Постанова 4813 № 509/5116/19

Номер провадження: 33/813/167/20 Номер справи місцевого суду: 509/5116/19 Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді Сєвєрової Є.С., секретаря Чепрас А.І., за участю ОСОБА_1 , захисників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2019у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2019 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В постанові зазначено, що 01 вересня 2019 року об 11 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «DAEWOO MATIZ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н 33 Одеса Білгород Дністровський Овідіопольського району Одеської області, не дотрималась вимог пунктів 10.1,10.4 ПДР, вимог дорожньої розмітки 1.1, мала технічну можливість запобігти події, але не зайняла крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеної для руху в даному напрямку, при виконанні повороту наліво не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, скоїла зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою провадження по адміністративній справі закрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Скарга обґрунтована тим, що первісно на місці пригоди протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №201371 за ст. 124 КУпАП було складено відносно ОСОБА_4 , який порушив вимоги п.12.1,13.1 ПДР, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався попереду. Проте лише 20.09.2019 під час ознайомлення зі справою в суді вона дізналася, що 15.09.2019 складений інший протокол щодо неї як правопорушника у цій пригоді. ОСОБА_1 до відділу поліції не викликалася, з протоколом не ознайомлювалася, чим порушено її право на захист. В графі протоколу зазначені лише прізвища, імена та по батькові понятих, проте відсутні інші відомості, що позбавляє можливості викликати цих осіб в судове засідання. Під час розгляду справи судом першої інстанції її позбавлено права на участь та надання доказів, показання ОСОБА_4 не досліджені судом безпосередньо, тому є недопустимим доказом у справі. Висновок експертного дослідження, яким скористався суд, є також недопустимим доказом у справі, ґрунтується лише на поясненнях водія ОСОБА_4 , що викликає сумнів в його об`єктивності. 05.12.2019 ОСОБА_1 подала суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеної на 06.12.2019, для забезпечення пред`явлення висновку судового експерта, до якого вона звернулася, але заява була проігнорована судом, справу розглянуто за її відсутності. Вона вважає, що вина її поза розумним сумнівом не доведена, а протиріччя, наявні у матеріалах справи, судом не усунуто, постанова суду є незаконною. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника Румянцева О.Г., захисника ОСОБА_4 - Моісєєва Д.А., суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, справа направленню для проведення додаткової перевірки, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі з підстав спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вважав винною ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка порушила вимоги пунктів 10.1,10.4 ПДР, не зайняла крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в даному напрямку, і при виконанні повороту наліво не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод для небезпеки іншим учасникам руху. Суд також зазначив, що належним виконанням вимог дорожньої розмітки 1.1 вона мала технічну можливість запобігти події, в той час як водій ОСОБА_4 такої можливості не мав та перебував в аварійній ситуації. Разом із тим до таких висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права, що вбачається з наступного. Встановлено, що на місці пригоди, яка сталася 01.09.2019, протокол про адміністративне правопорушення був складений щодо другого учасника пригоди водія ОСОБА_4 , який не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, порушив пункти 12.1,13.1 ПДР та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався попереду під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.4). Протокол щодо ОСОБА_1 на місці пригоди не складався, складений 15.09.2019, ОСОБА_1 не підписаний (а.с.3), правомірність його складання нею заперечується (а.с.15-17). Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Факт відмови ОСОБА_1 від підпису в протоколі посвідчений понятими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але відомості про адреси проживання, засоби зв`язку або будь яка інша інформація, яка б надала можливість їх викликати, та пересвідчитися в справжності викладеного, в протоколі відсутні. Жодні письмові докази про виклик ОСОБА_1 до поліції або повідомлення про складання протоколу у справі не містяться. Підставою для складання протоколу щодо ОСОБА_1 стало звернення іншого учасника пригоди на адресу поліції (а.с.7), та рапорти працівників поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в яких зазначено, що первісно протокол був складений відносно іншого учасника пригоди ОСОБА_4 , однак в подальшому були встановлені додаткові обставини в зв`язку з чим і виникла необхідність в складанні іншого протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.9,10). При цьому самі додаткові обставини в рапортах працівників поліції та в інших документах справи не визначені, до суду для вирішення справи направлені два протоколи, схема наслідків пригоди, пояснення водія ОСОБА_1 , відмова від пояснень на місці пригоди водія ОСОБА_4 , заява ОСОБА_4 до поліції, два рапорти працівників поліції (а.