Постанова 4854 № 420/2843/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2843/19 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.. Місце та час укладення судового рішення « 15:11», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 02.08.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - В С Т А Н О В И В: 07.05.2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16.11.2018р. №Ф-29927-51 на суму 15819,54грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. позов задоволений. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , 15.10.1998р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. /а.с.16/ 27.12.1999р. позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку суб`єктом малого підприємства - фізичною особою серії НОМЕР_1 . Термін дії свідоцтва - з 01.01.2000р. по 31.03.2000р./а.с.17/ 04.05.2000р. припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань №0454. /а.с.55/ 16.11.2018 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкову вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-29927-51 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54грн. станом на 31.10.2018р. /а.с.15/ Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу контролюючого органу, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі - Закон України №2464). Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до Закону України №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що саме дохід особи є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі вищевикладеного, урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Відповідно до п.1, 3, 4, 5 ч.4 ст.25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449). Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Згідно з п.4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога). Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Аналогічна правова позиція викладена в ряді постанов Верховного Суду від 07.08.2019р. (справа №826/10973/17), від 11.09.2018р. (справа №826/11623/16). Колегія суддів звертає увагу, що саме після внесення змін до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто з 01.01.2017р. платник ЄСВ зобов`язаний визначити базу нарахування та сплатити суму єдиного соціального внеску, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, при тому, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, фізична особа-підприємець, перебуваючи на обліку в органах ДФС, повинна в разі відсутності доходу самостійно визначити базу нарахування, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 скасовано, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 04.05.2000р. №0454. /а.с.55/ Апелянт зазначає, що згідно інтегрованої картки платника податків, ФОП ОСОБА_2 нараховано за період 2017-2018р.р. заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. /а.с.42-43/ Разом з тим, оскільки, з 04.05.2000р. ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, тому на час прийняття Головним управлінням ДФС в Одеській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29927-51 від 16.11.2018р. вона не була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування оскаржуваної вимоги від 16.11.2018р. № Ф-29927-51 про сплату боргу (недоїмки). На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.