Постанова 4813 № 947/21122/19

Номер провадження: 22-ц/813/1625/20 Номер справи місцевого суду: 947/21122/19 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.03.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Громіка Р.Д., Черевка П.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування арешту та записів про обтяження майна,- В С Т А Н О В И В: 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування арешту та записів про обтяження майна. У підготовчому судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Ткаченко Б.Р. надав суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду по суті Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи №522/3942/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними. Посилаючись на те, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/3942/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними з тих підстав, що вказані правочини є фіктивними і такі, що були вчинені ОСОБА_2 на користь своєї доньки з метою уникнення відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Таким чином, на думку завника, вказані правочини, на яких ґрунтуються вимоги позивача є оспорюваними, що свідчить про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №522/3942/18 у Приморському районному суді м. Одеси. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі, представник відповідача не заперечував проти задоволення заяви про зупинення провадження у справі. Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року заяву задоволено, зупинено провадження по даній справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вказані обставини розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 25 березня 2020 року. Сторони по справі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної скарги не направили. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, в якій, просить суд зняти арешти та скасувати записи про обтяження нерухомого майна - з нежилих приміщень №1б-1, №1б-2 та №1б-3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого, як вказує позивач, є вона - ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування нежитлових приміщень від 15 жовтня 2015 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі №947/2122/19, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 . У підготовчому засіданні 11 грудня 2019 року представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Ткаченко Борис Романович, звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до розгляду по суті Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи №522/3942/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, мотивуючи тим, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа №522/3942/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними з тих підстав, що вказані правочини є фіктивними і такими, що були вчинені ОСОБА_2 на користь своєї доньки з метою уникнення відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Тому, на думку представника третьої особи, вказані правочини, на яких ґрунтуються вимоги позивача є оспорюваними, що свідчить про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №522/3942/18 Приморським районним судом м. Одеси. Задовольняючи заяву про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду справи №522/3942/18, яка розглядається Приморським районним судом м. Одеси, є визнання недійсними договорів дарування нежитлових приміщень, тобто у даній справі №522/3942/18 вирішується питання відносно спірного майна, а ОСОБА_1 , стверджує, що саме вона є власником спірного майна, тому просить зняти арешти у справі №947/21122/19, яка розглядається Київським районним судом м. Одеси, тобто у даному випадку існує об`єктивна неможливість розгляду справи №947/21122/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування арешту та записів про обтяження майна до розгляду по суті Приморським районним судом м. Одеси справи №522/3942/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору, суду першої інстанції необхідно було перевірити, чи дійсно існує об`єктивна, тобто, та, яка існує фактично і незалежно від волевиявлення учасників справи та суду, неможливість здійснювати судовий розгляд справи до моменту вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження. Заперечуючи проти заяви про зупинення провадження у справі, представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , стверджував, що арешт приватного виконавця у виконавчому провадженні №58788870, з позовом про скасування яких звернулася позивачка не стосується справи 522/3942/18. Ці арешти приватного виконавця були накладені за виконавчим листом та судовим рішенням по іншій справі №522/14204/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Справа №522/3942/18, що знаходиться в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, до вирішення якої зупинено провадження Київського районного суду м. Одеси у справі №947/21122/19, у теперішній час також є зупиненою, тобто було здійснено зупинення провадження до моменту розгляду іншої зупиненої справи, що є незаконним. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, може мати місце тоді, коли існує об`єктивна, тобто, та, яка існує фактично і незалежно від волевиявлення учасників справи та суду, неможливість здійснювати судовий розгляд справи до моменту вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження. Проте суд першої інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши іншу цивільну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави спорів у справах, не вказав, у чому полягає пов`язаність справ, та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі №522/3942/18 об`єктивно виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи №947/21122/19 наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги. Аналогічні правової висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі №752/9802/17 (провадження №61-612св17) та у постанові 20 березня 2019 року у справі №504/2453/15 (провадження №61-17850св18). Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У пункті 3 постанови №11 Пленуму «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних, і справ про адміністративні правопорушення» від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що, розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші). Оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з`ясування і застосування норм іноземного права. При цьому судам слід виходити з того, що така обставина, як розгляд цивільної справи судами різних інстанцій не може сама по собі свідчити про її складність. Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв`язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов`язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду. Оцінюючи поведінку органів державної влади (насамперед суду), слід враховувати своєчасність призначення справи до судового розгляду; проведення судових засідань у призначений час; строки виготовлення суддею мотивованого судового рішення та направлення його особам, які брали участь у справі; повноту здійснення суддею контролю за виконанням працівниками апарату суду своїх службових обов`язків, у тому числі щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату та місце судового засідання; своєчасне виготовлення журналу судового засідання та протоколу про окремі процесуальні дії; повноту і своєчасність прийняття суддею заходів щодо учасників процесу та інших осіб у сфері здійснення правосуддя, направлених на недопущення їх процесуальної недобросовісності і процесуальної тяганини у справі, зокрема, щодо контролю за строками проведення експертизи; своєчасну видачу виконавчого документа та направлення його до органу, уповноваженого виконати судове рішення. Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов`язані зі станом здоров`я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). ЄСПЛ зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Однак, при вирішення цього процесуального питання суд першої інстанції не перевірив ретельно чи не призведено зупинення провадження у справі до зменшення розумного строку розгляду справи. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про зупинення провадження у справі, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 368 - 371, 374, 376, 379, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено: 25 березня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік П.М. Черевко