надав пояснення по ДТП, які не містять підпису та дати складання на зворотному боці пояснень, а також, в самих поясненнях ОСОБА_2 від 29.08.2018 не міститься відомостей, хто саме відбирав у нього ці пояснення та хто саме задавав йому питання по суті, і знайомив з вимогами ст. 63 Конституції України. Також апелянт зазначає про те, що 01 жовтня 2018 року було складено протокол огляду її транспортного засобу «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , без фактичного його огляду, свідченням чого є той факт, що на акті огляду відсутній її підпис, як водія та в якому оглядом встановлено: «при візуальному огляді було виявлено пошкодження лакофарбового покриття на передньому бампері з лівого боку», і, як вважає апелянт, незрозумілим є те, яким чином вона могла повернути ліворуч з крайньої лівої смуги пошкодити ліве заднє крило автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 своїм переднім бампером з лівого боку. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що протоколи БД № 216579, БД № 216580 було складено 03.10.2018 року з порушенням термінів для їх складення, передбачених ст. 254 КУпАП, оскільки пояснення у неї відбирались 01 жовтня 2018 року, відповідно і особу було встановлено 01.10.2018 року, і якщо уважено проаналізувати матеріали справи, то її особу було встановлено ще 05.09.2019 року, саме цю дату проставлено на реєстраційній картці ТЗ. На думку апелянта, справу про адміністративне правопорушення було розглянуто з істотним порушенням її процесуальних прав, оскільки, як вказує апелянт, не відповідає дійсності твердження суду про те, що в судове засідання вона не з`явилась, про час та дату судового розгляду справи повідомлялась належним чином, так як в матеріалах справи знаходиться рекомендований лист з трек-номером 0421214968482, нібито надісланим на її адресу Оболонським районним судом м. Києва. Проте, згідно витягу з системи пошуку поштових відправлень «Укрпошта», дані про відправлення з вказаним номером - відсутні, тому що не зареєстровані в системі, що свідчить, на думку апелянта, про ненадходження листа з повісткою на її адресу, і це порушення процесуальних норм права є дуже суттєвим, оскільки такий розгляд справи позбавив її можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Також, на думку апелянта, захід адміністративного стягнення також був обраний із порушенням вимог закону, оскільки суд взагалі не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, та з порушенням ст. 33 КУпАП, так як з матеріалів справи та з тексту постанови не видно, щоб судом досліджувались особа порушника, її майновий стан, пом`якшуючі обставини. Зазначає апелянт і про те, що в матеріалах справи міститься лист за вих. № 3/756/6724/18 про направлення копії постанови до Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві для виконання в частині сплати штрафу, хоча постановою судді Оболонського районного суду м. Києва до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік, а не штраф. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, яка підтримала апеляційну скаргу і клопотання та просила їх задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що задоволенню підлягає лише клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки, враховуючи обставини, наведені у скарзі, цей строк було пропущено з поважних причин. Що ж стосується самої апеляційної скарги, то вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, всупереч доводам апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, а саме у порушенні нею правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та у залишенні водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна. Зокрема, незважаючи на доводи скарги ОСОБА_1 з приводу того, що в матеріалах справи немає жодного об`єктивного доказу, на якому ґрунтується висновок суду про вчинення нею адміністративних правопорушень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, крім відповідних протоколів про адміністративне правопорушення, підтверджується також поясненнями учасників пригоди, даними схеми місця ДТП та розташуванням дорожніх знаків розміщених на даному відрізку проїзної частини, місцезнаходженні автомобілів в момент зіткнення відносно один одного і на проїзній частині і після зіткнення. При цьому, аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, а не окремо один від одного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, а також пояснення в суді апеляційної інстанції самої ОСОБА_1 про те, що обвинувачення її у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та залишенні нею місця пригоди є неправдивими та не припустимими, з огляду на таке. Наявними у справі доказами безспірно встановлено, що ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем «LEXUS» д.н.з. НОМЕР_1 не тільки була причетна до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29 серпня 2018 року о 14 год. 15 хв. на перехресті вул. Сирецька та вул. Кирилівська у м. Києві, а й в порушення встановлених правил залишила місце цієї пригоди. До того ж, заперечуючи факт дорожньо-транспортної пригоди, сама ОСОБА_1 не заперечувала факту причетності її автомобіля до вказаної вище ДТП та залишення нею місця пригоди, пояснивши це тим, що у неї до водія автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 , який визнав себе винним у ДТП та попросив у неї вибачення, не було претензій. Безпідставними слід визнати і доводи апеляційної скарги про те, що самі обставини дорожньо-транспортної пригоди викладені у протоколах про адміністративні правопорушення БД № 216579, БД № 216580, не відповідають дійсним обставинам справи та її поясненням, які містяться у протоколах та схемі ДТП, оскільки твердження про це є голослівними та суперечать сукупності наявних у справі доказів, на підставі яких суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, оскільки причиною дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було спричинено пошкодження транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які зазначені у складеному щодо неї протоколі про адміністративне правопорушення, а саме порушення пунктів 10.4, 13.1 ПДР України. Перевіркою доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції цей висновок не тільки не був спростований, а навпаки знайшов своє повне підтвердження, а тому вважаю, що підстави для її задоволення, скасування оскаржуваної постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 відсутні. Що ж стосується посилань апелянта на порушення судом вимог ст. 33 КУпАП при накладенні на неї адміністративного стягнення, то вони також не можуть служити підставами для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 взагалі заперечує свою вину в вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому наведені у скарзі обставини, що характеризують її особу не дають достатніх підстав для висновку, що накладене на неї адміністративне стягнення не відповідає характеру вчинених правопорушень та особі порушника. З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання її винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою або не містить доказів, які підтверджують її вину у вчиненні вказаних правопорушень, у зв`язку з чим, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення щодо неї. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Шевчук А.В.