Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/18310/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 року м. Херсон справа № 766/18310/18 провадження № 22-ц/819/479/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарГеленко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 23 вересня 2019 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 25 жовтня 2011 року відповідачка підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачкі можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, який був збільшений відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, а остання своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 31 травня 2018 року становить: 116 819,38 грн, із яких: 1999,77 грн - заборгованість за кредитом, 114 819,61 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 25.10.2011 по 28.02.2018, а також судові витрати в розмірі 1762 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 116819,38 грн., із якої: 1999,77 грн. заборгованість за кредитом; 114819,61 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 25.10.2011 по 28.02.2018. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витратив розмірі 1762 грн.. В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 114 819,61 грн за період з 25.10.2011 по 28.02.2018 скасувати, в решті рішення суду залишити без змін. Судові витрати віднести на рахунок позивача. В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що обґрунтовуючи право вимоги та розмір заборгованості по процентам, суд першої інстанції посилався на кредитний договір від 25.10.2011 року б/н; анкету-заяву підписану відповідачем; «Умови та правила надання банківських послуг»; «Правила користування платіжною карткою»; «Тарифи банку, які викладені на банківському сайті». При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг вона розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що надані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані їй Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із нею кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує також посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Письмовий відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Судом апеляційної інстанції перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення судом нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами у період з 25.10.2011 по 28.02.2018 роки. Судом встановлено, що 25 жовтня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій відсутня відмітка про те, яку саме платіжну картку отримала відповідачка, проте є посилання, що дана заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. До позову банк долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https//privatbank.ua/terms/. Ця довідка підписана ОСОБА_1 , в ній зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітний період) визначений у розмірі 7% заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. Банк надав витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, який не містить підпису позичальника. В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта зазначено про збільшення кредитного ліміту та визначено, що строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до квітня 2015 року. Інформація щодо строку дії картки зазначена у наданій банком довідці. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 травня 2018 року становить 116 819,38 грн., яка складається з: 1999,77 грн - заборгованості за кредитом, 114 819,61 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 25.10.2011 по 28.02.2018. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплата процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у редакції, затвердженій наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, її розмір і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил та саме у вказаній редакції розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 25.10.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у вересні 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, яка в процесі судового розгляду не підтвердила умови укладеного з банком договору, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 25.10.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Разом з тим позивач надав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить підпис ОСОБА_1 і в якій зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами. Враховуючи наявність підписаної позичальником довідки про умови кредитування в якій визначений розмір процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог в цій частині. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром визначеної до стягнення заборгованості із сплати відсотків. Оскільки строк дії кредитної картки закінчився в квітні 2015 року, то право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося з травня 2015 року. У ст.1050 ЦК України передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу. За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими. Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів після квітня 2015 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, вимог щодо застосування наслідків передбачених ч.2 ст.625 ЦК України банк не заявляв, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає розмір визначених банком процентів за період з 25.10.2011 року по30.04.2015 року в розмірі 6 079,47 грн., а тому рішення суду в оскарженій частині слід змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості зі сплати відсотків з 114 819,61 грн. до 6 079,47 грн., а відтак підлягає зменшенню загальна сума кредитної заборгованості з 116 819,38 грн до 8 079,24 грн. З вимогою про застосування позовної давності відповідачка до суду не зверталася. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При подачі позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1762 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки вимоги банку задоволені на загальну суму 8 079,24 грн( 6,9%), то розмір судового збору, який підлягає поверненню складає 121.58 грн. ( 1762 х 6,9 % : 100), тому рішення суду першої інстанції щодо стягнення судового збору підлягає зміні шляхом зменшення його розміру з 1762 грн. до 121,58 грн. При подачі апеляційної скарги апелянт сплатила судовий збір в розмірі 2643 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2433,09 грн. Керуючись ст.ст. 367,374,376, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року в частині стягнення заборгованості зі сплати відсотків, загальної суми кредитної заборгованості, судового збору, змінити. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості зі сплати відсотків з 114 819,61 грн. до 6 079,47 грн., загальної суми кредитної заборгованості з 116 819,38 грн до 8 079,24 грн, судового збору з 1762 грн. до 121,58 грн. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2433,09 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 30 березня 2020 року Суддя Т.Г. Чорна