с.3-10). На час складання працівниками поліції протоколу щодо ОСОБА_1 15.09.2019 справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 судом вирішена не була, висновок експертизи відсутній (складений пізніше 21.10.2019), відомості складеного протоколу від 01.09.2019 не спростовані, отже за відсутності посилань на додаткові відомості та їх підтвердження при складанні протоколу працівники поліції дійшли інших висновків щодо винуватця пригоди. В протоколі від 01.09.2019 зазначено, що причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_4 ПДР, які полягали в не обранні ним безпечної швидкості руху, не дотримання безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем, який рухався попереду, а в протоколі від 15.09.2019 зазначено, що причиною ДТП стало порушення ПДР водієм ОСОБА_1 , яка перед початком руху не впевнилася в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем, який рухався в попутному напрямку. На схемі ДТП, долученої до справи, відображено, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_4 рухався позаду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 , за поясненнями ОСОБА_1 , вона під час руху завчасно обрала крайнє ліве положення, що надало можливість іншим учасникам руху її об`їхати, зіткнення автомобілів відбулось під час руху автомобіля. ОСОБА_4 від пояснень на місці пригоди відмовився в порядку ст. 63 Конституції України. Отже, при суперечливих відомостях, які викладені в двох протоколах, фабула правопорушення, допущеного ОСОБА_1 , викладена в узагальнюючому вигляді, який не відповідає в повній мірі фактичним обставинам, не узгоджується з іншими доданими матеріалами, що до усунення недоліків є перешкодою для вирішення справи. Таким чином, всупереч вимогам п.п.1.4,1.5,6,7 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015, поліцією не вжито заходів для встановлення винуватців ДТП та всіх обставин її скоєння, а сам протокол складений без наведення фактичних обставин та доказів, які є істотними для вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Зважаючи на викладене, поза увагою суду залишилася невідповідність протоколу вимогам закону, і, відповідно, належність та допустимість його як доказу. Протоколом про адміністративне правопорушення від 15.09.2019 визначено, що ОСОБА_1 інкримінується лише порушення, передбачене п.10.1 ПДР, а його фабула сформульована наступним чином: «…перед початком руху не впевнилась в безпеці та скоїла зіткнення з автомобілем, який рухався в попутному напрямку…». В той же час, в діях ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив порушення пунктів 10.4 ПДР: не зайняття крайнього лівого положення на проїзній частині при повороті наліво, та невиконання вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспорті потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах та межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено, тобто і інших порушень, які не були встановлені працівниками поліції, але потребують окремого з`ясування та перевірки, що не є компетенцією суду, який не вправі змінювати або доповнювати фабулу правопорушення з власної ініціативи. Про неправомірність складання протоколу, позбавлення права надати пояснення та докази, заявити клопотання про проведення експертизи, отримати правову допомогу ОСОБА_1 було доведено до відома суду, в зв`язку із чим вона просила розглядати справу в її присутності (а.с.15-17,30). 05.12.2019 до Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 подано заяву про відкладення розгляду справи з метою надання висновку експерта, який буде складений 30.12.2019 (а.с.87), однак справу розглянуто судом за відсутності ОСОБА_1 , без врахування доводів заяви. Водночас, відхиляючи доводи ОСОБА_1 про необ`єктивність висновку експерта про обставини пригоди, який покладений в основу рішення, суд першої інстанції зазначив, що вона не надала жодного доказу, який повністю або частково спростовував би висновки автотехнічного дослідження від 21.10.2019. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Основними принципами судочинства є рівність прав щодо здійснення процесуальних прав і обов`язків учасників справи та змагальність учасників процесу. Зважаючи на викладене, постанова суду першої інстанції обґрунтована доказами, які не відповідають вимогам закону, ухвалена без дотримання принципів судового розгляду, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому не може вважатися законною, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню. За змістом ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, та визначає, що обов`язок доведення вини лежить на обвинуваченні та суд не вправі уточнювати фабулу правопорушення, усувати розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону і недостатність відомостей для вирішення справи судом, справу слід направити для проведення додаткової перевірки з метою усунення викладених недоліків до органу поліції. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2019 скасувати. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 направити до органу поліції - Овідіопольського ВП Головного управління поліції в Одеській області для проведення додаткової перевірки. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є. С. Сєвєрова