Постанова 4810 № 409/1630/19

Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 409/1630/19 Провадження № 22-ц/810/2/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю., за участю секретаря Пономарьової В.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Максименко О.Ю. 02.12.2019 року в смт Білокуракине за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 13.12.2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 267 бк за умовами якого позивач КС «Імперіал ЛТД» надав відповідачці ОСОБА_3 кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності та цільового використання зі сплатою відсотків за користування кредитом, відповідно до п.3.1, 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 24 фактичних місяці від дати отримання відповідачкою кредиту та діє до повного виконання зобов`язань відповідачкою. Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД», відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір поруки №267 бк/1, за умовами якого відповідачка ОСОБА_4 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , що випливають з кредитного договору. При складанні договору поруки ОСОБА_4 була попереджена про солідарну відповідальність з відповідачкою ОСОБА_3 , яку вона несе в разі неналежного виконання умов Кредитного договору, та повідомлено істотні умови кредитного договору .За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, згідно якого відповідачка ОСОБА_3 зобов`язувалася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит, але остання постійно порушувала графік сплати кредиту та станом на 20.06.2019 року має заборгованість у сумі 8326,80 грн. 20.06.2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги, як до кредитора, за кредитним договором № 267 бк від 13.12.2013 року. Позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 267 бк від 13.12.2013 року в сумі 8326,80 грн. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовлено в повному обсязі за необґрунтованістю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, скаржниця просила переглянути рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду та норми ЦК України, що стосуються договору факторингу, проте, за даним позовом був укладений договір цесії. Скаржниця вважає, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню та не мають відношення до цього спору. Відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не скористались своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Сторони, яких було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило. Від позивача ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, а.с.

135. Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 13.04.2018 року по цивільній справі № 409/2713/17 за позовом КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту встановлено, що 13.12.2013 року між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 267 бк, згідно якого Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн. Кредит було надано на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 24 фактичних місяців від дати отримання відповідачем кредиту та діє до повного виконання зобов`язань відповідачем 13.12.2013 року між ОСОБА_3 , кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 267бк/1, відповідно до якого остання взяла на себе обов`язок перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором № 267бк від 13.12.2013 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 13.04.2018 року по цивільній справі №409/2713/17 за позовом КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії № 267 бк від 13.12.2013 року станом на 30.11.2017 року в розмірі 5342,18 грн, яка складається з: суми основного боргу - 1230,95 грн та суми заборгованості зі сплати відсотків - 4111,23 грн. У задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю. Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи, а.а.с. 137-141. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитним договором №267 бк від 13.12.2013 року, укладеним між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи з погодженням Національного банку України, а також з підстав того, що заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, внаслідок чого відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків, оскільки позивач ОСОБА_1 не має права вимоги за кредитним договором № 267 бк, укладеним 13.12.2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , а тому в задоволенні позову слід відмовити. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог позивачки ОСОБА_1 , однак висновок суду про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів. Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. На відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Колегією суддів встановлено, що 15.06.2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесія), пунктом 1 якого передбачено, що цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором кредитної лінії № 267 бк від 13.12.2013 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 2.1. цього договору цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов`язання, а саме повернути кошти, одержані в рахунок кредитного договору лінії № 267 бк від 13.12.2013 року, повернути нараховані відсотки за користування кредитними коштами та виконати свої зобов`язання у повному обсязі, передбачені договором, укладеним між цедентом і боржником. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону. Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 215ЦКУкраїни недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як вбачається із матеріалів справи договір відступлення права вимоги від 15.06.2019 року, укладений між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не визнавався недійсним з підстав його укладення з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції Колегія суддів вважає, що оскільки договір відступлення права вимоги від 15.06.2019 року, укладений між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 не визнавався недійсним у встановленому законом порядку, то висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги за договором кредитної лінії № 267 бк від 13.12.2013 року у зв`язку з тим, що кредитором за кредитним договором може бути лише банк або інша фінансова установа, є помилковим. Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що зобов`язання виникло із договору кредитної лінії, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 і заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню саме з підстав того, що відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків, відповідає вимогам закону і встановленим по справі обставинам, оскільки надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки і таке зобов`язання тісно пов`язано з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України. Так, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 15 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається. Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59 цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15, постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 642/1269/16-ц. Звертаючись до суду із позовом позивач посилався на те, що право вимоги за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги від 15.06.2019 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено, що цедент КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві ОСОБА_1 , а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором кредитної лінії № 267 бк від 13.12.2013 року. Отже, зобов`язання виникло із договору кредитної лінії, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як поручителя, про стягнення боргу за договором кредитної лінії не підлягають задоволенню саме з підстав того, що відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 376 ЦПК України). З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання суду на необґрунтованість заявлених вимог з тих підстав, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи , а кредитором за кредитним договором може бути лише банк або інша фінансова установа. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді компенсуються за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 грудня 2019 року змінити та викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. У іншій частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 27.03.2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді В. К. Гаврилюк О. Ю. Карташов