Ухвала КГС ВС № 914/1195/19

УХВАЛА 24 березня 2020 року м. Київ Справа № 914/1195/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. учасники справи: боржник - Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія", кредитор - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, кредитор - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, кредитор - Головне управління ДФС у Львівській області, кредитор - Головне управління ДФС у Закарпатській області, кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Надрагідробурмаш" кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергобуд", кредитор - Приватне підприємство "ДЦ АРТ-САЛОН", кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод", кредитор - Приватне підприємство "Алекс", кредитор - Приватне акціонерне товариство "Інтернафтогазбуд", кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1", кредитор - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Надра України" розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Кордюк Г.Т., Скрипчук О.С. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у складі судді Чорній Л.З. у справі №914/1195/19 за заявою Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" ВСТАНОВИВ: 06.03.2020 поштовим відправленням Головне управління ДФС у Львівській області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 06.03.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у справі №914/1195/19 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1195/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 8 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на дату подання 21.06.2019 боржником заяви про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство) передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 становив 1 921 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду 06.03.2020 постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №914/1195/19, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 7 684 грн. (1 921 * 2 * 200%). Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Поряд з цим, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; так, відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Оскаржуючи в касаційному порядку прийняті у справі №914/1195/19 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; водночас, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення касаційним судом з посиланням на статтю 8 Закону України "Про судовий збір". Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 17.02.2020 та ухвалу місцевого суду від 11.09.2019 у справі №914/1195/19, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання контролюючого органу про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення положень статей 74, 76, 79 ГПК України Головним управлінням ДФС у Львівській області, не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом визначеного статтею 306 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті. Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням державного органу, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції. Отже, подана Головним управлінням ДФС у Львівській області касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми. Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на таке, касаційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у справі №914/1195/19 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Львівській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у справі №914/1195/19.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 у справі №914/1195/19 залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню ДФС у Львівській області строк на усунення недоліків касаційної скарги до 24 квітня 2020 року.

4. Роз`яснити Головному управлінню ДФС у Львівській області, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук