Постанова 4819 № 766/22717/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Херсон справа № 766/22717/18 провадження № 22-ц/819/1043/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Ігнатенко П.Я., Пузанової Л.В. секретарГеленко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 18 травня 2020 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позов мотивовано тим, що 17 березня 2008 року відповідачка підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 10 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачкі можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, який був збільшений відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, а остання своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 18 жовтня 2018 року становить: 26 789,66 грн, із яких: 5625,69 грн тіло кредиту, 11 730,98 грн заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 7919,20 пеня, 250 грн - штраф (фіксована частина), 1263,79 грн - штраф ( процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1762 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.03.2008 року в сумі 5625,69 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 370,02 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні процентів та неустойки скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що 17.03.2008 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач згодна з тим, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Крім того, в анкеті-заяві сторони погодили розмір відсоткової ставки 1,9% на місяць на залишок заборгованості та розмір штрафу при порушенні зобов?язань 250 грн + 5% від суми. Також, ОСОБА_1 була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій зазначено відсоткову ставку за користування кредитом 1,9 %, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушені термінів платежів по будь-якому з грошових зобов?язань, передбачених договором, більше ніж 120 днів, а саме (250 грн +5% від суми позову). Так як сторонами при укладені Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови та узгоджено розмір відсоткової ставки в підписаній Довідці та Анкеті-заяві, то позовні вимоги банку щодо стягнення процентів за ставкою 1,9% на місяць, пені та штрафів підлягають задоволенню. Письмовий відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення процентів та неустойки. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості за процентами та неустойкою, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладені договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримало вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 17 березня 2008 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитку «Універсальна» та погодилася, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що вона ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Підписана Анкета-заява містить розмір встановленого банком на платіжну кредитну картку кредитного ліміту у розмірі 250 грн. До позову банк долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Ця довідка підписана ОСОБА_1 в ній зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітний період) визначений у розмірі 7% заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним, визначений також розмір штрафу та пені. В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта зазначено про збільшення кредитного ліміту та визначено, що строк дії останньої кредитної картки № НОМЕР_1 до жовтня 2019 року. Інформація щодо строку дії картки зазначена у наданій банком довідці. Банк надав витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https//privatbank.ua/terms/, який позичальником не підписаний. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 18 жовтня 2018 року становить: 26 789,66 грн, із яких: 5625,69 грн тіло кредиту, 11 730,98 грн заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 7919,20 пеня, 250 грн - штраф (фіксована частина), 1263,79 грн - штраф ( процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1762 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "Приватбанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пенею та штрафами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Така правова позиція викладена й у Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Враховуючи, що згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, зважаючи на правову позицію зазначену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків, пені та штрафів за кредитним договором у розмірах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг, на які посилався позивач при поданні даного позову як на підставу своїх вимог. Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що до позовної заяви банк долучив підписану позичальником довідку про умови кредитування, в якій сторони погодили розмір процентів та неустойки за порушення зобов`язань за кредитним договором, що за змістом статті 634 ЦК України є договором приєднання. Тому вимоги банку про стягнення процентів та неустойки відповідно до умов зазначених в довідці про умови кредитування є обґрунтованими, а висновки суду в цій частині є помилковими. У підписаній сторонами заяві та довідці позичальника від 17 березня 2008 року зазначена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, а також зазначений розмір штрафу та пені, який має бути сплачений позичальником в разі порушення ним терміну платежів за будь-яким із грошових зобов?язань, передбачених договором. Розмір процентної ставки збільшувався банком в односторонньому порядку, без погодження з позичальником, з 18.03.2008 року - 22,8% (1,9% на місяць); з 01.01.2013 року - 30% (2,5% на місяць); з 01.09.2014 року - 34,80% (2,9% на місяць); з 01.04.2015 року - 43,2% (3,6% на місяць), яку не було встановлено в довідці про умови кредитування від 17.03.2008, яка була підписана ОСОБА_1 , а тому така зміна процентної ставки є недійсною. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк» включено нараховані відсотки за завищеною процентною ставкою: В ході розгляду справи фахівцем з банківських операцій був здійснений розрахунок заборгованості згідно банківських документів, відповідно до умов які сторони погодили в довідці про умови кредитування за базовою кредитною ставкою за кредитом в розмірі 1,9 на місяць, відповідно до цих умов були розраховані пеня та штраф. Згідно наданого розрахунку станом на 18.10.2018 року фактично позичальником було отримано грошових коштів 33 783,79 грн, виплачено за кредитним договором - 43 148,54 грн, в тому числі відсотки за користування кредитом- 5102,93 грн., штрафи та пеня в розмірі 521,35 грн., основної заборгованості- 37 524,26 грн. За позичальником рахується переплата в розмірі 3740,47 грн.( а.с. 62-75). Цей розрахунок належними та допустимими доказами не спростований. З огляду на те, що сторони погодили розмір процентів, пені та штрафів за порушення кредитних зобов`язань, але враховуючи, що згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованість за кредитом відсутня, колегія суддів вважає, що заявлені банком вимоги щодо стягнення процентів та неустойки є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Оскільки вимоги позивача задоволенню не підлягають, але з інших підстав, ніж зазначено судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в решті рішення залишити без змін. Посилання в апеляційній скарзі на відповідну судову практику Верховного Суду є безпідставними, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини. Керуючись ст. 367,374,376,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 травня 2020 року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: П.Я.Ігнатенко Л.В.Пузанова Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року Суддя Т.Г. Чорна