Постанова 4807 № 331/1243/19

Дата документу 24.03.2020 Справа № 331/1243/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 331/1243/19Головуючий у 1-й інстанції Жукова О.Є. Повний текст рішення складено 29.11..2019 року. Пр. № 22-ц/807/832/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2019 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 21.06.2010 року станом на 10.02.2019 року у розмірі 103743,71 грн., яка складається з: 33908,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за нарахованими відсотками 00,00 грн., 38305,27 грн. - пені за прострочене зобов`язання, 100,00 грн. пені за несвоєчасність сплату боргу на суму від 100,00 грн., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 4916,37 грн. - штрафу (процентна складова), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1921,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 41). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 50) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2019 року (а.с. 130-137) позовну заяву Банку у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33908,00 грн., а також судовий збір у сумі 1921,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 143-158) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволених вимог щодо стягнення частини тіла заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 160). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 23 січня 2020 року (а.с. 161), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 166). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 167-171). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Учасниками цієї справи відводів суддям у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог Банку, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Банк оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині незадоволених вимог щодо стягнення частини тіла заборгованості. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині незадоволених вимог щодо стягнення частини тіла заборгованості. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині ухвалити нове рішення (п.2). В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення… частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його позову у цій справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, керувався ст. ст. 611, 629, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 11-13, 19, 263, 265, 279 ЦПК України, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), та виходив із того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь Банку у тому числі 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту (яка відповідно до розрахунку є нарахованими відсотками за користування кредитними коштами). Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, не відповідає. Так, хоча суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (назву Банку змінено на АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», копія статуту а.с. 152 зворот), Банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яку суд першої інстанції правильно врахував у цій справі на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Однак, враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд встановив, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки, з виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 67-75) апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався кредитними грошовими коштами. Банк у своєму позові у цій справі (а.с. 2-4) просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за тілом кредиту на загальну суму заборгованість 59922,07 грн., яка складається з: 33908,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір якої згідно наданих Банком розрахунків становить 26014,07 грн. (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а тому апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Банку до відповідача у цій частині і наявними правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, відсутні. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, сторонами апеляційному суду, та зокрема стороною відповідача ОСОБА_1 , апеляційному суду не надані. Належні, допустимі докази того, що відповідач у добровільному порядку погасив вищезазначену заборгованість за договором перед Банком у добровільному порядку станом на час її розгляду судом першої інстанції чи перегляду останньої апеляційним судом у матеріалах цієї справи відсутні. Підстави для застосування строку договору, що відповідає строку дії карти до 05.2020 року (довідка Банку а.с. 109) та строку позовної давності за заявою відповідача (а.с. 54-55) у цій справі до позовних вимог Банку про стягнення вищезазначеної суми простроченого тіла кредиту з відповідача на користь Банку при вищевикладених обставинах, тобто за відсутності належним чином укладеного сторонами договору приєднання, відсутні. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в частині відмови Банку у стягненні з відповідача 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту слід скасувати; ухвалити у цій частині нове судове рішення; стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч.ч.1, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги Банку у цій справі при вищевикладених обставинах, останній має право на стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у належному розмірі 722,55 грн. на підставі ст. 6 ч. 4 ЗУ «Про судовий збір», за змістом якої: якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині позовних вимог (оспорюваних сум); (розрахунок: оскарження Банком рішення в частині на суму 26014,07 грн.* судовий збір, сплачений Банком за подачу апеляційної скарги за оскарження рішення суду першої інстанції повністю 2881,50 грн. (а.с. 150)/ сума заявлених вимог Банку 103743,71). Таким чином, сума зайво сплаченого Банком судового збору при подачі апеляційної скарги складає 2158,95 грн. (розрахунок: 2881,50 грн. - 722,55 грн.), який може бути повернутий у подальшому апеляційним судом Банку за результатами розгляду відповідного клопотання останнього в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374- 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2019 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в частині відмови Банку у стягненні з відповідача 26014,07 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) 26014,07 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 722,55 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 24.03.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Маловічко С.В.