Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/52/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/222/20 Єдиний унікальний № 333/52/20 Головуючий в 1-й інстанції - Фунжий О.А. Категорія - ст. 124 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя, Запорізької області, громадянина України, працюючого ТОВ «Луцьк Фудс», місто реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, рахуючи зі дня винесення цієї постанови. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 гр. 40 коп. в дохід держави. Як зазначено в постанові, 17 грудня 2019 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_1 , керуючи на вул. Автозаводській у м. Запоріжжі автомобілем JAC J5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПАТ КБ «Приватбанк», під час руху заднім ходом в порушення вимог п. 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р., не переконався у відсутності перешкоди та здійснив зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження вказаного транспортного засобу, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Крім того, 17 грудня 2019 р. приблизно о 12 год. ОСОБА_1 , керуючи на вул. Автозаводській у м. Запоріжжі автомобілем JAC J5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи учасником вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п. 2.10.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р., залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якому міститься клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження наведеної вище постанови, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо виклику його в судове засідання на 27.02.2020 року на 9.00 годину, так як наявна в матеріалах розписка щодо отримання ним судової повістки про виклик його до суду, належним чином не оформлена, також зауважує, що 27.02.2020 року з вини суду він не мав можливості приймати участь в судовому розгляді справи. По суті скарги просить постанову судді суду першої інстанції скасувати. Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 27 лютого 2020 року з огляду на наступне. Відповідно до норм, викладених у статті 289, частині 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді від 27.02.2020 року подав 12.03.2020 року (згідно вхідного штампу суду), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження (кінцевий строк подачі скарги припадав на 10.03.2020 року, робочий день вівторок). Доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо виклику його в судове засідання на 27.02.2020 року на 9.00 годину, так як наявна в матеріалах розписка щодо отримання ним судової повістки про виклик його до суду, належним чином не оформлена, і 27.02.2020 року з вини суду він не мав можливості приймати участь в судовому розгляді справи, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в судове засідання, призначене на 27.02.2020 року, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, про що свідчить розписка, про те, що повістку про виклик до суду ОСОБА_1 отримав особисто, міститься його підпис (а.с. 27), ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, до суду надав заперечення по суті адміністративного правопорушення, після розгляду справи 28.02.2020 року йому було направлено копію постанови для відома, з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебіг справи щодо нього, а суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити його про дату, час і місце розгляду справи, зберегти його права як бути присутнім при розгляді справи та також на своєчасне оскарження постанови суду. Вищевказану постанову судом винесено саме в цей день, 27.02.2020 року, суд прийшов до переконання про можливість розгляду даної справи у його відсутність, так як, ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про дату та час слухання справи. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Заяв або клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 до суду не надходило. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не можуть свідчить про недотримання прав особи та норм чинного законодавства, а тому доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права не є слушними. В клопотанні щодо поновлення строків на апеляційне оскарження доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 не міг оскаржити постанову суду у визначений законом строк, апелянт не наводить. З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо вищевказаної події, йому було повідомлено про час та дату слухання справи, тому зважаючи на це, ОСОБА_1 мав реальну нагоду бути присутнім при розгляді справи, і в подальшому, після 27.02.2020 року, хоча б поцікавитись в Комунарському суді м. Запоріжжя про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду у передбачений законом строк, однак не скористався своїми правами. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення. Тому, посилання ОСОБА_1 на той факт, що оскаржувану постанову суду він отримав в суді лише 05.03.2020 року, зважаючи на вищевказане, в даному випадку, на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 27.02.2020 року стосовно нього. Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року, у зв`язку з чим повернути йому апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 333/52/20